АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-314/11 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного малого підприємства виробничо-комерційна фірма «Авіа» та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі Фонд) про відшкодування заборгованості з виплати компенсації за матеріальну шкоду, завдану в результаті нещасного випадку на виробництві, зобов’язання призначення та сплати страхових виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2008 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що з березня 1996 року по 03 січня 1997 року працював водієм в ВКФ «Авіа», правонаступником якої є ПМП ВКФ «Авіа» (надалі Підприємство). 23 вересня 1997 року під час виконання позивачем своїх трудових обов’язків позивач потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в наслідок якої він був травмований і втратив 70% своєї працездатності. За результатами нещасного випадку на підприємстві було складено акт форми Н-1. Проте Підприємство не виплатило позивачеві компенсації в зв’язку з нещасним випадком на виробництві. Не направило до Фонду всі необхідні документи для призначення позивачеві страхових виплат.
В зв’язку з чим, позивач просив суд ухвалити рішення про стягнення з Підприємства заборгованості з виплат в зв’язку з нещасним випадком на виробництві в сумі 10748,02 грн. та зобов’язати Фонд призначити та сплачувати страхову виплату в сумі 179,28 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Фонд подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 23 вересня 1997 року позивач під час виконання своїх трудових обов’язків потрапив в ДТП, в наслідок якої він був травмований і втратив 70% своєї працездатності. За результатами нещасного випадку на підприємстві було складено акт форми Н-1. Проте Підприємство не виплатило позивачеві компенсації в зв’язку з нещасним випадком на виробництві. Не направило до Фонду всі необхідні документи для призначення позивачеві страхових виплат.
Розмір заборгованості з виплат в зв’язку з нещасним випадком на виробництві складає на переконання суду 10748,02 грн.
Оскільки МСЕК було встановлено позивачем втрату 70% його працездатності, суд виходячи з розміру середнього заробітку ОСОБА_2 на час його роботи на Підприємстві, зобов’язав Фонд призначити та сплачувати страхову виплату в сумі 179,28 грн.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.
Згідно п.п. 12, 13 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою КМУ № 623 від 10.08.1993 року, власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією з розслідування нещасного випадку, яка зобов'язана протягом трьох діб установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові.
Як вбачається з матеріалів справи 25.09.1996 року директор ПКФ «Авіа» затвердив такий акт форми Н-1, складений комісією за фактом травмування ОСОБА_2
Причиною травмування зазначено порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «ЗІЛ», який належав КСП «Перемога». Вини ПКФ «Авіа» в травмуванні ОСОБА_2 не встановлено. (а.с. 10-11)
Більш того, ОСОБА_2 в своїй заяві до суду особисто зазначив, що винуватцем ДТП був водій автомобіля «ЗІЛ» ОСОБА_3 (а.с. 76)
Проте згідно п.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.
Отже, за наведених обставин ПМП ВКФ «Авіа», яке є правонаступником ВКФ «Авіа», звільнено від відшкодування шкоди, оскільки з матеріалів справи вбачається, що шкода ОСОБА_2 заподіяна хоч і на час виконання ним своїх трудових обов’язків, але не з вини ВКФ «Авіа».
Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги;
Проте, оскільки ОСОБА_2 не мав права на отримання страхових виплат від підприємства внаслідок свого травмування під час виконання ним своїх трудових обов’язків, обов’язок з нарахування і виплати йому страхових виплат Фонд не несе.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.