Справа № 2-622/2010 року

      Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 грудня  2010 року    Корюківський  районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Кутового Ю.С.,

при секретарі  - Лашко Л.І.,

за участю позивача  -  ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Корюківка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СП Транс ЛЮКС» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди, -

                          ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що  він перебував у трудових відносинах з ТОВ «СП Транс ЛЮКС» помічником верстатника деревопереробного комплексу з 01.07.2009 року. Наказом № 45/27-10 від 27.10.2010 року його було звільнено з роботи відповідно до ч.1 п.4 ст. 40 та ст. 147 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнення проведено з порушення КЗпП України, так як він виконував роботу згідно трудового договору, разом з тим власник затримав виплату заробітної плати, станом на 26.10.2010 року заробітну плату за вересень не було виплачено, в цей же день  позивач та декілька співробітників  прийшовши на територію ТОВ «СП Транс ЛЮКС», після відмови адміністрації сплатити заборгованість не приступили до виконання своїх трудових обов’язків, але знаходились на робочому місці. 27.10.2010 року позивач та інші працівники, також перебували на території підприємства, але не виконували своїх трудових обов’язків, внаслідок не виплати заробітної плати. 27.10.2010 року позивача було повідомлено про звільнення згідно ст.147 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає, що його звільнили незаконно,  порушили його конституційні права, крім того роботодавець грубо порушив порядок застосування дисциплінарних стягнень. Просить суд поновити його ТОВ «СП Транс ЛЮКС» верстатником деревопереробного комплексу. Стягнути  з ТОВ «СП Транс ЛЮКС» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, також стягнути  500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Позивач  в судовому засіданні позов підтримав, просить суд поновити його на роботі, стягнути середній заробіток та моральну шкоду.  

Представник відповідача жодного разу, в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки в суд не повідомив, своєчасно, в установленому законом порядку повідомлений про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Суду надано документи, які були витребувані згідно ухвали.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_1 повідомили, що вони 26 жовтня 2010 року перебували на робочому місці, але у зв’язку з невиплатою заробітної плати не приступили до виконання трудових обов’язків, 27 жовтня 2010 року, також не приступили до виконання трудових обов’язків, після обід за вимогою адміністрації підприємства залишили територію підприємства, після того як їх ознайомили з наказом про звільнення.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що доповів начальнику виробництва, що працівники не приступили до роботи та вимагають виплати заробітної плати. ОСОБА_4 направив доповідну на Київ. 26 та 27 жовтня 2010 року склав акт про невиконання трудових обов’язків та  про відсутність на роботі, в тому числі з 12 до 17 години, відповідно. Після обіду працівники не перебували на території підприємства.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що працює начальником виробництва, 26 та 27 жовтня 2010 року майстер ОСОБА_3 доповів, що працівники не приступили до роботи та вимагають виплати заробітної плати. Він направив доповідну на Київ. 26 жовтня 2010 року склали акт про невиконання трудових обов’язків та було оголошено догану. За відсутність на роботі 27 жовтня 2010 року, в тому числі з 12 до 17 години, було прийнято рішення про звільнення за прогул.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила, що 26 жовтня 2010 року склали акт про невиконання трудових обов’язків ОСОБА_1 та іншими працівниками та було оголошено догану. Спочатку було складено акт про невиконання трудових обов’язків. За відсутність на роботі 27 жовтня 2010 року з 12 до 17 години,  було прийнято рішення про звільнення за прогул. Наказ про звільнення надійшов факсом з Києва та був оголошений працівникам біля 12 години, тобто до обіду. Акт про відсутність на робочому місці складався вже після того як ОСОБА_1 та інші були ознайомлені з наказом про звільнення Після обіду звільнені працівники не перебували на території підприємства.

Суд, вислухавши позивача, свідків,  вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково за наступних підстав. По справі встановлено, що позивач  перебував у трудових відносинах з ТОВ «СП Транс ЛЮКС» помічником верстатника деревопереробного комплексу з 01.07.2009 року. Наказом № 45/27-10 від 27.10.2010 року позивача було звільнено з роботи відповідно до ч.1 п.4 ст. 40 та ст. 147 КЗпП України. Позивач виконував роботу згідно трудового договору, разом з тим власник затримав виплату заробітної плати, станом на 26.10.2010 року заробітну плату за вересень не було виплачено, в цей же день  позивач та декілька співробітників  прийшовши на територію ТОВ «СП Транс ЛЮКС», після відмови адміністрації сплатити заборгованість не приступили до виконання своїх трудових обов’язків, але знаходились на робочому місці, дана обставина підтверджується даними акту про відмову виконання трудових обов’язків б/н від 26.10.2010 року, згідно якого зазначено, що прийнято рішення  про оголошення догани, як захід стягнення, наказом від 26.10.2010 року № 44/26-10 за підписом  директора  ТОВ «СП Транс Люкс» Петрова О.О., повноваження якого підтверджені  наказом  від 12.06.2009 року № 12/06-09 про призначення на посаду  директора вказаного підприємства. 27.10.2010 року позивач та інші працівники також перебували на території підприємства до 12 години, але не виконували своїх трудових обов’язків, внаслідок не виплати заробітної плати, дана обставина підтверджується показами свідків допитаних в судовому засіданні, також і особами, які склали акт про відсутність на робочому місці  ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 27.10.2010 року позивача біля 12 години було повідомлено про звільнення згідно ст.147 КЗпП України за прогул без поважних причин, згідно акту вказаний прогул було допущено  з 12 години до 17 години. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, як стверджує позивач, дана обставина також підтверджена показами свідків, що наказ про звільнення був оголошений до 12 години, тобто до того як позивач вчинив прогул. Даних про те, що позивачеві пропонувалось надати письмові пояснення суду не надано.

З врахуванням наданих доказів суд приходить до висновку, що вимога в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку підлягає задоволенню за наступних підстав. Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі в межах строку передбаченого ст. 233 КЗпП України, який пов’язано з днем вручення трудової книжки та наказу про звільнення, так з наказом про звільнення було ознайомлено 27.10.2010 року, трудову книжку вручено згідно книги руху трудових книжок по ТОВ «СП Транс Люкс» 27.10.2010 року, позивач звернувся до суду з позовом 24.11.2010 року, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Крім того судом  встановлено, що  ТОВ «СП Транс Люкс» не має профспілкового комітету, що підтверджується даними заяви від 27.10.2010 року за підписом  директора підприємства Петрова О.О., дану обставину також підтвердили працівники підприємства, які були допитані свідками по справі. Згідно наданого табелю обліку  за жовтень 2010  року вбачається, що ОСОБА_1 працював не повний робочий день, в судовому засіданні позивач повідомив, що дійсно ним була раніше написана заява на переведення на неповний робочий день, так в табелі зазначено 2 години всі робочі дні, крім з 12 по 13 жовтня 2010 року включно та з 18 по 22 жовтня 2010 року включно, де зазначено 4 робочі години. Показами свідків встановлено, що перерва для відпочинку та харчування встановлена з 12.00 до 13.00 години, згідно усної доповідної ОСОБА_3 позивач перебував на робочому місці до 12 години, але не приступив до виконання трудових обов’язків, що виключає, можливість прогулу з 8 години до 12 години 27.10.2010 року. На підставі даних повідомлених начальником виробництва встановлено, що позивач працював на підприємстві 8 робочих годин, тому йому зарахували прогул з 12 по 17 годину 27.10.2010 року. Встановлено, що  наказ про звільнення було оголошено  до 12 години, коли позивач та інші особи ще перебували на території підприємства, з врахуванням даних табелю слід дійти висновку, що робочий день тривав у позивача тільки 2 години. Прогул – це  відсутність на роботі без поважних причин  на протязі усього робочого часу або відсутність більш ніж 3 години на протязі робочого дня. Таким чином з врахуванням наведеного та даних про перебування на робочому місці з 8 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин, що підтверджено показами свідків, прогул не підтверджено жодним доказом, та з врахуванням даних табелю допустити його не можливо за умови визначеного робочого часу 2 години. Табель обліку робочого часу  містить дані про робочий день 4 години, про що  зазначено останнім реченням, що відповідає дійсності з врахуванням даних табелю, який містить відбиток печатки та зазначення майже всіх працівників робочого часу 2 або 4 години за жовтень. 27.10.2010 року, якщо врахувати, що позивач повинен був працювати 4 години прогул не можливий. Так як табель обліку робочого часу містить дані про 2 години робочого часу, які зазначені в табелі за вказаний день, тобто  в день,  коли згідно акту ОСОБА_1 здійснив прогул.  Згідно даних повідомлених свідками дати письмові пояснення особам звільненим за прогул ніхто не пропонував. П. 24. Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином суд дійшов висновку про звільнення позивача без правової підстави, тому вимога про поновлення на роботі  підлягає задоволенню. Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відповідно вимог до статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100. Згідно наданої довідки про заробітну плату суду  від б/ та дати,  встановлено, що повні місяці перед звільненням  є серпень-вересень 2010 року  з яких і слід  вираховувати середній заробіток, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Як вбачається з наданої довідки позивачеві було нараховано заробітну плату за фактично відпрацьований час, тобто з врахуванням неповного робочого дня, оскільки дана обставина не є предметом спору, суд вважає, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, за можливе розрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням наданих даних про заробітну плату, які не оспорюються позивачем.  Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Тобто заробітна плата за  серпень – 253,71 + вересень - 343,09 =  596,8 : 28 відпрацьовані дні за цей період =  21,31 середньоденний заробіток , який слід помножити на  робочі дні з дня звільнення по день постановлення рішення, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 980 гривень 46 копійок і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з того, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 2371 КЗпП України. Судом встановлено наявність порушень з боку відповідача прав позивача на працю, суд визнає доведеним факт наявності моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях через звільнення з роботи, проте, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір грошового еквіваленту моральної шкоди до 250 грн. У судове засідання представник відповідача жодного разу  не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Суд вважає, що, оскільки, відповідно до ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності і неявкою до суду незалежно від причин відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді, в зв'язку із чим суд розглядає справу на підставі ст. 169 ЦПК України у його відсутність, на підставі наявних матеріалів у справі, оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення. До справи були приєднані докази витребувані згідно ухвали суду. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та часткового стягнення моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за вище перелічених підстав.

На підставі  ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

 З відповідача підлягає стягнення державного мита на користь держави згідно ст. 88 ЦПК України та витрат на ІТЗ, так як позов задоволено,вказані витрати не сплачувались позивачем при подачі позову.

На підставі вище викладеного, керуючись ч. 4 ч. 1  ст. 40, 43, 43-1, ст. 231 - 233,  235 , 237-1 КЗпП України, статті 27 Закону України "Про оплату праці", Пленум Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів",  ст.ст. 3, 10, 60, 215-218, 294, 367 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:                                                                                                                                            

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «СП Транс ЛЮКС» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди – задовольнити частково.

    Поновити на роботі     ОСОБА_1 у ТОВ «СП Транс ЛЮКС» помічником  верстатника деревопереробного комплексу.

Стягнути середній заробіток з ТОВ «СП «Транс ЛЮКС»  на користь Невшупа ОСОБА_1 в сумі 968 ( дев’ятсот шістдесят вісім ) гривень 34 копійок.

Стягнути  з  ТОВ «СП Транс ЛЮКС»  на користь ОСОБА_1 - 250 (двісті п’ятдесят) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі  ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Стягнути з ТОВ «СП Транс ЛЮКС»  на користь держави державне мито в розмірі 51 (п»ятдесят одна)  гривня та 120 (сто двадцять) гривень  витрат на  ІТЗ розгляду цивільної справи в суді.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі до Корюківського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.     

                                        Суддя :             Кутовий Ю.С.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 04.12.2010 року.