Судове рішення 22ц -9175-2010 від 18.01.2011

Судове рішення #13115662

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -9175-2010 Головуючий по 1-й інстанції:

Сьоря С.І.

Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Макарчука М.А.

Суддів Прядкіної О.В., Чернова С.І.

При секретарі Лимар О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною cкаргою ОСОБА_3

на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 09 червня 2010р.

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл житлового будинку в натурі

судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2003р. ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом. Вказував, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 5 жовтня 1986р. Під час шлюбу сторони придбали 2/3 частин будинку по АДРЕСА_1, однак договір купівлі-продажу оформлено на відповідачку.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 11 вересня 1995р. шлюб між ними розірвано, проте позивач залишився проживати в спірному будинку. В 2002р. відповідачка повідомила позивача про те, що у нього відсутні права на будинок, що змусило його ставити питання про його розподіл, у зв»язку з чим просив розподілити будинок, виділивши йому у власність 3/11 частин та поновити строк звернення до суду, а ОСОБА_4 виділити 2/5 частин будинку.

Справа слухалась неодноразово.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 09 червня 2010р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено з посиланням на те, що право власності позивача порушено в кінці 1997р.-початку 1998р.,а,отже, ним пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Рішення оскаржене ОСОБА_3 , який в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

-2-

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав :

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, сторони перебували у шлюбі з жовтня 1986р. по 03 червня 1998р. Шлюб розірвано рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 11 вересня 1995р., що зареєстровано відповідно до актового запису органу РАГС 03 червня 1998р.

В період шлюбу на ім»я відповідача - ОСОБА_4 придбали 2/3 частин будинку по АДРЕСА_1.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України (далі – КпШС України) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 29 КпШС України поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Встановлено ст. 76 ЦК УРСР, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі ст. 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідач ОСОБА_4 стверджує, що позивач не проживає у спірному будинку з 1998р., коли забравши належні йому речі, автомобіль та будівельні матеріали, залишив будинок та перейшов жити до матері.

На підтвердження цього ОСОБА_4 надано суду акт від 29.07.2004р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача порушено в кінці 1997р.-початку 1998р.,а,отже, ним пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Позивач до даного часу зареєстрований в будинку за адресою по АДРЕСА_1.

Відповідач в 2002р. в якості компенсації за частку у вказаному будинку пропонувала придбати для ОСОБА_3 «малосімейку» чи невелику хату ( т.1 а.с.100). Зазначена пропозиція свідчить про те, що ОСОБА_4 не заперечувала право колишнього чоловіка на частку у спільному сумісному майні подружжя і є підтвердженням того, що право позивача порушене саме в 2002р., з якого і слід обраховувати строк звернення до суду.

Твердження ОСОБА_4 про те, що вона в судовому засіданні не давала зазначених свідчень і вони до протоколу судового засідання занесені помилково - не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, так як відповідач на той час користувалась допомогою адвоката та була обізнана щодо дій по внесенню зауважень на протокол судових засідань, як це було нею зроблено в липні 2004р.( т.1.а.с. 65—68).

-3-

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили ,а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності .

Власник вправі в будь який час вимагати виділ своєї частки в натурі із спільної сумісної ( часткової) власності.

Про позбавлення права на частину придбаного в період шлюбу будинку позивач довідався в 2002р. і в грудні 2003р. звернувся до суду за захистом свого права.

Посилання відповідача на акт від 29.07.2004р. про непроживання ОСОБА_3 в спірному будинку не є підтвердженням відсутності права на спільне майно подружжя.

Конфліктні стосунки між сторонами, що виникали протягом з 1995-2002р. не торкались розподілу спільного майна подружжя, та бути доказами з приводу розірвання шлюбу та аліментних обов»язків.

За таких обставин суд зробив невірний висновок про те, що позивач, звернувся до суду в грудні 2003р. з пропуском строку звернення до суду за захистом своїх прав та необґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та здійснити розподіл спільного майна подружжя ОСОБА_3 згідно висновків судової будівельно –технічної експертизи № в-3898 від 05.07.2004 року по першому варіанту та № П-315 від 27.06.2007 року щодо облаштування газового опалення.

Слід визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 на 282/1000 частини, що складаються з квартири № 2, а саме: приміщень 1-4 площею 11,3 кв. м., 1-5 площею 6,8 кв. м., що на плані першого варіанту висновку судової будівельно –технічної експертизи № в-3898 від 05.07.2004 року зафарбовано рожевим кольором , а за ОСОБА_4 право власності на 384/1000 частини, що складаються з квартири № 1, а саме: приміщень 1-3 площею 10,8 кв. м., 1-6 площею 10,3 кв.м., веранди літ.»а» площею 6 кв.м. , що на плані першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № в-3898 від 05-07.2004 року зафарбовано синім кольором.

Слід зобов’язати ОСОБА_3 демонтувати дверні пройоми між приміщеннями 1-3 і 1-4, 1-5 і 1-6 та закласти їх цеглою; в приміщенні 1-4 обладнати вхід, встановивши двійні двері або побудувати тамбур; між приміщеннями 1-4 і 1-5 встановити дверний блок.

Квартири №1 та № 2 обладнати самостійними системами опалення, газопостачання та електропостачання.

Розподіл горища ОСОБА_3та ОСОБА_4провести згідно лінії розподілу будинку без побудови перегородки.

-4-

Слід також зобов’язати ОСОБА_3 для окремого обігріву приміщень 1-3 та 1-6, 1-4 та 1-5 в житловому будинку АДРЕСА_1 демонтувати існуюче обладнання, і в кожній із кімнат обладнати нове газове обладнання (висновок судової будівельно-технічної експертизи № П-315 від 27.06.2007 року).

Джерелом водопостачання та вбиральнею на території домоволодіння АДРЕСА_1 сторони повинні користуватися спільно.

Керуючись ст.303,304,309 ч.1 п.п.3,4,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 09 червня 2010р. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати право власності на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1:

- за ОСОБА_3 на 282/1000 частини , що складаються з квартири № 2, а саме: приміщень 1-4 площею 11,3 кв. м., 1-5 площею 6,8 кв. м., що на плані першого варіанту висновку судової будівельно –технічної експертизи № в-3898 від 05.07.2004 року зафарбовано рожевим кольором ;

- за ОСОБА_4 на 384/1000 частини , що складаються з квартири № 1, а саме: приміщень 1-3 площею 10,8 кв. м., 1-6 площею 10,3 кв.м., веранди літ.»а» площею 6 кв.м. , що на плані першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № в-3898 від 05-07.2004 року зафарбовано синім кольором.

Зобов’язати ОСОБА_3 демонтувати дверні пройоми між приміщеннями 1-3 і 1-4, 1-5 і 1-6 та закласти їх цеглою; в приміщенні 1-4 обладнати вхід, встановивши двійні двері або побудувати тамбур; між приміщеннями 1-4 і 1-5 встановити дверний блок.

Зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обладнати квартири №1 та № 2 самостійними системами опалення, газопостачання та електропостачання.

Розподіл горища ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провести згідно лінії розподілу будинку без побудови перегородки.

Зобов’язати ОСОБА_3 для окремого обігріву приміщень 1-3 та 1-6, 1-4 та 1-5 в житловому будинку АДРЕСА_1 демонтувати існуюче обладнання, і в кожній із кімнат обладнати нове газове обладнання (висновок судової будівельно-технічної експертизи № П-315 від 27.06.2007 року).

Джерело водопостачання та вбиральню на території домоволодіння АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І