Справа №22ц-2652/2010р. оскаржуване рішення ухвалено під головуванням
Категорія: 57 Клапоущак С.Ю.
Доповідач: Сорока Л.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Сороки Л.А.
Суддів: Нікушина В.П., Копаничук С.Г.
При секретарі: Топольської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницькій області по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницькій області про стягнення недоплаченої державної допомоги дітям війни на рішення Жмеринського міськрайсуду Вінницької області від 5 жовтня 2009р., -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
ОСОБА_2 поновлено строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права. Визнано дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області по відмові у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Відповідача зобов’язано здійснити з 09 липня по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2007р. до 01.08.2009р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням надбавки як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Скаржник посилається на те, що судом порушено норми матеріального права. Суд не дав належної оцінки тому факту, що нарахування та виплата надбавки до пенсії проводилась відповідачем в межах коштів, виділеним Державним Бюджетом України на ці виплати на відповідний рік. Крім того суд безпідставно послався на вимоги ст.. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який на думку апелянта для перерахунку або підвищення пенсії не застосовується.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про статус ветеранів війни». Зокрема, стаття 6 цього закону передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач має право на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки він є громадянином України, якому до 2-го вересня 1945р. було менше 18 років, тобто, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Ці обставини відповідачем не оспорюють ся.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007р. було зупинено.
Проте, рішенням Конституційного Суду України цю норму Закону визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ «Про Державний бюджет України», яким вносились зміни до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова управління Пенсійного фонду України у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії, є протиправною.
Виходячи із зазначеного вище, в період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня по грудень 2009р. включно відповідач зобов’язаний був нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то колегія суддів вважає, що розрахунок необхідно проводити виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймається до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Оскаржуване судове рішення містить достатньо зрозуміле обґрунтування правової позиції за якою суд вирішив цю справу, застосовуючи конкретні норми матеріального права.
При вирішенні справи суд вірно застосував норми процесуального і матеріального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області відхилити.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 5 жовтня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.
Головуюча:
Судді:
З оригіналом вірно: