Справа № 2-124-а2010
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
6 січня 2011 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Васильєвої Л.М.
при секретарі Шелестіній О.А.
за участі позивача ОСОБА_1, представника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області Носенко Т.Г., представника прокуратури м. Полтави Ольшанської О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, визнання права власності на автомобіль та звільнення автомобіля з під арешту-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки БМВ-250, 1990 року випуску, днз НОМЕР_1 таким, що відбувся, про визнання за ним права власності на автомобіль та виключення його з під арешту. Посилався на те, що 19 липня 2007 року між ним та ОСОБА_4 відбулася домовленість , що він купить у останнього спірний автомобіль, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 На підтвердження укладення домовленості ним було передано ОСОБА_4 кошти у розмірі 42 000 грн., що підтверджується розпискою ОСОБА_4 написаною в присутності двох свідків. Йому був переданий спірний автомобіль, ключі від нього та видана ОСОБА_4 довіреність на право розпорядження спірним автомобілем. З цього часу він користується автомобілем та автомобіль перебуває у його користуванні та володінні. З моменту укладення домовленості і до дати подачі позову до суду він не може переоформити автомобіль на своє ім»я, оскільки ОСОБА_4 постійно перебуває за межами м. Полтави та на спірний автомобіль накладений арешт. Зазначає, що він правомірно став власником спірного автомобіля, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України договір купівлі - продажу автомобіля повинен бути визнаний таким, що відбувся та за ним визнано право власності на спірний автомобіль. Зазначає, що на вказаний автомобіль правоохоронними органами, а саме прокурором м. Полтави, накладений арешт в межах розслідування кримінальної справи, а тому зазначений автомобіль необхідно звільнити з під арешту, та зобов»язати УДАІ ГУМВС України в Полтавській області зареєструвати на його ім»я вказаний автомобіль.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, що зазначені в позовній заяві.
Відповідачі у судове засідання не з»явились будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи, ГУМВС України в Полтавській області у судове засідання не з»явився будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Представник прокуратури м. Полтави просив відмовити в задоволенні позовних вимог, пославшись на заперечення приєднані до матеріалів справи.
Представник УДАІ ГУМВС України в Полтавській області просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених в запереченнях на позовну заяву.
Ухвалою суду від 06.01.2010 року провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про виключення спірного автомобіля з під арешту, накладеним прокурором м. Полтави та зобов»язання УДАІ ГУМВС України в Полтавській області зареєструвати на його ім»я спірний автомобіль закрите з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля таким, що відбувся та визнання за позивачем права власності на нього.
Позивач не надав жодного доказу в підтвердження того, що між ним та ОСОБА_4 відбувся договір купівлі-продажу автомобіля.
Розписка, на яку посилається позивач, не містить відомостей про те, що між позивачем та власником спірного автомобіля відбувся договір купівлі-продажу цього автомобіля. Вона містить лише відомості про те, що ОСОБА_4 отримав від позивача 42 000 грн. за спірний автомобіль, а за що саме отримані ним ці гроші за купівлю-продаж чи оренду не зазначається.
Видана ОСОБА_4 довіреність від19 липня 2007 року на ім»я позивача, містить посилання на те, що вона видана позивачеві для здійснення представництва щодо продажу, обміну, передачі в оренду ( найм) юридичним особам, позички, зняття з обліку та постановки на облік в органах ДАІ, одержання грошей. Тобто між позивачем та ОСОБА_4 відбувся договір доручення, а не договір купівлі-продажу.
Окрім того відповідно до цієї довіреності позивач не міг стати власником спірного автомобіля, оскільки діючи в інтересах ОСОБА_4 він не міг оформити договір купівлі-продажу ( відчуження) на своє ім»я , оскільки він був би у цьому договорі і як продавець і як покупець, що не допускається нормами чинного законодавства.
Отже позивач на підставі цієї довіреності позивач не міг переєструвати спірний автомобіль на своє ім»я.
Посилання позивача на ст. 220 ЦК України, як на підставу задоволенні його позовних вимог, також не є підставою для їх задоволення, оскільки чинним законодавством не передбачена обов»язкова нотаріальна форма посвідчення договору купівлі-продажу транспортних засобів.
Частиною 2 ст. 220 ЦК України визначено , що в тому разі , коли сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним.
Із змісту ст. 220 ЦК України вбачається, що в судовому порядку можна визнати дійсним лише той правочин , який за законом підлягав нотаріальному посвідченню.
Відповідно до роз»яснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 слідує, що при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з»ясувати чи підлягає правочин обов»язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений , чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
У зв»язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав , встановлених ст. 218 та 220 ЦК України.
Законом не передбачено обов»язкового нотаріального посвідчення таких договорів.
Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів , а тому вони задоволенню не підлягають.
Окрім того , ОСОБА_4 в день укладання договору купівлі-продажу автомобіля
( дату укладення договору купівлі-продажу як зазначає позивач) 19.07.2007 року знаходився у нотаріальній конторі і видав на ім»я позивача довіреність на право розпорядження спірним автомобілем .
Із зазначеного вбачається , що ОСОБА_4 не ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля .
Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року № 1338 передбачена форма договору-купівлі продажу автомобіля у письмовій формі, а встановлений нею порядок є обов»язковим для всіх юридичних і фізичних осіб.
Так Порядком державної реєстрації ( перереєстрації), зняття з облік автомобілів, а автобусів. а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів. мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначений перелік документів, які є підставою для перереєстрації транспортних засобів. Перелік таких документів визначається п.8 цих Правил і цим переліком не передбачено можливості підтвердження правомірності придбання транспортного засобу простим письмовим договором купівлі-продажу. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням , передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Спірний автомобіль не був знятий ОСОБА_4 з обліку в ДАІ, що свідчить про те, що він не мав наміру на його відчуження саме позивачеві, а вищевказаною довіреністю він надав право позивачеві зняти транспортний засіб з обліку у разі відчуження його іншій особі.
Із матеріалів справи вбачається , що 26 січня 2008 року прокурором м. Полтави, при розслідуванні розслідування кримінальної справи , накладений арешт на автомобіль BMW 250, 1990 року випуску, днз НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_4, а також накладений арешт на вказаний автомобіль 03.12.2009 року Київським ВДВС Полтавського МУЮ на виконання виконавчого листа № 2-1038\09 від 12.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ « Автокразбанк» 1730 грн.
Згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 16 червня 2006 року в власником автомобіля BMW 250 ОСОБА_4
19 липня 2007 року ОСОБА_4 видав позивачеві довіреність на право керування та продажу цього автомобіля .
Відповідно до п.15 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок» , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388 ( далі по тексту – Правил ) у тому випадку , коли власник транспортного засобу передав в установленому порядку право керування та розпорядження їх іншій особі , така особа повинна отримати в органах Державтоінспекції тимчасовий реєстраційний талон.
Матеріали справи не містять навіть тимчасового реєстраційного талона на ім»я позивача, що також свідчить про відсутність намірів позивача придбати вказаний автомобіль.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль за позивачем.
При подачі позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 51 грн., тоді як ціна його позову складає 42 000 грн., а тому позивач повинен сплатити судовий збір у сумі 420 грн., отже недоплачена сума судового збору у сумі 369 грн. підлягає стягненню з позивача на користь держави.
Керуючись ст. 218, 220 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 88 ,212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий зір у сумі 369 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий Л.М. Васильєва