Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№ 22-2544 від 2006 р. Головуючий у 1-ій
категорія -31 інстанції -Черненкона Л.А.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
УХВАЛА
Іменем України
13 липня 2006 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.,
при секретарі - Колесніченко О В,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в праві власності на земельну ділянку та домоволодіння, -
встановила:
У серпні 2004 року ОСОБА_2.. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про усунення перешкод в праві власності на земельну ділянку та домоволодіння, посилаючись на те, що він є власником 12/25 частини домоволодіння № АДРЕСА_1 в м .Дніпропетровську, а також є власником земельної ділянки цієї частини домоволодіння площею 0,0404 га. Відповідачу належить на праві приватної власності суміжна земельна ділянка по вул. АДРЕСА_2.
Відповідач самовільно поставив кам'яну огорожу на його земельній ділянці. Крім того, самовільно підняв рівень водопровідного колодязя, що привело до підтопленню його жилого будинку і може привести до його руйнування. Відповідач на його вимоги привести колодязь у первісний стан не реагує, чим завдає перешкоди в праві власності на жилий будинок. Просить суд зобов'язати відповідача за свій рахунок знести самовільно побудовану кам'яну огорожу та привести водопровідний колодязь в первісний стан.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки кам'яну огорожу на межі суміжних земельних ділянок він побудував у 2000 році за згодою позивача. Колодязь на вулиці він підняв на 40 см у 2000 році, як зробили усі сусіди, у зв'язку з нахилом дороги та стічними водами і це не є причиною підтоплення будинку позивача. Вважає, що позивач пропустив строки позовної давності звернення до суду, бо при проведенні замірів спеціалістами земресурсів огорожа вже була збудована і занесена в технічний план. Невідповідність в державних актах на право власності на земельні ділянки фактичним розмірам можна усунути іншим шляхом, а не зносом огорожі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2006 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд зобов'язав ОСОБА_1. відновити стан земельної ділянки згідно проекту землеустрою відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 15.02.2001 року № НОМЕР_1 у відповідності з висновком комплексної судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_2 від 28.07.2005 року згідно чого пересунути кам'яну огорожу на межі земельних ділянок будинків № АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську в сторону відповідно до жилого будинку № АДРЕСА_2 на 0,32 метра та відповідно до літнього душу цього будинку на 0,11 метра. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. судові витрати 863,83 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд.
Матеріалами справи підтверджено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.АДРЕСА_2 і № АДРЕСА_1 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 19.04.2001 року № НОМЕР_3 ( будинок № НОМЕР_4) та до Державного Акту на право приватної власності на землю згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 15.02.2001 року № НОМЕР_1 ( будинок № НОМЕР_5) (а.с. 7,12-13).
Згідно до висновку № НОМЕР_2 комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 28.07.2005 року ( а.с.40-48) фактичне користування сторонами земельними ділянками за вказаними адресами не відповідають Державним Актам на право приватної власності на землю.
За таких обставин погодитися з висновком районного суду що саме ОСОБА_1 порушив межу неможливо. Колегія суддів вважає, що за таких обставин необхідно було залучити до участі по справі виконавчий комітет м Дніпропетровська та відповідний відділ земельних ресурсів. Крім того, суд не звернув уваги на пояснення ОСОБА_1. щодо погодження з позивачем місця розташування капітального паркану ще до проведення замірів земельних ділянок спеціалістами земресурсів. Також суду слід було роз'яснити право сторін на уточнення своїх вимог та можливість звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту на користування землею під якою розташований паркан, оскільки вважати доцільним перенос кам'яної споруди на 10-20 см. упродовж 20 метрів є недоцільним та вимагає зайвих матеріальних витрат.
З урахуванням викладеного та на підставі пе.4 ст.311 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення скасувати і направити справу на новий розгляд. Керуючись ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2006 року -скасувати, направивши справу на розгляд у той же суд в іншому складі.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржено до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.