Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 – 248/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Мороз Л. І.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Слов’янського міськрайонного суду, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04.06.2009 року справа направлена за підсудністю до Краснолиманського міського суду Донецької області.
Під час розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги, які обґрунтовував тим, що постановою судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_4 ( після шлюбу прізвище ОСОБА_4) від 07.07.2008 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП та призначено 10 діб адміністративного арешту, який він повністю відбув.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 13.11.2008 року постанова судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької від 07.07.2008 року скасована .
Вважає, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП спричинило йому матеріальну шкоду в розмірі 543 грн. 82 коп. ( сума втраченого заробітку за час відбуття адміністративного арешту) та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини,просив суд стягнути з судді Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_4 ( ОСОБА_4) на його користь 543 грн. 82 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, з підстав, передбачених ст.ст.1166,1167 ЦК України
Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2010 року заява ОСОБА_3 задоволена частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 543 грн. 82 коп. у відшкодування втраченого заробітку та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вимоги залишені без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Головне управління Державного казначейства в Україні подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2010 року визначена підсудність справи за позовом ОСОБА_3 до Слов’янського міськрайонного суду, ОСОБА_4 (ОСОБА_4) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди для розгляду апеляційної скарги апеляційному суду Запорізької області.
22 грудня 2010 грудня справа слуханням була відкладена за клопотанням ОСОБА_3 . Проте ОСОБА_3 повторно не з’явився у судове засідання, знову надіславши клопотання про відкладення розгляду справи до його одужання. Виходячи з положень ст.ст.169,305 ЦПК України , у разі повторної неявки позивача до суду, незалежно від причин неявки, справа розглядається у його відсутності.
ОСОБА_3 надіслав заперечення на апеляційну скаргу і просить залишити без змін ухвалу суду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 частково і стягуючи з державного бюджету моральну шкоду в сумі 20000 грн., майнову шкоду в сумі 543 грн.82 коп.( втрачений заробіток),суд виходив з того, що шкода заподіяна незаконним притягненням ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Проте судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою заступника голови апеляційного суду Донецької області постанова Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 7 липня 2008 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.185-3 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб, скасовано і провадження у справі закрито.
У відповідності до п.1 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у разі закриття справи про адміністративне правопорушення громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи,які він втратив внаслідок незаконних дій.
Стягуючи за рахунок коштів державного бюджету втрачений заробіток суд не звернув уваги на те, що ст.12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" встановлений порядок визначення розміру та відшкодування зазначеної шкоди.
У відповідності до ст. 12 Закону в місячний термін з дня звернення громадянина відповідні органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, які провадили слідчі дії чи розгляд справи, визначають розмір завданої шкоди, про що виносять постанову (ухвалу).
Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку , зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
У разі незгоди з винесеною постановою ( ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду- до суду вищої інстанції в апеляційному порядку .
Згідно зі ч. 1 ст. 1176 ЦК України ,з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Таким чином , у разі закриття справи про адміністративне правопорушення наступає не цивільно - правова відповідальність суду і судді, а публічно - правова відповідно до ст.1176 ЦК України , Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач (ст.30 ЦПК).
Сторони, крім прав та обов'язків, визначених ст. 27 ЦПК України, мають ще додаткові права, встановлені ст. 31 ЦПК України .
Оскільки відповідно до ст.ст. 27 , 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на відміну від сторін (ст. ст. 30 , 31 ЦПК України ) обмежені в процесуальних правах, суд не вправі постановлювати щодо них рішення.
Відповідно до ст. ст. 213 , 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін .
Відповідно до ст. ст. 11, 31 ЦПК України право визначення предмета та підстав позову належить виключно позивачеві.
П озивач пред’явив позовні вимоги до судді Бабакової В.П (ОСОБА_4 ) про стягнення з неї втраченого ним заробітку та моральної шкоди і обґрунтував
позовні вимоги посиланням на ст.ст.1166,1167 ЦК України ( а.с.155-156) . Однак суд не звернув уваги на це та задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн. і 543 грн.82 коп. втраченого заробітку за рахунок державного бюджету, не залучивши належного відповідача.
Для виконання такого судового рішення необхідно здійснити операцію з бюджетними коштами. Обслуговування бюджетних коштів покладається на Державне казначейство України. Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлено, що зазначені виплати здійснюються із Державного бюджету України Державним казначейством України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Таким чином, суд, визначивши відшкодування ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди з Державного бюджету України , фактично поклав обов’язок га Державне казначейство здійснити виплату, тобто вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участь у справі .
Проте у справі в якості відповідачів приймали лише Слов’янський міськрайонний суд та суддя ОСОБА_4.( ОСОБА_4)., а Державне казначейство України , яке є належним відповідачем, до участі у справі не притягувалося і до нього позивач не заявляв вимоги. А Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області було в справі 3 особою.
Цивільний процесуальний Кодекс України виключає можливість апеляційного суду скасувати рішення, після чого, залучивши до участі у справі особу, яка має відповідати за заявленим позовом, вирішити справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції..
Оскільки позивачем пред’явлено позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, яка відшкодовується державою , до суду і судді , і не залучено як відповідача відповідний орган Державного казначейства України, позовні вимоги не можуть бути задоволені.
За таких обставин судове рішення на підставі п.п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові .
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити.
Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до Слов’янського міськрайонного суду, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: