ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/316/20 Номер провадження 22-ц/814/169/24Головуючий у 1-й інстанції Шахова В.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління держгеокадастру у Харківській області на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року по справі за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агенства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природнорго парку "Гомільшанські ліси" до Головного управління держгеокадастру у Харківській області,  ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати незаконними та скасувати накази, скасувати запис про державну реєстрацію права власності та повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2272-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтованим розміром 0,06 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2915-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, та передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781 для ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаних наказів Державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Пашук В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 11797250.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781 з урахуванням «Проекту створення національного природного парку «Гомільшанські ліси» та «Проекту організації території національного природного парку «Гомільшанські ліси» знаходиться в господарській зоні Національного природного парку.

Передача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області вказаної земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку в частині їх зменшення та ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечить статусу і завданням Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу.

Відповідно до проекту організації території Національного природного парку стариці під кварталом 179 Задонецького лісництва складають заплавні водойми (озера та болота), які розташовані у пристінній та середній частинах правобережної заплави Сіверського Донця, між лісовим схилом кварталу 179 (за лісовпорядкуванням 2001 та 2005 років) Задонецького лісництва та руслом річки, серед особливо цінної ділянки заплави, з обох боків озера Палац та Пергін (особливо цінна ділянка). Ділянки мають природоохоронне, еколого-освітнє, рекреаційне та естетичне значення. Отже, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2272-СГ про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2915-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0781 для індивідуального садівництва;

скасувати запис № 11797250 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0781 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Пашук В.В. за ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0781 площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» та стягнути солідарно з відповідачів сплачену суму судового збору.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року позовні вимоги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2272-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року №2915-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781 площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва.

Скасувано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис № 11799250 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Пашук В.В. за ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0781 площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір по 4 204 грн. з кожного.

Рішення оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру у Харківській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що висновок місцевого суду, що передача Управлінням Держземагентства у Харківській області спірної земельно ділянки у власність  ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку «Гомільшанські ліси» в частині її зменшення, не відповідає фактичним обставинам справи.

Вказує, що у складі НПП можуть бути різні категорії земель (у тому числі, і землі житлової та громадської забудови, рекреаційного, лісогосподарського, сільськогосподарського призначення та інші), і різних форм власності, відповідно до ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ст.ст.5, 20, 53-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Крім того, звертає увагу суду, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення стосовно НПП «Гомільшанські ліси» відсутній, поворотні точки, межі, не встановлені та не закріплені в натурі межовими знаками, тому неможливо встановити факт перебування спірної сформованої земельної ділянки в межах НПП.

Також апелянт посилається на те, що не є належним доказом висновок спеціалістів Харківського національного університету імені М.В. Каразіна.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарських угідь (сіножаті), що розташована за межами населеного пункту с. Коропове на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі у власність (т. 1 а.с. 34).

Згідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2272-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 0,06 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) (т. 1 а.с. 32).

Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781 площею 0,06 га з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, форма власності: державна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1 а.с. 35).

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2915-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», затверджено розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05), розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області.

Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781, площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) (т. 1 а.с. 33).

З листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», проекти землеустрою щодо їх відведення до Департаменту не надходили та не погоджувались (т. 1 а.с. 36).

Судом встановлено, що рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Національного природного парку «Гомільшанські ліси», відповідно до вищевказаної норми закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.

Задовольняючи позовні вимог, місцевий суд дійшов висновку, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого сільського господарства, відбулося всупереч процедури, встановленої законом.

Оскільки оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняті з порушенням норм закону, тому місцевий суд дійшов висновку, що вони підлягають скасуванню, а також, як наслідок, підлягає скасуванню запис про проведену державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та земельна ділянка підлягає поверненню у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Згідно статтей 43-45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (стаття 20 цього Закону).

За змістом статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

За змістом Указу Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 «Про створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини р. Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області Національний природний парк «Гомільшанські ліси» і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель Національного природного парку «Гомільшанські ліси» 14 314,8 га, у тому числі 3377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування та 10937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками.

Згідно статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Місцевий суд вірно встановив, що у даному випадку статус Національного природного парку «Гомільшанські ліси», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо відповідним Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004.

Відповідно до висновку Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0781 відносно території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» (згідно меж Проекту створення). На основі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки 0,059979 га.

Крім того, відповідно охоронного зобов`язання, Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» створеного, оголошеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.

Таким чином, доводи відповідача наведені як у суді першої інстанці так і у апеляційній скарзі, що Національний природний парк «Гомільшанські ліси», як об`єкт природно-заповідного фонду, не є власником та користувачем спірної земельної ділянки та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними.

Жодних доказів на спростування зазначених обставин апелянтом у справі не подано.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення права власності ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Частинами першою та другою статті  116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель природно-заповідного фонду.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Разом з цим, прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Обставин, встановлених місцевим судом, відповідач у апеляційній скарзі не спростував.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, щодо позовної вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію, у постанові від 13.09.2023 року справі №624/3475/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку, якщо не розглядати оскарження відповідних наказів як окремий та єдиний спосіб захисту прав, таке оскарження передбачене законом (частина друга статті 55 Конституції України, пункт 10 частини другої статті 16, частина друга статті 393 ЦК України) має наслідком досягнення захисту порушеного права позивача та забезпечує його відновлення (шляхом реалізації положень частини третьої статті 26 Закону про держреєстрацію) у взаємодії з іншими заявленими способами захисту. З цієї точки зору у суду відсутні підстави у цій справі відмовити у задоволенні цієї частини позовної вимоги через неефективність обраного способу захисту порушених прав, оскільки це призводить до безпідставного втручання суду у право позивача, передбачене як частиною першою статті 4 ЦПК України, так й частиною другою статті 55 Конституції України, пунктом 10 частини другої статті 16, частиною другою статті 393 ЦК України.

Відповідно до завдання інтерпретації позовних вимог у світлі чинного законодавства, покладеного на суд, про що зазначено вище, слід враховувати, що на момент прийняття рішення Зміївського районного суду Харківської області діяла редакція Закону про держреєстрацію, яка передбачає, що саме по собі скасування технічного запису про реєстрацію у відповідному реєстрі не допускається, а відтак вимога про скасування запису про проведену реєстрацію розглядається судом у цьому випадку як вимога скасування саме реєстрації, що передбачено як один зі способів зміни реєстраційного підтвердження державою права на нерухоме майно на підставі судового рішення згідно із Законом про держреєстрацію у відповідній редакції.

У своєму рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зпКонституційний Суд України зазначив, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункти 7.29-7.30), встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтверджені державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень (їх невідповідність умовам ЗК України та Закону про ПЗФ), з якою пов`язана відсутність позбавлення законного власника земельної ділянки її володіння, має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову, але й не суперечить ефективним цілям цього позову, особливо якщо такі рішення стосуються особи, до якої фактично звернений негаторний позов. Також треба враховувати, що визнання судом недійсними чи скасування таких рішень є відповідно до умов частини третьої статті 26 Закону про держреєстрацію підставою для відновлення реєстраційного підтвердження державою права на земельну ділянку, за захистом якого звернувся позивач, що також є елементом відновлення порушеного права (визнання його державою).

Якщо позивач звертається з декількома позовними вимогами, які відповідають способам захисту, передбаченим законом, та не суперечать одна одній (їх реалізація не суперечать одна одній), можуть бути розглянуті в межах одного судового провадження, то той факт, що задоволення однієї якоїсь окремо взятої з цих вимог не призведе до ефективного відновлення порушеного права чи інтересу позивача, за умови, що задоволення їх всіх до такого відновлення призведе, а кожна окрема не заважає реалізації найбільш ефективної, не дає підстав для відмови у задоволенні такої окремо взятої вимоги, зокрема, якщо вона є реалізацією позивачем частини другої статті 55 Конституції України та пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України. Протилежне суперечить принципам доступу до правосуддя, які захищає ЄСПЛ (дивитись, наприклад, параграфи 22-23 рішення від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland»), серія А, № 32, заява № 6289/73).

Задоволення позовних вимог позивача призведе до відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся, що відповідає вимогам ефективності, визначеним Верховним Судом у своїх правових висновках (дивитись, наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98) тощо).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                                     Ю. В. Дряниця

Судді:                                                                                       Л.І. Пилипчук

                                                                                                   О.А. Лобов