Справа № 2-92/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12  січня 2011 року                   Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді                    Далматової Г.А.

       при секретарі                              Філіпповій Ю.І.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Колесник Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Южноукраїнська про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального підприємства БТІ м.Южноукраїнська (далі КП БТІ) про визнання незаконним наказу №134-к від 11 листопада 2010 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 09 січня 2004 року вона працювала бухгалтером КП БТІ. 03 листопада 2010 року у зв’язку із поганим самопочуттям була не в змозі вийти на роботу в зв’язку з чим написала на 03 листопада 2010 року заяву на відпустку без збереження заробітної плати та передала заяву директору КП БТІ через провідного реєстратора КП БТІ ОСОБА_6 Директор КП БТІ отримав її заяву про надання відпустки 03 листопада 2010 року  до 10 годин, але не попередив про те, що таку відпустку їй не надано і о 17.00 год. було складено акт про відсутність на робочому місті без поважних причин. Наказом №134-к від 11 листопада 2010 року до неї було застосовано дисциплінарне стягнення – догана, яке позивач вважає незаконним.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила, що робочий день  03 листопада 2010 року  починався з 8-ої години, зранку вона почувала себе погано і через працівника КП БТІ ОСОБА_6 передала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати у зв’язку з родинними обставинами, а 05 листопада отримала акт про порушення трудової дисципліни, того ж дня відмовилася пояснити причину відсутності 03 листопада на роботі, вважає, що керівнику підприємства не потрібно знати якого роду сімейні обставини викликали необхідність залишитися вдома. 12 листопада її ознайомили з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. 03 листопада 2010 року до лікарні не зверталася, директору КП БТІ не телефонувала і особисто не попереджувала, вважала, що заяви, переданої через ОСОБА_6 буде достатньо.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що ОСОБА_1 особисто не подавала заяву про надання їй відпустки, не зателефонувала директору з проханням надати відпустку, в заяві не зазначила причину відсутності, також позивач не підпадає під категорію осіб, зазначених в ст.25 Закону України “Про відпустки “. В подальшому позивач відмовилася пояснити якого роду сімейні обставини викликали необхідність піти у відпустку, про те, що у ОСОБА_1 03 листопада був нестерпний біль директор дізнався після звернення до нього представника трудового колективу ОСОБА_4 Від пояснень ОСОБА_1 відмовилася, з актом про встановлення факту порушення трудової дисципліни та з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ознайомили. Вважає, що ОСОБА_1 самовільно пішла у відпустку.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що в 9 годин 03 листопада 2010 року знайомий ОСОБА_1 приніс заяву від ОСОБА_1 про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на один день, яку вона одразу віддала директору. У 17.00 год. того ж дня було складено акт про те, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі.

Свідок ОСОБА_4  пояснив, що до 20 грудня 2010 року був представником трудового колективу КП БТІ. До нього звернулась ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що її неправомірно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На його звернення, директор відповів, що ОСОБА_1 особисто не зателефонувала і не попросила надати відпустку. В 9 годин директору КП БТІ було надано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, а тому прогулу не було, оскільки ОСОБА_1 не було на робочому місті 1 годину без поважних причин, а директор мав повідомити про те, що відпустку він не надає.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 12 січня 2004 року ОСОБА_1 працює бухгалтером Комунального підприємства БТІ м.Южноукраїнська з оплатою 0,5 ставки, а з 13 липня 2004 року з оплатою на 1 ставку, що підтверджується наказом /а.с.4/ і поясненнями сторін.

03 листопада 2010 року о 9 годин ОСОБА_1 через працівника КП БТІ ОСОБА_6. передала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на 03 листопада 2010 року у зв’язку з родинними обставинами /а.с.16/, що також підтверджується поясненнями позивача, представника відповідача і свідкаОСОБА_6

03 листопада 2010 року о 17 год. було складено акт про відсутність на робочому місті протягом робочого часу /а.с.5/.

05 листопада 2010 року ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення з приводу невиходу на роботу 03 листопада 2010 року /а.с.15/.

11 листопада 2010 року наказом №134-к ОСОБА_1 за прогул без поважних причин 03 листопада 2010 року оголошено догану /а.с.6/.

ОСОБА_1 підтвердила, що з зазначеними наказом і актом була ознайомлена.

Колективним договором КП БТІ м.Южноукраїнська /а.с.12/, як і ч.2 ст.84 КЗпП України, ст.26 Закону України “Про відпустки “, передбачено, що за сімейними обставинами й іншими поважними причинами працівникам можуть бути надані короткотермінові відпустки без збереження заробітної плати на термін, обумовлений згодою між працівником і адміністрацією підприємства, тривалістю 15 календарних днів на рік.

ОСОБА_1 не підпадає під перелік осіб, зазначених у ст.25 Закону України “Про відпустки“, а тому вона не має право на відпустку без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку. 03 листопада 2010 року позивач через працівника КП БТІ м.Южноукраїнська передала директору заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, але згоду на отримання такої відпустки ОСОБА_1 не отримала, хоча мала змогу особисто попередити до директора та з'ясувати чи надана їй відпустка.

Посилання позивача на те, що в неї були критичні дні, через що був нестерпний біль суд вважає неспроможними, оскільки позивач послалася на біль тільки після оголошення їй наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Позивач пояснила, що до медичної установи з цього приводу 03 листопада 2010 року вона не зверталась.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат і витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити в позові до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Южноукраїнська про визнання незаконним наказу №134-к від 11 листопада 2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                                                      Г.А.Далматова