Справа 22 ц- 569/07 Головуючий у першій інстанції -Давченко Т.М.
Категорія -33 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О..
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2007 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
голо вую чого Дан ил ової О. О.,
суддів Кутової Т.З., Мурлигіної О.Я.
при секретарі Бобуйок І.Ф. за участю позивачки ОСОБА_5
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від свого імені та імені ОСОБА_4 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_5
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3
про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою
та аналогічним зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3
до ОСОБА_5
УСТАНОВИЛА:
У 1999 році ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позивачка зазначала, що вона з грудня 1980 року є власницею домоволодіння за АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянки площею 922 кв.м. Домоволодіння за № 64 по АДРЕСА_1, розташоване на суміжній земельній ділянці, належить ОСОБА_7 Розмір її земельної ділянки по фасадній лінії складав 14,36 м, і межа прямою лінією проходила перпендикулярно до фасадної лінії. З 1996 року ОСОБА_7 чинить їй перешкоди у користуванні її ділянкою такого розміру, самовільно зайнявши її частину. Посилаючись на те, що такі дії відповідача позбавили її можливості належно користуватися надвірними спорудами, а саме гаражем та водопроводом, позивачка просила зобов'язати відповідача звільнити частину ділянки відповідно до технічного плану 1980 року - час набуття нею права власності на домоволодіння.
Відповідач ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом, в якому зазначав, що саме ОСОБА_5 зайняла частину його ділянки від фасадної лінії, а тому просив поновити межу з розміром ділянки по фасадній лінії 11, 75 м відповідно даним технічного плану, складеного у період 1960-1961 років .
В порядку правонаступництва до участі у справі як відповідачів притягнуто ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які підтримали зустрічний позов.
Справа неодноразово розглядалася судами. Останнім рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2006 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Межу земельних ділянок поновлено відповідно до розміру земельної ділянки №66 по фасадній лінії - 14,36 м з зазначенням її подальшої конфігурації. Таке
розташування межі відповідає плану на додатку №3 висновків експерта № 120 від 27 серпня 2001 року. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від свого імені і імені ОСОБА_4 просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5. Відповідачі посилалися на те, що поновлення межі за рішенням суду суперечить їх правоустановчим документам та безпідставно зменшує загальну площу їх ділянки і розмір її по фасадній лінії, який має складати не менш ніж 11,75 м. Апелянти просили ухвалити рішення про поновлення межі відповідно варіанту № 4 висновку додаткової експертизи від 5 липня 1999 року.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між користувачами суміжних земельних ділянок №66 /позивачки/ та №64 / відповідачів/ є розташування початку межі відносно фасадної лінії ділянок та її подальше проходження між спорудами позивачки літ.Д.Е. та спорудами відповідачів літ.В.Г.
Замірами встановлено, що загальна довжина фасадної лінії обох ділянок фактично складає 25,57 м /за документами 25,54 м/. ОСОБА_5 вважає, що фасадна лінія її ділянки має складати 14,36 м , а межа має проходити перпендикулярно до цієї лінії та на рівній відстані між спорудами літ ДЕ/ №66/ та літ В.Г. /№64/. Відповідачі наполягають, що фасадна лінія їх ділянки має складати ні менше ніж 11,75 м, а межа має проходити від цієї точки до початку будівлі позивачки літ.Д.Е. та вдовж стіни цієї споруди до кінця двору.
Судом були досліджені первинні документи що стосуються обох земельних ділянок з 1951 року : договори на право будівлі будинків №66 та №64, плани цих ділянок за 1951,1952,1959 роки, які знаходяться в інвентаризаційних справах, схематичний план забудованого кварталу №133-133а станом на 1961 рік, данні первинних реєстрацій та технічної інвентаризації ділянки № 66 у 1974 році, та первинної технічної інвентаризації у повному обсязі ділянки №64 у 1992 році.
Крім того по справі проведено декілька судово-технічних експертиз, які на підставі аналізу правоустановчих та технічних документів вирішували питання розташування межі, дійсних розмірів і площі обох земельних ділянок, а також пропонували можливі варіанти її поновлення.
З цих матеріалів вбачається, що оскільки суміжні ділянки до 1980 року належали членам однієї родини, тверда межа тривалий час не встановлювалася, змінювалися площі і розміри ділянок, спорів між родичами щодо місць розташування та належності споруд не було. Технічні плани різних років і ділянки №66, і ділянки №64 містять різні відомості про розмір суміжних ділянок по фасадній лінії, про конфігурацію та площі цих ділянок, розташування та належність споруд кожному власнику.
Поновлення межі відповідно до схематичного плану ділянки № 66 на 1980 рік / том 1, а. 69,205/ за бажанням ОСОБА_5, так і поновлення її за бажанням відповідачів за схематичним планом кварталу 133-133а на 1961 рік / ті а. 100/ та планом ділянки № 64 на 1992 рік / том 1, а.с.70/ неможливо. Ці плани не сумісні, кожен з них не відповідає розміру та дійсній конфігурації ділянок. Крім того, поновлена межа при кожному з варіантів пройде по будівлям та спорудам іншого власника.
За таких обставин суд взяв до уваги варіант поновлення межі, зазначений у висновку експерта від 27 серпня 2001 року у додатку № 3 /т.2,а.42/.
При визначенні точки перетину межі з фасадною лінією суд виходив з:
первинних документи по ділянці № 64 - рішення виконкому Жовтневої райради №
51а від 13 лютого 1959 року/ т.2 а.53/, плану забудівлі цієї ділянки /т.2,а.54/, а також
плану та акту про її відвід / т. 1 а.30, т.2, а.54 зворот/. Розмір цієї ділянки по фасадній
лінії тоді було встановлено 10,9 м.
з первинного плану земельної ділянки № 66 станом на 13 жовтня 1952 року, де її
розмір по фасадній лінії складав 16,97 м / т.2, а.56/.
з даних первинної реєстрації та технічної інвентаризації ділянки № 66, де фасадна
лінія складає 14,36 м/ 1,88 + 5,63 + 6,85/- ті,а. 182.
Поновлена межа по фасадній лінії визначила такі розміри ділянок № 66 - 14,36 м , а № 64 - 11,21 м / 25,57- 14,36 м/. Тому у порівнянні з даними первинних правоустановчих документів права відповідачів не порушуються.
Подальше проходження межі між будівлями літ ДЕ. / №66/ та літ.В.Г. / №64/, як визначив суд, а не по стіні будівлі літ ДЕ., також відповідає даним технічних планів /ті, а.42,43, 68, т.2.а.58/, а також дає можливість позивачці обслуговувати свої будівлі.
Доводи апелянтів про те, що суд мав поновити межу відповідно до схематичного плану забудованого кварталу №133-133а, затвердженого рішенням виконкому № 117 від 11.09.61 року /ті. а 68,87/, та останнього плану / т.2.а.365/ були предметом судового дослідження, і суд обгрунтував свій висновок про те, що поновлює межу з урахуванням даних первинних правоустановчих документів.
Посилання відповідачів на те, що фасадна лінія їх ділянки первинно складала 12 м безпідставні, оскільки такого розміру в правоустановчих документах не зазначено. Не мають правового значення і посилання апелянтів на збільшення загальної площі земельної ділянки позивачки, та зменшення їх ділянки, бо фактичні розміри обох ділянок ніколи не відповідали цим даним.
Таким чином, колегія вважає, що суд вирішив питання про поновлення меж земельних ділянок, врахувавши всі суттєві обставини справи і вибрав варіант, який якнайбільше відповідає правоустановчим документам і якнайменше порушить права обох сторін. Тому колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.