Справа № 22ц-1242/2006 Головуючий у першій інстанції КОСАЧ І.А.
Категорія - цивільна Доповідач: ІВАНЕНКО Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР B.C.
при секретарі: ПАЦ Т.М.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районнного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, КП ЖКГ Новозаводського району, ЖРЕД № 5 про визнання права на житлове приміщення,-
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним вище позовом, в якому просила визнати за нею та її дитиною ОСОБА_5 право на житлову площу, що належить Чернігівській міській раді, розташовану у АДРЕСА_1 кімната 13,7 м2.
Свої вимоги обгрунтувала тим, що в жовтні 1992 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, який був власником 22/150 частин будинку АДРЕСА_1. Квартира, якою він користувався, складалась із двох кімнат: 13,2 м2 та 13,7 м.2, кухні та веранди. Друга кімната, площею 13,7 кв.м, та інші приміщення належать міськвиконкому. Після реєстрації шлюбу вона поселилась у зазначеній квартирі як дружина ОСОБА_1 і в зв'язку з цією обставиною набула право на житлову площу в квартирі, якою користувався її чоловік. Після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати в квартирі і була там прописана, іншого житла не має. ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилась дитина, яка теж проживає за АДРЕСА_1. За станом здоров'я її дитина не може відвідувати дитячий садочок, тому вона не працює і з цієї причини за вказаною адресою дитина знаходиться на обліку у Новозаводському управління соціального захисту населення. За цією ж адресою дитина відвідується службою опіки та піклування Новозаводського райвиконкому. На підставі ст.64 ЖК України вона та її дитина набули право на житлове приміщення, яке займав ОСОБА_6 - на двокімнатну АДРЕСА_1. У травні 2005 року ОСОБА_6 продав належні йому 22/150 частини дома - це кімната 13,2 кв.м. Вона з дитиною право на проживання у кімнаті 13,7 кв.м., що належить Чернігівському міськвиконкому не втратила, тому що проживають там і там зареєстровані.
Рішенням Новозаводського районнного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що судом порушені ст.ст. 212-214 ЦПК України. Рішення суду не грунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні наявних у справі доказів. Вказує на те, що в матеріалах справи достатньо доказів того, що її дитина проживає саме за АДРЕСА_1. Посилання на рішення Новозаводського суду у справі № 2-29/06, як на преюдиціальне до зазначеного спору, є безпідставним, оскільки в ній вирішувалось питання не про житлову площу належну ЖКГ Новозаводського району, а про житлову площу, яка належна на праві власності ОСОБА_7. Вона ставить питання визнання права власності на житлову площу належну державі в особі ЖКГ. Суд, на думку апелянта, взяв до уваги покази свідків, які є зацікавленими особами та безпідставно відхилив показання свідків, які зазначали, що вони з дитиною проживають у спірній квартирі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
По справі встановлено, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору конкретного користування НОМЕР_1 між ЖЕК № 5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 склався конкретний порядок користування спірною будівлею.
Згідно зазначеного договору ОСОБА_9 та ОСОБА_10 користувались 22/150 частиною будинку і до складу їх частки входили: кімната 1-3 пл.13,2 м.2, кладова 1-5 пл.4.4 м.2,коридор 1-4 пл.2,7 м.2. Власником зазначеної частини будинку на підставі договору дарування від 27.12.1974 року став ОСОБА_6, з яким позивачка з жовтня 1992 року по 15 червня 1993 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. На даний час на праві власності КП ЖКГ Новозаводського району м. Чернігова належить 44/150 спірного будинку; ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_2 належить 22/150 частини спірного будинку, яку йому продав ОСОБА_6,; ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_3 належить 14/25 частини спірного будинку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та її неповнолітня дитина рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 січня 2006 року визнані такими, що втратили право користування 22/150 частин АДРЕСА_1, які належали до 25.06.2005 р. її колишньому чоловіку ОСОБА_6, реєстрація позивачки за даною адресою відбувалась на житлову площу ОСОБА_6, а будь-які інші жилі приміщення в кристування її бувшого чоловіка та членів його сім"ї в законному порядку не виділялись.
Враховуючи, що згідно до положень ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в житлове приміщення є ордер, а кімната площею 13,7 м.2 в порядку, встановленому законом позивачці ніколи не надавалась, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що підстави для визнання за нею права на житло в спірній кімнаті відсутні.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що суд не врахував показання свідків, які б підтвердили факт їхнього проживання не заслуговують на увагу, оскільки не мають прямого відношення до предмету доказування в даній справі.
Рішення суду постановлене відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Новозаводського районнного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.