ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 2-366/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 січня 2011 року                 Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Фонарюк Н.С.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гуть В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В  :

В листопаді 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Український Страховий Дім» про стягнення страхового відшкодування, мотивуючи тим, що 3 березня 2009 року між сторонами укладено договір № НТ-09 № 551 Кв добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе обов’язок страхування автомобіля позивача Hyundai Tucson, державний номерний знак якого НОМЕР_1. Вигодонабувачем по даному договору виступає страхувальник, строк дії договору з 6 березня 2009 року по 5 березня 2010 року, розмір страхової суми становить 148 400 грн., страховий платіж 5 936 грн., який повністю внесений позивачем. Даний автомобіль належить на праві спільної сумісної власності позивачу та її чоловіку.

Проте, в період з 16 жовтня 2009 року по 18 жовтня 2009 року невстановленими особами застрахований автомобіль було викрадено. Місце викрадення - АДРЕСА_2 (Оболонський район). 18 жовтня 2009 року чоловіком позивача повідомлено про даний випадок Оболонський РУ ГУМВС України у м. Києві, а 25 жовтня 2009 року після повернення позивача з-за кордону, позивачем - страхову компанію, в зв’язку з чим подала заяву про виплату страхового відшкодування. Але, відповідач відмовив у його виплаті. Тому позивач звернулася до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 148 400 грн., а з врахуванням індексу інфляції та 3% річних – 154 039 грн. 20 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши письмові заперечення, а також, мотивуючи тим, що позивачем не дотримані умови договору страхування, а саме позивач протягом 3 робочих днів не повідомила про настання суттєвих змін інформації, наданої у заяві на страхування та надала страховику завідомо неправдиві відомості з приводу фактичного проживання, зазначивши місцем проживання АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_2, звідки і було викрадено застрахований автомобіль.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

3 березня 2009 року між сторонами укладено договір № НТ-09 № 551 Кв добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе обов’язок страхування автомобіля позивача Hyundai Tucson, державний номерний знак якого НОМЕР_1. Вигодонабувачем по даному договору виступає страхувальник, строк дії договору з 6 березня 2009 року по 5 березня 2010 року, розмір страхової суми становить 148 400 грн., страховий платіж 5 936 грн., який повністю внесений позивачем (а.с. 16-21).

Відповідно до ст.ст. 60-61 СК України даний автомобіль належить позивачу та її чоловіку на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки він був придбаний в період шлюбу, укладеному між позивачем та її чоловіком, про що свідчить договір купівлі-продажу, кредитний договір, договір поруки, дані паспорту позивача, що також визнається представником відповідача (а.с. 6-15).

Відповідно до п. 2.1.4 договору страхування до страхових випадків належить викрадення транспортного засобу згідно з умовами п. 5.1.4 договору та встановлено франшизу в розмірі 5% від страхової суми (викрадення транспортного засобу під час його знаходження у будь-якому місці на території України (п. 2.9 договору)).

В ході розгляду справи встановлено, що в період часу з 16 по 18 жовтня 2009 року невстановленими особами застрахований автомобіль було викрадено. Місце викрадення - АДРЕСА_2.

18 жовтня 2009 року чоловік позивача повідомив Оболонський РУ ГУМВС України у м. Києві, а 25 жовтня 2009 року після повернення позивача з-за кордону, позивач повідомила страхову компанію про вказане та подала заяву про виплату страхового відшкодування.

Постановою СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 28 жовтня 2009 року по факту викрадення автомобіля порушено кримінальну справу за заявою чоловіка позивача – ОСОБА_5

Листом № 1048 від 19 травня 2010 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с. 225-26).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Проте, свідомого подання позивачем неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку зі сторони позивача не має.

П.7.2.3 договору страхування передбачено, що страхувальник протягом трьох робочих днів повинен сповістити страховика про настання суттєвих змін інформації, наданої у заяві на страхування, до яких відноситься передача транспортного засобу на законних підставах іншій особі – із зміною або без зміни права власності на транспортний засіб, зміна реєстраційного номера або номера кузова, вказаного у договорі, поява нових осіб, які мають право на законних підставах експлуатувати транспортний засіб, вік і водійський стаж яких відрізняються від вказаних у заяві на страхування, що передбачає додаткову надбавку до страхового тарифу, обчисленого при укладенні цього договору. Даний перелік суттєвих змін інформації, наданої у заяві на страхування є вичерпним і не містить обов’язку страхувальника повідомляти про зміну свого місця проживання.

Проте, як вбачається з паспорту позивача місцем її проживання є АДРЕСА_1, яке зазначене і в договорі страхування.

Тому, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу в зв’язку з порушенням останньою п. 7.2.3 договору страхування є безпідставною.

Доводи відповідача про несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки на момент викрадення транспортного засобу (з 10 по 24 жовтня 2009 року) позивач знаходилась за межами України, що стверджується даними її закордонного паспорту серії НОМЕР_2 (а.с. 67-70), і повернувшись до України на наступний день 25 жовтня 2009 року повідомила страховика про викрадення автомобіля, що не заперечується представником відповідача.

Також доводи представника відповідача про те, що викрадений транспортний засіб належав на праві власності іншій особі, яка не передбачена в договорі страхування – чоловіку позивача є безпідставними, оскільки, як вона зазначила в ході судового розгляду справи відповідачу було відомо про те, що страхувальник перебуває у шлюбі і даний автомобіль придбаний в період шлюбу. Крім того, з постанови СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 28 жовтня 2009 року вбачається, що кримінальна справа порушено по факту викрадення автомобіля, в зв’язку з чим спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_5, який є чоловіком позивача, що не суперечить вимогам п. 9.1.4 договору страхування, оскільки даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5.

За таких обставин, суд вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування неправомірною.

В зв’язку з цим, п. 10.10.3 договору страхування передбачено наступний порядок виплати страхового відшкодування: 30% суми відшкодування – протягом 15 банківських днів після порушення кримінальної справи за фактом викрадення транспортного засобу; 70% суми відшкодування – протягом 15 банківських днів після закінчення попереднього слідства (його зупинення, складання обвинувального висновку, закриття кримінальної справи, тощо), але не пізніше як через три місяці після порушення кримінальної справи, зазначеної у п. 10.10.1 цього договору.

Проте, відповідач, в порушення даних умов договору, не здійснив виплату страхового відшкодування.

А тому, позов щодо стягнення страхового відшкодування підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 10.10.3 договору страхування виплата страхового відшкодування за викрадений транспортний засіб здійснюється, виходячи із ринкової вартості транспортного засобу на день настання страхової події, але не більше страхової суми, зазначеної в договорі за вирахуванням суми франшизи по ризику «викрадення», та загальної суми страхових відшкодувань, які було виплачено при настанні страхових випадків по ризикам ДТП, ПДТО, ІВП, що стались із зазначеним транспортним засобом за період з першого дня поточного року страхування до дня викрадення транспортного засобу.

Згідно із звітом про оцінку ринкової вартості КТЗ № 20/1209, проведеного ТОВ «Експерт-центр ТАНДЕМ» за заявою СК «Український страховий дім» ринкова вартість викраденого транспортного засобу становить 135 054 грн. 37 коп., з чим погодився в судовому засіданні представник позивача.

Враховуючи вимоги п. 10.10.3 договору страхування слід стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 127 634 грн. 37 коп. (ринкова вартість викраденого транспортного засобу в розмірі 135 054 грн. 37 коп. за вирахуванням франшизи в розмірі 7 420 грн. (5% від страхової суми в розмірі 148 400 грн.)).

Проте, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочку виконання взятих на себе зобов’язань щодо виплати страхового відшкодування страховиком, слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, договором страхування (п. 16.1) передбачено майнову відповідальність страховика за несвоєчасне проведення виплати страхового відшкодування шляхом сплати отримувачу цього відшкодування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Але такі вимоги позивачем не заявлялись.

Ціна позову становила 154 039 грн. 20 коп.

Суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 127 634 грн. 37 коп., тобто позов задоволено на 82,86%.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові   витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В зв’язку з цим, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 99 грн. 43 коп. та судовий збір в розмірі 1 276 грн. 37 коп. з розрахунку 82,86% від суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 990, 625 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215, 88 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім» про стягнення страхового відшкодування  – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 127 634 грн. 37 коп., сплачений судовий збір в розмірі 1 276 грн. 37 коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 99 грн. 43 коп.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя