Справа № 2-а-1366/10
ПОСТАНОВА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 р. Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
у складі: головуючого- судді Єрмоленко В.Б.,
при секретарі- Вовк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про призначення та виплату державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості по пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за період з 1.03.2001 р., виплата якої передбачена ст..ст. 1,13,50,51,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( далі Закон №796) , ст.. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», посилаючись на те, що він є особою особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Через захворювання, викликане іонізуючим випромінюванням, йому була встановлена 2 група інвалідності з втратою 80% працездатності. Розміри призначених і виплачуваних йому пенсій, на думку позивача, не відповідають розмірам, установленим зазначеним Законом, тому просить визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки, тому як отримала ядерну шкоду здоров’ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності. Позивач також просить зобов’[язати відповідача провести виплату з 01.07.1996 р. з урахуванням інфляційних втрат.
Відповідач- Управління Пенсійного Фонду в Орджонікідзевському районі м.Харкова письмових заперечень суду не надав.
Суд, перевіривши матеріали справи , суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи безстроково, віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведені евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Довідкою МСЕК № 028394 від 07.04.1999 р., копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 підтверджується, що ушкодження здоров’ю, яке привело до втрати працездатності, позивач отримав під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року).
В відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V (B) Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років. П. b) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон), містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров’ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов’язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).
Стаття 49 Закону встановлює пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 Закону особам віднесеним до категорії 1 призначає щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам I групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Пенсійне законодавство в Україні безпосередньо врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5 листопада 1991 року. Стаття 15 цього закону надає право громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, вибирати підстави для одержання пенсій, але умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, особливо для інвалідів ЧАЕС, в відношенні яких держава прийняла на себе зобов’язання відшкодувати втрату працездатності, визначаються тільки Законом.
Розмір мінімальної пенсії, згідно статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дорівнюється розміру мінімального споживчого бюджету, який встановлено Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет». Частини 3 та 4 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачають, що мінімальний розмір пенсій за віком підвищується у зв’язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету. Між тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 24.12.2004 р., що набув чинності з 12.01.2005 р. передбачений розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто право на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму, виникла 12.01.2005 р. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Статті 21 та 22 Конституції України гарантують людині, що її права і свободи, будучі невідчужуваними та непорушними, не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, ці закони, зміни до законів, не розповсюджуються на вже існуючі права і свободи людини, якщо вони звужують зміст та обсяг цих прав і свобод.
Так як суд встановив неправомірність дій УПФ, позовні вимоги про нарахування та сплату частини пенсій, які не були сплачені своєчасно, починаючи з 12.01.2005 р. підлягають задоволенню.
Частина друга статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 11, 17, 18, 86, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова щодо призначення та перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за ядерну шкоду заподіяну здоров'ю, втрату працездатності.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не меншому ніж 8,75 мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 12.01.2005 р. по теперішній час і здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ-