АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -14557-2010 Головуючий по 1-й інстанції:
Хіль Л.М.
Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Макарчука М.А.
Суддів Прядкіної О.В., Дряниці Ю.В.
При секретарі Киві А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною cкаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави Полтавської області від 22 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Банк»Фінанси та кредит» про зміну умов договору у зв»язку з істотною зміною обставин на визнання додаткової угоди недійсною
судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави Полтавської області від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду оскаржене представником позивача ОСОБА_4, яка в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав :
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
-2-
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між банком та ОСОБА_3 24 січня 2008р. укладений кредитний договір № 516- КТ про надання кредитних ресурсів в розмірі 47 600 доларів США з оплатою 13,5 відсотків річних для придбання трикімнатної квартири терміном до 23 січня 2028р.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
-3-
Згідно з ліцензією, виданою відкритому акціонерному товариству “Банк “Фінанси та кредит” Національним банком України 17 липня 2007 року за № 28 та дозволом ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” на право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачено (а.с. 9-12).
За таких обставин , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процессуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави Полтавської області від 22 жовтня 2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
С У Д Д І