Справа № 22ц-1178/ 2007 р.                                                                   Головуючий у першій інстанції -

Категорія - цивільна                                                                                                         Карапута Л.В.                                                                                                                       Доповідач   Миронцов В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2007 року                                                                                            м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  у складі:

головуючого-судді:                           КОРЕНЬКОВОЇ З.Д.

суддів:                                МИРОНЦОВА В.М., ЗАБОЛОТНОГО В.М.

при секретарі:   МЕХЕД Т.О.

за участю - представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на її користь матеріальних збитків в

розмірі 50 грн.10 коп. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. В

обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 9 червня

2004 року відповідачка вчинив сварку побила її і заподіяла тілесні

ушкодження з приводу чого вона звернулась до суду зі скаргою, щодо

притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. В ході

судового засідання позивачка погодилась на примирення з ОСОБА_2 та

закриття кримінальної справи, в зв"язку з чим судом справа по

обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.. 125 ч.2 КК України була закрита.

Погодившись на закриття кримінальної справи позивачка пред"явила вимоги

щодо    відшкодування                 матеріальної    шкоди    яка    була    заподіяна

неправомірними діями відповідачки і полягала у витратах на лікування. Заподіяння моральної шкоди позивачка обґрунтовує тим, що вона тривалий час не могла вести звичайне для неї життя, а саме завдяки спричиненим ушкодженням на обличчі вона майже була позбавлена спілкування з знайомими та друзями, оскільки не могла виходити на вулицю.

2

Рішенням Деснянського районного суду від 06 червня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з відповідачки 50 грн.10 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. иоральної шкоди.

В обґрунтування скарги апелянт послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме на думку апелянта судом невірно були застосовані вимоги ст.ст. 10,11,208,209 ЦПК України та допущена неповнота з"ясування обставин справи, а також незрозуміле посилання в рішенні суду на Земельний кодекс.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд  приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 06 червня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. В обґрунтування відмови в задоволенні позову суд послався на постанову Деснянського районного суду від 13.03.2006 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 по ст.125 ч. 2 КК України за примиренням сторін. При цьому, як зазначив суд першої інстанції сторонам були ро"яснені наслідки закриття кримінальної справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3. Крім того суд послався на ст.60 ЦПК України зазначивши, що кожна сторона забов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, як значив суд позивачем не надано суду жодних доказів заподіяння відповідачкою їй матеріальної і моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів  справи, 27 січня 2006 року суддею Деснянського районного суду м. Чернігова відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа по ст.125 ч.2 КК України за умисне заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров"я (мат.крим. справи №1-83 2006р. л. сі, 18-19).

Відповідно до медичної картки та листків непрацездатності №909509 та №374017, ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні в міській лікарні №2 з 09.06 по 30.06.2004 року з приводу закритої черепно мозкової травми зі струсом головного мозку, забою м"яких тканин голови, синців на обох верхніх кінцівках, правому колінному суглобі.

Фіскальними чеками виданими аптекою №208 м. Чернігова підтверджується факт придбання позивачкою ліків в період з 11.06. по 23.06.2004 року (мат. кр.спр. №1-83 2006 р. л.с.6). на загальну суму 50 грн.10 коп.

Відповідно до ст..57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та Інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із досліджених судом матеріалів кримінальної справи, в ході судового розгляду сторони подали заяви про закриття провадження по справі   в зв"язку з примиренням, після чого їм були роз"яснені наслідки

3

закриття кримінальної справи. При цьому, як слідує із тексту заяви позивачки остання погодилась тільки на закриття кримінальної справи відносно відповідачки і ніяким чином не зазначила, що у неї відсутні будь-які претензії матеріального характеру відносно останньої. В свою чергу ОСОБА_2 подаючи аналогічну заяву фактично визнала свою провину в заподіянні тілесних ушкоджень зазначивши, що в подальшому не буде заподіювати тілесні ушкодження позивачці. Отже названа кримінальна справа була закрита не по реабілітуючим для ОСОБА_2 підставам і свідчить про наявність обставин заподіяння єю шкоди позивачу.

Судом першої інстанції названі обставини не були враховані, в зв"язку з чим постановляючи рішення, суд без будь якого обґрунтування відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3 При цьому висновок суду першої інстанції про недоведеність доказів щодо заподіяння відповідачем матеріальної і моральної шкоди позивачу апеляційний суд вважає необгрунтованим і не відповідаючим обставинам справи.

Право ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої вона відшкодовується особою, яка її завдала. Виходячи із засад розумності та справедливості, визначаючи її розмір з врахуванням характеру і обсягу страждань та немайнових втрат позивача апеляційний суд вважає, що зазначений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 300 грн.

За викладених обставин апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2007 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 50 грн.10 коп. матеріальної шкоди та 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 59 грн.50 коп. судового збору та 30 грн. в рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.