Справа № 2 – 166/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України.
24 грудня 2010 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого – судді Гальченко О.О.,
при секретарі Листопад О.А.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 12.10.2009 року після усунення недоліків звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна ( а. с. 36 - 37 ), посилаючись на те, що він та ОСОБА_3 були в зареєстрованому шлюбі з 07.12.2007року по 20.08.2009 рік, при цьому спільне господарство ними, як подружжям не велося з лютого місяця 2009 року. Рішенням Полтавського районного суду м. Полтави від 20.08.2009 року було розірвано шлюб між ними.
Після розірвання шлюбу виникло питання щодо розподілу спільно нажитого у шлюбі майна подружжя. Оскільки, в добровільному порядку їм не вдалося досягти згоди із питання розподілу спільно нажитого в шлюбі майна, він змушений звернутися із даним позовом до суду.
За час перебування в шлюбі за їх спільні кошти було придбано перелік № 1:
-Пластикові вікна на суму 3 000 грн. (робота - 260 грн.),
-Газовий котел опалення «Маяк 12 КС» на суму 2 400 грн.;
-Бензопилку на суму 600 грн.;
-Двері металеві на суму 1 500 грн.;
-Керамзит на суму 1 800 грн.;
-Дерево будівельне на суму 1 700 грн.;
-Батареї на суму 1 700 грн.;
-Насос (станція) на суму 1 000 грн.;
-Оплачено роботу за буріння скважини 1 700 грн.;
-Пісок будівельний на суму 400 грн;
-Насос для опалення 360 грн.;
-Вентиляційна система на суму 400 грн.;
-Група безпеки на суму 120 грн.;
-Каналізаційні труби на суму 300 грн.;
-Цемент на суму 1 515 грн.;
-Самовирівнююча суміш для підлоги на суму 250 грн.;
-Утеплювач на суму 250 грн.;
-Сантехніка на суму 330 грн.;
-Опалення (фурнітура) 960 грн.;
-ДВД програвач на суму 200грн.;
-Монтаж опалення (вартість робіт) 300 грн.;
-Хлібопічка 700 грн.;
-Електром»яструбка на суму 200 грн.,
-Золоті обручки на суму 400 грн.
Всього на суму 22 095 грн.
Крім цього, у нього було особисте майно: кухонний гарнітур - 1 500 грн. (подарунок його батька), пральна машина «Самсунг» - 2 300 грн., телевізор «Панасонік» - 1 800 грн., будинок загальною площею 41,9 кв.м., що знаходиться в Полтавській області, Полтавському районі, АДРЕСА_1
Після розірвання шлюбу відповідачка залишилася проживати в одному будинку з ним, де й проживає по даний час. При цьому, роблячи цілком не можливим їх спільне перебування вдома. У нього почали пропадати цінні речі. Відповідачка вимагає від нього нічим не обґрунтованої грошової компенсації. На воротах його двору відповідачка написала крейдою «продам будинок» і номер свого мобільного телефону, і тим часом, коли він перебуває у відрядженнях, приводить людей «бажаючих купити будинок». Його особиста власність - його будинок, який він придбавав із допомогою своїх родичів, зокрема із грошовою допомогою свого батька, за який по цей час виплачує кредит (кредитний договір № 014/2648/82/96026 від 29.11.2007) та з якого він намагається створити затишне помешкання перетворився на «прохідний двір».
Згідно зі ст. 57 СК України його особисте вище вказане майно, яке він придбав з матеріальною допомогою свого батька, є його особистою приватною і він має законне право зберегти його за собою, а майно, набуте нами у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю у відповідності до ст. 60 СК України ( перелік № 1.).
У разі поділу спільного сумісно нажитого майна подружжя частки у відповідності до ст. 70 СК України є рівними.
Тому, прохає поділити їх спільне нажите з відповідачкою майно, яке є еквівалентом сумі 22 095грн. в рівних частках. Усвідомлюючи неподільність деяких предметів спільно нажитого майна, які вже були використані для ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_1 він згоден виплатити відповідачці половину вартості спільно нажитого майна зазначеного у переліку № 1, а саме суму 11 047,05 грн.
Прохав поділити їх спільно нажите в шлюбі майно перераховане в переліку № 1, загальна вартість якого складає 22 095 грн. в рівних частинах, що в грошовому еквіваленті складає по 11 047,05 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати: державне мито - 220,95 коп., витрати на правову допомогу - 2 000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 120 грн., в загальній сумі - 2 340,95 грн.
Відповідачка - позивачка ОСОБА_3 21.01.2010 року звернулася до суду до відповідача - позивача ОСОБА_2 із зустрічним позовом про поділ майна подружжя і витребування особистого майна та грошових коштів ( а. с. 104 - 111 ), посилаючись на те, що з ОСОБА_2 вони перебували у шлюбі з 07.12.2007 року. Її дошлюбне прізвище - ОСОБА_3. 20.08.2009 року рішенням Полтавського районного суду шлюб між ними було розірвано.
Угоди про добровільний поділ майна, набутого ними під час шлюбу між не досягнуто, у зв»язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поділ майна.
У даний час позов ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя розглядається Полтавським районним судом Полтавської області.
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 безпідставно не ставить питання про поділ спільно набутого майна, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 Полтавського району та області, який був придбаний згідно договору купівлі-продажу від 27.12.2007 року з господарськими будівлями та земельною ділянкою для обслуговування будинку - вартістю на час придбання 12 000 гривень.
За час їх спільного життя будинок був ними спільно відремонтований та переобладнаний. Задля цього ними спільно, за час перебування у шлюбі, були придбані, використані встановлені такі будівельні матеріали :
- пластикові вікна у кількості 3 шт. вартістю 500 грн. кожне, на загальну суму 1 500 гривень, за встановлення вікон сплачено 260 гривень, а всього 1 760 гривень;
- двері міжкімнатні у кількості 3 шт. вартістю 95 грн. кожні, на загальну суму 285 гривень;
- батареї та труби опалювальні вартістю 1 700 гривень;
- фурнітура до опалення вартістю 960 гривень;
- насос для опалення вартістю 360 гривень;
- вентиляційна система вартістю 400 гривень;
- група безпеки вартістю 120 гривень;
- каналізаційні труби вартістю 300 гривень;
- насос для водяної скважини вартістю 1 000 гривень, для будівництва скважини та встановлення насосу витрачено 1 700 гривень, а всього 2 700 гривень;
- пісок вартістю 400 гривень, за привезення піску машиною сплачено 250 гривень, а всього 650 гривень;
- керамзит вартістю 1 800 гривень;
- цемент вартістю 1 590 гривень;
- самовирівнююча суміш для підлоги вартістю 250 гривень;
- утеплювач на суму 250 гривень;
- сантехніка (унітаз, раковина, умивальник) на суму 330 гривень;
- гіпсові блоки вартістю 900 гривень;
- сволока (дерево будівельне) вартістю 1 700 гривень;
А всього на загальну суму 16 055 гривень.
Таким чином, вартість будинку у зв»язку з ремонтом, вкладеними будівельними матеріалами та вкладеній спільно праці значно зросла.
Окрім того, у позовній заяві ОСОБА_2 безпідставно не ставить питання про поділ між ними спільно придбаного у шлюбі майна (перелік №1):
1. телевізора «Самсунг» вартістю 1 046 гривень;
2. вентилятора «Елен» вартістю 39 гривень;
3. колонки водонагрівної вартістю 400 гривень;
4. дверей міжкімнатних вартістю 95 гривень (не встановлені у будинку на даний час).
А всього на загальну суму 1 580 гривень. Між тим, і це майно, згідно чинного СК України, повинно бути між ними розподілене порівну.
Згідно ст. 62 СК України виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові :
1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності ... Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 СК України - дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Отже, житловий будинок з господарськими будівлями та земельною ділянкою, розташований по АДРЕСА_1 Полтавського району та області, придбаний згідно договору купівлі-продажу 27.12.2007 року є об»єктом спільної сумісної власності. Оскільки, відповідач ОСОБА_2 не визнає будинок об»єктом спільної сумісної власності подружжя, виникла необхідність звернутися з цим позовом до суду. Вказаний будинок, на підставі чинного законодавства України має бути розподілений між нею та відповідачем у рівних частинах.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 71 СК України - майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.... Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідач ОСОБА_2 не вважає, що зазначений будинок є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому, її прохання вирішити спір у добровільному порядку - поділити будинок і інше спільно придбане майно залишилося поза увагою відповідача.
Окрім того, згідно ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) до шлюбу.
У неї було особисте майно, придбане нею до шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 і яке вона має право забрати у нього. Однак, ОСОБА_2 вивіз це майно і зберігає за місцем своєї реєстрації, по АДРЕСА_2 Шишацького району Полтавської області. Доступу до цього майна вона не має, за вказаною адресою крім відповідача ОСОБА_2 проживає його батько. Отже, за місцем реєстрації ОСОБА_2 зберігається наступне її особисте майно, згідно приведеного переліку № 2 (всі речі бувші у користуванні) :
1. Меблева стінка вартістю 1 000 гривень.
2. Диван-софа вартістю 750 гривень.
3. Диван вартістю 400 гривень
4. Письмовий стіл вартістю 150 гривень.
5. Два обідніх стола: кожен вартістю 50 гривень, на загальну суму 100 гривень.
6. Тумбочка для телевізора вартістю 150 гривень.
7. Холодильник «Дніпро» вартістю 450 гривень.
8. Пральна машинка вартістю 100 гривень.
9. Швейна машинка «Подольськ» вартістю 100 гривень.
10. Ліжко металеве вартістю 80 гривень.
11. Чотири ікони: 2 ікони «Матір Божа» та 2 ікони «Ісус Христос» вартістю 500 гривень кожна, а всього на загальну суму 2 000 гривень.
12. Соковижималка вартістю 50 гривень.
13. Скриня дерев'яна вартістю 200 гривень.
14. Столовий посуд - тарілки у кількості 300 шт. вартістю 1,50 грн./шт., а всього на загальну суму 450 гривень.
15. Банки ємністю 3 л. - 30 шт. вартістю 1грн./шт., загальною вартістю 30 гривень.
16. Алюмінієвий бідон ємністю 40л. вартістю 300 гривень.
17. Алюмінієвий бідон ємністю 25л. вартістю 200 гривень.
18. Садовий інвентар: 3 лопати, 5 сап, 5 граблів, вартістю 20 гривень кожна, а всього на загальну суму 260 гривень.
19. Телевізор "Електрон" вартістю 150 гривень.
А всього на загальну суму 6 920 гривень.
Зазначене майно, на підставі п. 1 ч. 1 статті 57 СК України є її особистою приватною власністю, бо воно придбане нею до реєстрації шлюбу з відповідачем.
Крім цього, на праві особистої приватної власності, до реєстрації шлюбу вона мала два житлові будинки, розташовані у Зіньківському районі Полтавської області, в АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4. Зазначені будинки вона продала, перебуваючи у шлюбі з відповідачем.
Так, 30.01.2008 року вона продала власний будинок, розташований по АДРЕСА_3 Зіньківського району Полтавської області за 3 300 доларів США, що у еквіваленті на даний час становить 28 215 гривень. Згідно доданої довідки про курс валют, станом на 20.01.2010 року 100 доларів США коштує 800,55 грн., тому відповідно до приведеного розрахунку 3 300 дол. США х 8,55 = 28 215 гривень.
11.10.2008 року вона продала власний будинок, розташований по АДРЕСА_4 Зіньківського району Полтавської області за 1 500 доларів США що у еквіваленті на даний час становить 12 825 гривень. Відповідно до приведеного розрахунку 1500 доларів США х 8,55 = 12 825 гривень.
Грошові кошти, виручені від продажу обох будинків у сумі 4 800 доларів США (3 300 доларів США + 1 500 доларів США), що у еквіваленті на час подачі позовної заяви становить 41 040 гривень (28 215 грн. + 12 825 грн.), забрав собі її колишній чоловік ОСОБА_2 Грошей він їй до цього часу не повертав. Згідно ст. 57 СК України ці гроші є її особистою приватною власністю, тому ОСОБА_2 зобов»язаний їй їх повернути.
Її пропозиція вирішити спір без звернення до суду і передати їй її майно та грошові кошти відповідачем ОСОБА_2 безпідставно відхилена.
Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб»єктів права власності.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно положень ч. 2 цієї ж статті - положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України - набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідно до положень ч. 2 цієї ж статті - у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, ОСОБА_2 має передами їй її особисте майно або відшкодувати його вартість у разі відсутності майна.
Крім того, на підставі ст. 79, ст. 84, ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути на її користь судові витрати, в т. ч. 2 500 гривень за надання правової допомоги, 120 гривень за сплачені нею витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 700 гривень держмита, а всього 4 320 гривень.
Прохала визнати об»єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та земельною ділянкою, розташований по вул. Колективістів, 9 у с. Куликове Полтавського району та області, вартістю на час придбання будинку 12 000 гривень.
Поділити між ними зазначений будинок, виділивши їй Ѕ частину житлового будинку, з Ѕ частиною земельної ділянки для обслуговування виділеної частини будинку та Ѕ частинами господарських будівель. А також, розподілити між ними спільно нажите майно, зазначене у переліку № 1 на загальну суму 1 580 гривень.
У відповідача ОСОБА_2 витребувати її особисте майно, зазначене у переліку № 2, на загальну суму 6 920 гривень, а також грошову суму в розмірі 4 800 доларів США, що у еквіваленті на час подачі позовної заяви становить 41 040 гривень, що були виручені від продажу будинків, які були її особистою приватною власністю.
Судові витрати, пов»язані з розглядом справи, а саме: 120 гривень за сплачені нею витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1700 гривень держмита та 2 500 гривень за надання правової допомоги, а всього 4 320 гривень - стягнути повністю з відповідача ОСОБА_2
В судовому засіданні позивач по первісному позову, відповідач по зустрічному позову - ОСОБА_2 свій позов підтримав, пояснивши, що всі перелічені матеріали в його позові встановлені в будинку, в якому вони проживають, тому згоден повернути їй половину їх вартості. В підтвердження позову не надав належних доказів, так як частина додатків до позову складається із неякісних копій якихось квитанцій та квитків на автобус. Зустрічний позов визнав частково. Вказавши в судовому засіданні 18.03.2010 року, погодився розподілити будинок з господарськими спорудами, спочатку зазначивши, що будинок був придбаний за його кошти, які він брав в кредит у банка. Але в кредитному договорі наданому ним не вказано, що даний кредит наданий на придбання ним будинку, а той оригінал, що залишився в банку, то в ньому вказано. Ремонт будинку зроблений за спільні кошти. Але потім вказав, що будинок придбавався все ж таки в період шлюбу. В підтвердження цьому, добровільно узаконив в ході розгляду справи зроблені ними сумісно під час шлюбу і переобладнання в ньому, надавши на спірне домоволодіння суду новий технічний паспорт станом на 16.04.2010 року та інші документи щодо легалізації переобладнань ( а. с. 159 - 167 ) та погодився оплатити половину вартості призначеної судом будівельно - технічної експертизи. Визнав факт перебування особистих речей відповідачки у вказаному нею обсязі в переліку № 2 в належному стані за адресою своєї реєстрації, де проживає його батько - в с. Ковердина Балка Шишацького району. Намагався в зв»язку з частковим визнанням укласти мирову угоду із вказаних питань. Пояснив, що з обсягу зустрічних позовних вимог він не визнає лише витребування 4 800 доларів США, оскільки ОСОБА_3 сама добровільно давала йому ці гроші після купівлі - продажу будинків і вони ним вкладені у ремонт за будинок та для придбання матеріалів та не визнав стягнення судових витрат, бо він не вимагає нічого безпідставно. Інші докази надавати не побажав. Уточнені позовні вимоги відповідачки назвав абсурдом, бо вони вчотирьох разом із адвокатами зустрічалися, щоб поділити будинок по Ѕ частині, але відповідачка не погодилася із запропонованою їй сумою. Ці вимоги не визнав, через відсутність свого адвоката, яка з його слів йому не повідомляла в якому процесі вона зайнята і він з нею не спілкувався, а явку іншого адвоката або представника не забезпечує, бо цього не бажає та попередньо відмовився від участі свого представника по довіреності, яка брала участь у справі. Всіляко намагався весь час затягувати справу слуханням ( а. с. 67, 70, 145, 195, 219а, 225, 229, 239 ). В дебатах не бажав висловлюватися, поводив себе зухвало, а зреагувавши на зауваження суду вказав, що є на це його позов для вирішення.
Відповідачка по первісному позову, позивачка по зустрічному позову - ОСОБА_3 первісний позов визнала частково, лише на суму золотих обручок, бо решта переліченого майна встановлено в ході ремонту в будинку, який вона бажає поділити і не згодна частково із їх зазначеною вартістю. Щодо хлібопічки, ДВД програвача, електром»ясорубки, то позивач забрав їх собі в користування і вона ними не користується. Зустрічний позов підтримала, пояснивши, що для придбання будинку в період шлюбу в с. Куликове Полтавського району їй прийшлося продати її дошлюбне майно у вигляді двох будинків в АДРЕСА_3 за 3 300 доларів США та по АДРЕСА_4 за 1 500 доларів США, про що надала підтверджуючі документи. Ці будинки вона продавала у присутності позивача, бо вона сирота і в них постало питання де їм жити та віддала йому кошти в повному обсязі в загальній сумі 4 800 доларів США, із яких вони витратили на ремонт будинку 16 055 грн., а решту суми 25 000 грн. він подів в невідомому їй напрямку. З цього приводу вона в органи міліції не зверталася, бо на той час вони перебували в шлюбі. Детально розповіла, що саме та в якому обсязі та за якою ціною було встановлено в будинку та вкладено в ремонт будинку, в чому полягають проведені переобладнання. Додала, що земельна ділянка є неприватизованою. Мирної згоди за його пропозицією не дійшли, бо він її та її неповнолітню дочку ображав, вигонив з дому після його придбання та заявляв, що вона для нього тимчасовий варіант, бо є сирота. Надала суду заяву про уточнені позовні вимоги ( а. с. 240 - 241 ).
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ( а. с. 60, 145, 146 ) в судовому засіданні первісний позов підтримала та визнала зустрічний позов за виключенням стягнення судових витрат, бо позивачка сама подавала позов і значить розрахувала на ці витрати. Повідомила, що щодо переобладнань в будинку їй нічого не відомо і на її погляд це був поточний ремонт. На уточнення суду вказала, що не є фахівцем - будівельником ні вона ні її довіритель. В подальшому надала заяву поро припинення представництва ( а. с. 205 ).
Адвокат відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ( а. с. 64, 65, 208 ) підтримала позицію відповідачки, вказавши, що підтримує її позовні вимоги із врахуванням її уточнень через скрутний стан відповідачки. А первісний позов прохає вирішити на розсуд суду, бо позивач не бажав висловитися в дебатах. Додала, що вимоги відповідачки підлягають задоволенню, так як позивач та його представник по довіреності в ході судових засідань спочатку фактично визнали зустрічний позов, намагалися неодноразово укласти мирову угоду, але фактично позивач намагався її як сироту обманути. Зараз чинить їй перешкоди в проживанні разом з неповнолітньою дочкою, порушує правила добросусідства, визнав сам в засіданні, що намагався укласти мирову угоду з приводу розподілу будинку як спільно нажитого майна.
Адвокат позивача - ОСОБА_5 ( а. с. 210 ) в засідання на узгоджені дати з головуючим по справі, а саме : 03.09.2010 року, 03.12.2010 року, 09.12.2010 року не з»явилася, про причини не явки суд не повідомила, чим фактично зірвала судові засідання, згідно заяв позивача про зайнятість її в іншому судовому процесі не надала відповідних підтверджень, як і не надала згідно діючого законодавства на вимогу суду витягу з угоди між нею та позивачем, що е не належним підтвердженням її представництва в суді по даній справі з боку позивача.
Судом встановлено, що сторони по даній справі перебували в зареєстрованому шлюбі з їх свідчень та наданих документів з 07.12.2007 року по 21.10.2009 року ( а. с. 6, 48 ). Позивач зареєстрований в с. Ковердіна Балка Шишацького району Полтавської області ( а. с. 13 -14 ). Відповідачка зареєстрована в с. Куликове Полтавського району та області по АДРЕСА_1 з 27.02.2008 року ( а. с. 46, 55 ). Позивачем 29.11.2007 року брався кредит на споживчі цілі, без забезпечення ( не на придбання будинку ) ( а. с. 7 - 12 ). На ім»я позивача в період шлюбу 27.12.2007 року згідно договору - купівлі було придбано житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 Полтавського району та області, розташований на неприватизованій земельній ділянці ( а. с. 24- 26 ) та оформлено на нього технічний паспорт станом на 18.12.2007 року ( а. с. 27 - 31 ). Відповідачка продала належні їй будинки в смт. Опішня Зіньківського району Полтавської області 13.01.2008 року та 11.10.2008 року ( а. с. 58, 59 ), зі слів обох сторін дані кошти від продажу двох будинків вкладено в ремонт будинку по АДРЕСА_1 Полтавського району. В зв»язку із сумісно зробленими переобладнаннями в даному будинку сторонами позивачем надано суду навий технічний паспорт на будинок та документацію щодо легалізації самочинно переобладнаних приміщень ( а. с. 159 - 167 ). На момент розгляду справи в суді в житловому будинку по АДРЕСА_1 Полтавського району, який належить ОСОБА_2 та в якому зареєстрована та постійно проживає ОСОБА_3., присадибна земельна ділянка загальною площею 0,32 га. не приватизована та належить до державного фонду ( а. с. 168 ). Відповідачка надала суду належні та чіткі докази в підтвердження її вимог ( а. с. 51 - 59, 71 - 75, 116 - 132 ). В той же час суд частково не приймає як належний доказ наданий відповідачкою у вигляді письмового пояснення ОСОБА_6 ( а. с. 197 - 201 ), так як в них вказано навіть ціну майна, про яке не могло бути достовірно відомо даному свідку, враховуючи її похилий вік. Суд приймає її свідчення в частині, що не суперечать обставинам встановленим у справі судом.
Суд, заслухавши сторін, адвоката, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позови, приходить до висновку, що первісний позов та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню, саме в формулюванні, які вказані сторонами в резолютивній частині позовів, оскільки крім самого поділу майна сторонами не вказану шляху поділу спільного майна на підставі ст. 58, 60 ЦК України, так як належними є доказами є такі, які містять інформацію щодо предмету доказування і кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Первісний позов підлягає частковому задоволенню у частині визнаній відповідачкою за відсутністю інших доказів наданих позивачем і вважає, що згідно зазначеного переліку майно у вигляді будівельного оздоблення неможливо ділити в натурі по Ѕ частині або в грошовому виразі, так як вони є невід»ємною частиною спірного будинку, бо встановлені та вкладені в ремонт будинку, який суд за зустрічним позовом згідно чинного законодавства вважає спільно нажитим майном, придбаним у шлюбі. Судові витрати в разі частково задоволення позову позивача на суму 400 грн. при сумі позову 22 095 грн. згідно ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню, оскільки позивач вказавши суму позову 22 095 грн. не доплатив на підставі наданих квитанцій судовий збір ( на час подачі державне мито ) у розмірі 97,95 грн., яке підлягає стягненню з нього на користь Держави.
Зустрічний уточнений позов підлягає частковому задоволенню на підставі ст. 60 СК України, так як майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку ( доходу). А саме вимоги відповідачки щодо визнання будинку з господарськими будівлями в с. Куликове Полтавського району та області по АДРЕСА_1 спільно нажитим майном та права власності на Ѕ його частину, вимога про витребування у позивача її дошлюбного майна в переліку № 2, розподіл спільно нажитого майна в переліку № 1.
Вимога щодо поділу між ними по 1/2 частині житлового будинку та земельної ділянки про залишення без розгляду за її заявою через скрутний стан, який доведено матеріалами справи - підлягає задоволенню відповідно до ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України.
Вимога про стягнення судових витрат та за надання правової допомоги заявлені відповідачкою - підлягають частковому задоволенню на суму наданих нею квитанцій відповідно до ст. 88 ч. 1 та 84 ЦПК України. А не доплачені нею судові витрати у вигляді судового збору відповідно до задоволеної частини суми позову підлягають стягненню з позивача на користь Держави.
Вимога щодо визнання об»єктом спільної часткової власності на земельну ділянку по вул. Колективістів, 9 в с. Куликове Полтавського району не підлягає задоволенню, оскільки земельна ділянка відноситься до державного фонду.
Вимога про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 4 800 доларів США в еквіваленті не підлягає задоволенню за недоведеністю її відповідачкою.
Керуючись ст. 27, 31, 88, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 60, 61, 63, 68, 71 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна - задовольнити частково.
Поділити спільно нажите майно в шлюбі згідно переліку № 1, а саме золоті обручки на суму 400 гривень в рівних частинах між сторонами.
В решті позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави не доплачений ним розмір судового збору у сумі 97,95 гривень.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати об»єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями в с. Куликове Полтавського району та області по АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці розміром 0,32 га. державного фонду, визнавши право власності за ОСОБА_3 на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1
Витребувати у ОСОБА_2 особисте майно ОСОБА_3, що знаходиться в с. Куйбишеве Шишацького району Полтавської області та доставити це майно ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 згідно переліку № 2, а саме : меблевої стінки, дивану - софи, дивану, письмового столу, двох обідніх столів, тумбочки для телевізора, холодильника «Дніпро», пральної машинки, швейної машинки «Подольськ», металевого ліжка, чотирьох ікон ( 2 ікони «Матір Божа», 2 ікони «Ісус Христос» ), соковижималки, скриню дерев»яну, столовий посуд ( 300 шт. тарілок ), 30 шт. банок трьох літрових, алюмінієвий бідон ємністю 40 л., алюмінієвий бідон ємністю 25 л, садовий інвентар ( 3 лопати, 5 сап, 5 граблів), телевізор «Електрон».
Вимогу ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки в АДРЕСА_1 - залишити без розгляду за заявою позивачки.
Розділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно нажите майно згідно переліку № 1 на загальну суму 1 580 гривень, а саме : телевізор «Самсунг», вентилятор «Елен», колонку водо нагрівну, двері міжкімнатні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у загальній сумі 171 гривня та витрати за юридичну допомогу адвоката у сумі 2 500 гривень.
В решті вимог - відмовити як безпідставних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судові витрати у сумі 226,26 гривень.
Рішення в частині визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння підлягає реєстрації в КП «БТІ та містобудування полтавського району».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис)
ВІРНО :