АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ  

Справа №22-21/11   Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.  

Суддя-доповідач: Гончар О.С.  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  11 січня 2011 року               м. Запоріжжя  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:  

головуючого судді     Бондаря М.С.  

суддів         Гончара О.С., Кухаря С.В.  

при секретарі       Белименко С.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого садово-городнього кооперативу «Запоріжсталь-2» про визнання незаконним рішення правління Обслуговуючого садово-городнього кооперативу «Запоріжсталь-2» (надалі Кооператив) про виключення з членства, поновлення в членстві, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, третя особа ОСОБА_3, -  

  ВСТАНОВИЛА:  

  В листопаді 2009 року позивачка звернулась в суд із вказаним позовом. Зазначала, що в 2003 році вона була прийнята до членів Кооперативу. Їй було надано в користування земельну ділянку №192 площею 422 кв.м. з садовим будинком. Проте в 2008 році вона дізналась, що рішенням правління кооперативу, яке було затверджено його загальними зборами, її було виключено з членів Кооперативу. Право користування земельною ділянкою і будинком на ньому вона втратила. Позивач вважає зазначене рішення незаконним, оскільки всі рішення приймались без її участі та повідомлення, підстав для виключення з членства не існувало.  

Рішенням правління і кооперативу і його загальними зборами позивачці завдано моральної шкоди, на відшкодування якої вона просила стягнути з відповідача 2000 грн.  

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.  

Із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 не погодилася, в зв'язку з чим звернулася в суд з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просила рішення скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити її позовні вимоги.  

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 виклала ті самі заперечення, які вона зазначила в позовній заяві при зверненні до суду першої інстанції. Апелянт вважав безпідставним відмову в задоволенні позову, оскільки не було допитано свідків, щодо яких вона заявляла клопотання про допит їх в судовому засіданні; позивачка має пільги по сплаті податку на землю; вона дійсно не сплачувала членські внески з 2003 року, проте на протязі 5 років ніхто до неї претензій не мав з цього приводу; вона не була повідомлена про час і місце розгляду питання про виключення її з членів Кооперативу; не було повернуто вартість садового будинку та інших речей.  

Проте з такими запереченнями погодитись не можна з огляду на те, що суд правильно визначився з тим, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про кооперацію», згідно якого членство в кооперативі припиняється у разі несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу.  

Згідно п.2.12 статуту Кооперативу членство в ньому припиняється у разі несплати внесків протягом двох років.  

Позивачка не заперечувала, що будучи з 2003 року членом кооперативу із зазначеного року внесків вона не вносила.  

У відповідності до п.2.14 статуту Кооперативу 26.01.2008 року його правлінням ухвалено рішення про виключення ОСОБА_2 з членів кооперативу.  

Відповідно до п.3.2.1 статуту дане рішення 19.04.2008 року затверджено загальними зборами Кооперативу (а.с. 44, 45, 55, 56)  

Оскільки земельна ділянка, яка була в користуванні ОСОБА_2, належить Кооперативу, то з виключенням позивачки з його членів, остання обґрунтовано позбавлена права подальшого користування землею.  

Суд критично ставиться до заперечень позивачки щодо неповернення їй вартості будинку, оскільки останній не належить їй на праві власності і також був наданий Кооперативом в користування.  

До заперечень позивачки, що не було допитано свідків, щодо яких вона заявляла клопотання про допит їх в судовому засіданні, суд ставиться критично, оскільки матеріали справи не містять у собі таких клопотань, які б відповідали вимогам ст.136 ЦПК. В апеляційній скарзі також не ставиться питання про допит будь-яких свідків.  

Не можна прийняти до уваги й інші доводи апеляційної скарги, оскільки, вони не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення.  

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.  

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміні.  

Керуючись ст. ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів  

  УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.  

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 вересня 2010 року в цій справі залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

Головуючий суддя   суддя   суддя  

Бондар М.С.   Гончар О.С.   Кухар С.В.