Справа №22ц-21143/2009     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 20 (І)     Затолочний B.C.

Доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ляховської І.Є.

суддів -     Карнаух В.В., Барильської А.П.

при секретарі -     Євтодій К.С.

за участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 06 червня 2007 року він дав відповідачу завдаток в розмірі 4000 грн. за купівлю будинку по АДРЕСА_1. Оскільки будинок відповідачем йому так і не був проданий у зв'язку з непідготовкою з боку останнього необхідних для цього документів, просив суд стягнути з нього суму завдатку в подвійному розмірі, 2000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2008 року з зустрічним позовом про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1957,40 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. звернувся ОСОБА_3

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4000 грн., 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 4081 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ч.2 ст. 571 ЦК України, не врахування судом факту наявності зобов'язання, забезпеченого завдатком, тобто укладеного, відповідно до ст. 207 ЦК України, договору купівлі-продажу домоволодіння, підтвердженням чого є розписка.

Крім того, судом не враховано доведеність факту спричинення матеріальної та моральної шкоди в результаті невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо виплати грошових коштів за придбання будинку та сплати комунальних послуг.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2007 року відповідно до розписки ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти за купівлю будинку АДРЕСА_1 в сумі 4000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягуючи на користь позивача грошові кошти в розмірі 4000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами договору купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 укладено не було, а тому сума переданих позивачем відповідачу коштів є авансом й підлягає поверненню відповідно до ч.2 ст. 570 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З аналізу ч.1 ст. 570 ЦК України вбачається, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні його умови.

Наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання ним завдатку від 06.06.2007 року (а.с.9) не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а тому доводи відповідача ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності укладеного договору купівлі-продажу є необгрунтованими й спростовуються вищевикладеним.

Колегія судів погоджується й з висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Так, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в порушення вказаної норми закону ОСОБА_3 жодного доказу на підтвердження факту завдання йому як моральної, так і матеріальної шкоди суду не надано. При цьому посилання відповідача ОСОБА_3 на несплату позивачем ОСОБА_2 комунальних послуг на загальну суму 1957,40 грн. й підтвердження розміру заборгованості відповідними довідками комунальних служб не є доказовим підтвердженням завданої матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_5 ОСОБА_3, оскільки такі довідки визначають тільки наявність заборгованості, а не встановлюють обов'язок зі сплати її ОСОБА_5, який до речі, не повинен сплачувати таку заборгованість, оскільки ані наймачем, ані власником домоволодіння АДРЕСА_1, не являється. Крім того, вказана сума заборгованості по комунальним послугам на момент ухвалення рішення ОСОБА_3 сплачена не була.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями сторін.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають   обставинам   справи,   в   той   час   як   доводи   апеляційної   скарги   є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2009 рок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.