Справа № 22а-495-2006 p.                    Головуючий

У першій інстанції: Ковалюх В.М.

Категорія -адміністративна    Доповідач: Іваненко Л.В.

ПОСТАНОВА Іменем     України

21 серпня 2006р. Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого : Іваненко Л.В. Суддів : Шемець Н.В., Губар B.C. При секретарі: Пац Т.М. З участю : ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Дмитрівської селищної ради про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Дмитрівської селищної ради ,

УСТАНОВИВ:

У травні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_3   звернулись з адміністративним позовом до Дмитрівської селищної ради про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітетету Дмитрівської селищної ради НОМЕР_1  про приватизацію ОСОБА_2     0,16 га землі для обслуговування житлового будинку  АДРЕСА_1    та 0,32 га - для ведення особистого підсобного господарства , про анулювання виданого останньому Державного акту про право приватної власності на землю, а в подальшому була заявлена вимога про поділ земельної ділянки площею 0,32 га., що знаходиться окремо від житлового будинку.

Вимоги позивачі обгрунтували тим, що спірний будинок був виділений їх сім"ї для користування Дмитрівським хлібоприймальним підприємством, знаходиться на балансі цього підприємства, а оскільки ОСОБА_2   зазначений будинок на праві власності ніколи не належав, то приватизація землі у 1997 році була здійснена без законних підстав.

Постановою Бахмацького районного суду від 26 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та  ОСОБА_3  просили скасувати постанову суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянти зазначали, що судом невірно застосовані положення земельного законодавства , а саме, ст 30 ЗК України в редакції  1990 року,  якою було передбачено,  що тільки при преході  права

власності на будівлю і споруду, до її власника переходить право власності на землю. Апелянти вважали, що судом невірно застосовані правові норми, що пегулюють строки звернення з вимогами до суду.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду в частині відмови в задоволенні вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету 37 від 28 травня 1997 року підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні наведених позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання незаконним рішення виконкому Дмитрівської селищної ради, суд виходив з того, що при проведенні приватизації землі не були порушені норми ЗК України 1990 року, а крім того, позивачі пропустили строк звернення до суду, встановлений як ст 248-5 ЦПК України, так і ст. 99 КАС України.

Проте, з такими висновками не можна погодитись, оскільки вони постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ст. 28 ЗК України , що діяв на час поселення сім"ї   ОСОБА_2   в будинку по вул. Калініна, 3 в с.м.т. Дмитрівка, було встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду, разом з цими об'єктами переходить і право володіння або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Як видно з матеріалів справи, будинок, в якому проживали сторони знаходився на балансі Дмитрівського XПП, а тому вирішення питанні про приватизацію землі у 1997 році квартиронаймачами являлось передчасним.

Проте, сторони з 1997 року знали про приватизацію ОСОБА_2 землі, сплачували земельний податок, проживали однією сім"єю, обробляли земельну ділянку, а тому доводи позивачів про те, що про наявність рішення щодо приватизації землі не знали, є непереконливими, не підтверджуються доказами, добутими по справі. Оскільки спір, що витікав із земельних правовідносин в той час розглядався лише в позовному провадженні, то застосування судом ст.248-5 ЦПК України є помилковим, так само, як і застосування ст.99 КАС України у зв"язку з тим, що цей закон набрав чинності лише з 1 вересня 2005 року і зворотньої дії в часі немає. В даному випадку належить виходити із загальних положень ст.71 ЦК України 1963 року щодо трьохрічного строку позовної давності, який позивачами був пропущений без поважних причин, а тому в задоволенні їх вимог щодо визнання незаконним рішення виконкому Дмитрівської селищної ради НОМЕР_1   належить відмовити.

Керуючись ст.71 ЦК України 1963 року, ст.ст. 100, 157,160,203,206 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Бахмацького районного суду від 26 червня 2006 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Дмитрівської селищної ради НОМЕР_1   у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 за списком НОМЕР_2   земельної ділянки площею 0,16 га під АДРЕСА_1, відмовивши ОСОБА_2  та ОСОБА_3   у задоволенні їх позову в цій частині.

Постанова набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.