АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

            Справа № 22ц -14190-2010                Головуючий по 1-й інстанції:

                                                                              Жилка О.М.

                                                                       Суддя-доповідач:       Прядкіна О.В.

                                             У  Х  В  А  Л  А

                І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 07  грудня  2010  року                                м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в  складі:      

Головуючого  - судді  Макарчука  М.А.

Суддів Прядкіної О.В., Пилипчук Л.І.

При секретарі  Лимар О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  цивільну справу   за апеляційною   cкаргою   ОСОБА_3

на рішення  Ленінського районного суду м.Полтави  Полтавської області від  04  жовтня   2010р.  

по справі за  позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про визнання  свідоцтва про право на спадщину частково недійсним,визнання права власності на частину  житлового будинку,визначення порядку користування земельною ділянкою та визнання права власності на частину  земельної  ділянки

  судова колегія, заслухавши   доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

                                               В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням  Ленінського районного суду м.Полтави  Полтавської області від  04  жовтня  2010р.  в задоволенні позовних вимог     ОСОБА_3  відмовлено.

Рішення місцевого суду оскаржене ОСОБА_3,     який в  апеляційній  скарзі просить  рішення  скасувати та  направити  справу на  новий розгляд  до суду першої інстанції, посилаючись на    порушення  cудом норм матеріального  та процесуального права,  неповне з»ясування обставин справи.

Колегія суддів, перевіривши  справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про  відхилення  апеляційної скарги з таких підстав :

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає  рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                    -2-

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено  судом  першої інстанції,   позивач  з 1984р.  перебував  у фактичних шлюбних  відносинах  з ОСОБА_5, яка   померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Померлій ОСОБА_5 згідно договору  купівлі-продажу від  21 січня 1982р. належав  будинок  по АДРЕСА_1 та земельна ділянка  площею 915 кв.м по  1 Проспекту,40 м.Полтави  згідно  Державного акту на право приватної власності на землю від  27 грудня 2001р.

Факт проживання однією сім»єю позивача  з  ОСОБА_5  без реєстрації  шлюбу підтверджується  рішенням Октябрського районного суду м.Полтави  від 2 квітня 2009р.

Однак   законодавством , що існувало станом  з 1984 року   до 1 січня 2004р. (набуття чинності СК України)   не передбачалось створення  спільної сумісної власності осіб, які не перебувають  у шлюбі. На підтвердження  такої власності  необхідно  укладання   відповідної угоди про  її створення.

Як вбачається з п.23 постанови Пленуму Верховного Суд України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя »  спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до  ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не  надано належних  доказів про  істотне збільшення  власності  померлої.

Добудова   веранди, перекриття  даху в  1986-1987 роках, внутрішні перепланування  однієї  з кімнат  будинку   входять  в  обсяг робіт по утриманню  будинку  та     не підтверджуються  жодною  квитанціїєю, чеками-рахунками, накладними, договорами по    понесеними  позивачем   у зв»язку з цим   витратами по  реконструкції  будинку та  придбання будівельних  матеріалів.

Посилання   на свідчення  двох  свідків   в іншій справі  про встановлення факту проживання однією сім»єю ,  не  може розцінюватися  як  безперечний доказ   на підтвердження  права власності позивача, а вірно   оцінені  судом відповідно до вимог  ч.2 ст.59, ст.212  ЦПК України.

Таким чином, за  відсутності    доказів  про  створення ОСОБА_3  та    ОСОБА_5 спільної сумісної власності  та її  істотного збільшення   у суду  були  відсутні   підстави для  призначення будівельно-технічної  експертизи.    

Прохання  апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд, не  грунтується  на    підставах , визначених   діючим   цивільно-процесуальним  законодавством України.

                        -3-

За таких обставин , колегія суддів погоджується  з висновками суду  першої інстанції  та не  вбачає   підстав для  їх  скасування чи зміни.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище  підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-

                  У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу   ОСОБА_3 відхилити.

Р ішення  Ленінського районного суду м.Полтави  Полтавської області від  04  жовтня   2010р.   залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до  Вищого  спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ.

         С  У  Д  Д  І