Копія Справа № 2-3006/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого судді : Юхно С.,
при секретарі: Гарест О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконними наказів, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги остаточно просив суд поновити його на роботі, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу та визнати незаконними накази про накладення на нього дисциплінарного стягнення (а.с. 62-67 том 1).
У позові вказував, що він 02 вересня 2010 року згідно наказу № 79-О по ВАТ НАСК «Оранта» звільнений з посади головного спеціаліста – ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки не враховане його переважне право на залишення на роботі.
Крім того вважає накази від 29 квітня 2009 року № 29 про попередження про переведення на 0,5 ставки та від 08 липня 2009 року № 56-О про переведення його на неповний робочий день, від 10 лютого 20010 року № 10-О та від 16 березня 2010 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення незаконними, оскільки вони прийняті з порушенням законодавства.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2010 року (а.с. 69 том 1) за заявою позивача по даній цивільній справі замінено відповідача ВАТ НАСК «Оранта» в особі директора Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» належним відповідачем ВАТ НАСК «Оранта».
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача по справі позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до наказу по Управлінню державного страхування Полтавської області від 25 травня 1977 року № 43 –Л ОСОБА_1 призначений на посаду ревізора ревізійно-інспекторського відділу управління з 01 червня 1977 року (а.с. 8 том 1)
У послідуючому позивач переводився на інші посади, в тому числі у зв’язку із реорганізацією управління, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 27- 29 том 2), Указом Президента України від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» ( а.с. 43 том 2), Наказом Фонду державного майна України від 15 грудня 1993 року № 51-АГ «Про створення Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (а.с. 45 том 2) та постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1993 року № 709 «Про створення Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» ( а.с. 44 том 2).
Наказом № 81 по Полтавській обласній дирекції НАСК «Оранта» позивач переведений на посаду головного спеціаліста – ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки (а.с. 29 том 2).
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання незаконними наказів Полтавської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» від 29 квітня 2009 року № 29 та від 08 липня 2009 року № 56-О про попередження та переведення позивача на 0,5 ставки з неповним робочим днем та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю між повною ставкою та 0,5 ставки його посадового окладу суд приходить до наступних висновків:
Згідно рішенням Правління НАСК «Оранта» від 12 січня 2010 року № 2 «Про функціональну реорганізацію регіональної мережі НАСК «Оранта» (а.с. 114 том 1)
Наказами ВАТ НАК «Оранта» від 06 квітня 2010 року № 231/1-к (а.с. 125- 127 том 1) та № 233-к (а.с. 128-129 том 1) затверджено зміни в штатний розпис дирекції НАСК «Оранта», згідно яких зменшувалась чисельність працівників.
Отже, на вказаному Товаристві пройшли зміни в організації виробництва і праці. Тому доводи позивача про те, що таких змін на Товаристві не було є безпідставними та не беруться до уваги судом.
Відповідно до наказу по Полтавській дирекції НАСК «Оранта» від 29 квітня 2009 року № 29 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці працівників апарату Полтавської дирекції НАСК «Оранта» (а.с. 113 том 1) для посади, яку обіймав позивач, - головного спеціаліста – ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки, встановлено неповний робочий день тривалістю 4 години на день, з 08 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу з 01 липня 2009 року .
Із змістом вказаного наказу позивач ознайомлений 30 квітня 2009 року, про що свідчить його підпис на наказі. Вказаний факт позивач не заперечував у судовому засіданні.
Таким чином позивач про зміну істотних умов його праці був попереджений у встановлений ч.2 ст. 32 КЗпП України строк, а саме не пізніше ніж за два місяці.
Позивач після ознайомлення із вказаним наказом та до введення неповного робочого дня не подав заяви про відмову від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.
Директор Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» 08 липня 2009 року видав наказ № 56-О «Про встановлення неповного робочого дня ОСОБА_1» (а.с. 101 том 1), з яким позивач ознайомлений в той же день.
Позивач після зміни істотних умов праці продовжував працювати, тому суд приходить до висновку, що позивач погодився продовжити роботу в нових умовах та не бажав у зв’язку з цим розірвати трудовий договір, як це передбачено п. 6 ст. 36 КЗпП України.
По факту переведення ОСОБА_1 на неповний робочий день Територіальна державна інспекцієя праці у Полтавській області 11 серпня 2009 року провила перевірку, за результатами якої порушень не виявлено (а.с 102 – 105 том 1).
Частиною 1 статті 233 КЗпП України встановлено трьохмісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, визначає, що встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.
З даними позовними вимогами позивач звернувся 16 вересня 2010 року, тобто більше ніж через рік після ознайомлення з оспорюваними наказами, отже позивач пропустив строк на звернення до суду для вирішення трудового спору, під час розгляду справи підстав для його поновлення судом не встановлено.
Зважаючи на те, що відсутні підстави для визнання незаконними наказів Полтавської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» від 29 квітня 2009 року № 29 та від 08 липня 2009 року № 56-О про попередження та переведення позивача на 0,5 ставки з неповним робочим днем, тому відсутні і підстави для зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між повною ставкою та 0,5 ставки його посадового окладу.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання незаконними наказів Полтавської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» від 10 лютого 2010 року № 10-О та від 16 березня 2010 року № 25-О про накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган суд приходить до наступних висновків:
Згідно акту від 02 лютого 2010 року про запізнення на робоче місце (а.с. 51 том 2) позивач прийшов на роботу о 8 годині 40 хвилин. Вказані обставини позивач не заперечував у своїх письмових поясненнях (а.с.53 том 2) Своє запізнення позивач пояснив тим, що він добирається на роботу з пересадками, а в цей день була погана погода та перебої з рухом міського транспорту. Начальник центру клієнтської підтримки ПОД НАСК «Оранта» Антоненко С.М. 04 лютого 2010 року на ім’я директора з даного питання подав доповідну записку. По факту запізнення позивача на роботу 02 лютого 2010 року начальником служби безпеки проведено перевірку, за результатами якої 05 лютого 2010 року директору подана службова записка (а.с. 55 том 2). 10 лютого 2010 року директором ПОД НАСК «Оранта» видано наказ № 10-О про оголошення позивачу догани за запізнення на роботу (а.с. 29 том 1). З даним наказом позивач ознайомлений 12 лютого 2010 року.
Згідно акту від 09 березня 2010 року про запізнення на робоче місце (а.с. 58 том 2) позивач прийшов на роботу о 8 годині 20 хвилин. Цього ж числа начальник центру клієнтської підтримки ПОД НАСК «Оранта» Антоненко С.М. на ім’я директора з даного питання подав доповідну записку (а.с. 59 том 2). Позивач у своїх письмових поясненнях на ім’я директора не заперечував факт запізнення на роботу та пояснив запізнення на 20 хвилин у зв’язку з перебоями у русі міського транспорту. По факту запізнення позивача на роботу 09 березня 2010 року начальником служби безпеки проведено перевірку, за результатами якої 10 березня 2010 року директору подана службова записка (а.с. 60 том 2). 16 березня 2010 року директором ПОД НАСК «Оранта» видано наказ № 25-О про оголошення позивачу догани за запізнення на роботу.
У судовому засіданні позивач не заперечував факт запізнення на роботу 02 лютого 2010 року та 09 березня 2010 року та пояснив, що він запізнився на роботу у зв’язку тим, що були перебої в русі громадського транспорту.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач зобов’язаний завчасно приходити на робоче місце, суд приходить до висновку, що він 02 лютого 2010 року та 09 березня 2010 року порушив трудову дисципліну, тому відповідач по справі правомірно наклав на позивача дисциплінарні стягнення у вигляді доган.
Як уже зазначалося, що частиною 1 статті 233 КЗпП України встановлено трьохмісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, визначає, що встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.
З даними позовними вимогами позивач звернувся 16 вересня 2010 року, тобто через шість місяців після ознайомлення з оспорюваними наказами, отже позивач пропустив строк на звернення до суду для вирішення трудового спору, під час розгляду справи підстав для його поновлення судом не встановлено.
За вказаних обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконними наказів Полтавської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» від 10 лютого 2010 року № 10-О та від 16 березня 2010 року № 25-О про накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган.
Вирішуючи позовні вимоги в частині поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Частини 1, 3 статті 49-1 КЗпП України передбачають, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про вивільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації.
Відповідно до наказу Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» № 52 від 20 травня 2010 року «Про оптимізації діяльності Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» (а.с. 119-120 том 1) посада, яку обіймав позивач підлягала скороченню з 31 липня 2010 року.
Відповідачем по справі суду не надано доказів того, що позивач під підпис був ознайомлений із змістом вказаного наказу.
14 червня 2010 року ОСОБА_1 попереджений про наступне вивільнення через два місяці у зв’язку із скороченням посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що складено окремий документ, а саме попередження про наступне вивільнення (а.с. 108 том 1). У тексті даного попередження не вказано з якого числа скорочується посада, яку обіймає позивач, а в ньому лише зазначено, що позивач буде звільнений через два місяці без зазначення конкретної дати звільнення.
Наказом Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» від 23 липня 2010 року № 85 «Про оптимізацію діяльності Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» (а.с. 121 -122 том 1) дату звільнення посади, яку обіймав позивач перенесено на 16 серпня 2010 року.
Відповідач не надав суду докази, які б підтверджували той факт, що позивач ознайомлений із змістом даного наказу.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про точну дату його звільнення.
Відповідно до копії звітів про наявність вакансій станом на момент попередження позивача про наступне звільнення та на дату звільнення у Полтавській обласній дирекції НАСК «Оранта» було чотири вакансії, а саме головного спеціаліста сектору організації корпоративних продажів, начальника відділу організації роздрібних продажів, головного спеціаліста операційного відділу, начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення. Крім того у районних відділеннях Товариства було ще 9 вакансій (а.с. 73- 80 том 2).
Як пояснив позивач в судовому засіданні, що враховуючи його стаж та досвід роботи у галузі страхування – з 1977 року, а також той факт, що він раніше працював у вказаних відділах, що підтверджується копією трудової книжки, то якби йому запропонували перевестися на одну із вказаних посад, то він би обов’язково погодився.
Наказом ВАТ НАСК «Оранта» № 599-к від 02 вересня 2010 року ( а.с. 90 т- 91 том 1) «Про внесення змін до штатного розпису Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» із штатного розпису Дирекції виведено 0,5 ставки головного спеціаліста - ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки.
Відповідно до наказу Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» № 79-О від 02 вересня 2010 року «Про звільнення» позивач з 02 вересня 2010 року звільнений із займаної посади у зв’язку із скороченням посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 109 том 1).
Позивач не є членом профспілкового комітету, тому суд не бере до уваги доводи позивача про те, що його звільнення проведено з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 49-1 КЗпП України суд приходить до висновку, що позивач звільнений з порушенням трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на 0,5 ставки на посаді головного спеціаліста - ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта».
Частина 2 статті 235 КЗпП України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зважаючи на те, що з моменту звільнення по день винесення рішення по даній справі, а саме з 03 вересня 2010 року по 24 грудня 2010 року, позивач був у вимушеному прогулі 81 робочий день, а тому на користь позивач з відповідача підлягає стягненню 4 649 грн. 40 коп. (57 грн. 40 коп. (середньоденна заробітна плата позивача а.с. 89 том 2) х 81 (день вимушеного прогулу).
Стаття 237-1 КЗпП України, передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи те, що безпідставне звільнення заподіяло моральні страждання позивачу, оскільки порушено його конституційне право на працю, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв’язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 1 000 грн. 00 коп.
Згідно ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівника підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку проводиться за позовами вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.
Отже ОСОБА_1 є неналежним позивачем в частині позовних вимог про стягнення з директора Полтавської обласної дирекції ЕАСК «Оранта» Маслія С.В., як з посадової особи, збитків, заподіяних підприємству оплатою часу вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі.
Під час розгляду даної справи ВАТ НАСК «Оранта» або прокурор не пред’являв таких позовних вимог.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 49-2, 231, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 8, 10, 59, 60, 88, 169, 208, 209, 213-215, 224, 228 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконними наказів - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на 0,5 ставки на посаді головного спеціаліста - ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» з 03 вересня 2010 року.
Стягнути з Відкритого акціонерного Товариства НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 649 (чотири тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 40 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного Товариства НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного Товариства НАСК «Оранта» на користь держави судовий збір в сумі 56 грн. 49 коп. та кошти на оплату витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн. 00 коп.
В частині поновлення ОСОБА_1 на 0,5 ставки на посаді головного спеціаліста - ревізора розрахункового сектору відділу клієнтської підтримки Полтавської обласної дирекції НАСК «Оранта» з 03 вересня 2010 року допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Вірно
Суддя Ленінського
районного суду м Полтави С.П. Юхно