Судове рішення 22ц -9413-2010 від 18.01.2011

Судове рішення #13115666

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -9413-2010 Головуючий по 1-й інстанції:

Зємцов В.В.

Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Макарчука М.А.

Суддів Прядкіної О.В. , Дряниці Ю.В.

При секретарі Лимар О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги прокурора м.Кременчука та ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 25 травня 2010р.

по справі за позовом прокурора м.Кременчука в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування

судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2005р. прокурор м.Кременчука звернувся до суду з зазначеним позовом.

Зазначав, що договір від 14 грудня 1999р. дарування квартири АДРЕСА_1 ,укладений померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_4, був вчинений шляхом обману, зловживання довірою, без врахування хворобливого психічного стану дарителя. Посилаючись на недотримання вимог ст.ст. 204,215,229 ЦК України, прокурор просив поновити строк позовної давності для звернення до суду ,визнати недійсним договір дарування від 14 грудня 1999р. та визнати ОСОБА_3 спадкоємцем майна за правом представлення після смерті двоюрідного брата ОСОБА_6

-2-

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 25 травня 2010р. відмовлено в задоволенні позову прокурора м.Кременчука в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування.

Рішення суду оскаржене прокурором м.Кременчука та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор м.Кременчука просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення cудом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з таких підстав :

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6,1951р.народження, мешкав в квартирі АДРЕСА_1 разом з матір»ю,яка померла в червні 1999р.

Зазначена квартира належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Кременчуцьким УЖКГ виконкому міської ради 15.11.1999р.

ОСОБА_6 мав флегматичний тип темпераменту,слабкий характер,шизоїдну акцентуацію характеру.

14 грудня 1999р. передав належну йому квартиру в дар неповнолітньому ОСОБА_4.Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович М.В.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано належних та безспірних доказів на підтвердження викладеного в позові.

Проте, погодитись з таким висновком суду не можна, так як місцевий суд не дав належної оцінки свідченням свідків та висновкам експертиз.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідження наявних в справі доказів. При цьому суд оцінює належність,допустимість, достовірність кожного доказу окремо , а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

-3-

Аналіз матеріалів справи дозволяє зробити висновок, що ОСОБА_6 був соціально непристосованою людиною, не міг приймати самостійних рішень, потребував сторонньої допомоги та підтримки, був нездатним здійснювати адекватне прогнозування майбутніх ситуацій, не міг прораховувати майбутні ситуації , не міг прораховувати можливі варіанти розвитку подій.

Виходячи з висновку психолога- судового експерта від 01 лютого 2010р. ОСОБА_6 міг усвідомлювати характер угоди, що укладалась , тобто розуміти, що угода є договором дарування його квартири, проте усвідомлювати в повній мірі значення своїх дій та передбачати їх наслідки він в силу своєї соціальної дезадаптації не міг ( т.1,а.с.247).

Неможливість усвідомлення наслідків своїх дій призвела до того, що після укладання договору ОСОБА_6 залишився без квартири, в нього відібрали ключі, позбавили догляду, їжі та він був доведений до виснаження. Зрештою, ІНФОРМАЦІЯ_1 він був вбитий в спірній квартирі, а обвинувачення у вчиненні злочину пред»явлено відповідачу ОСОБА_5

Відповідно до ст.55 ЦК України (в редакції 1963р., що діяла на момент укладання угоди) угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг
розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана
судом недійсною.

Таким чином, під час укладання договору дарування ОСОБА_6 знаходився в тяжкому матеріальному положенні, у нього склався збіг тяжких обставин і він, згідно з висновком судової експертизи хоча і міг розуміти, що складається угода, але не міг усвідомлювати в повному обсязі значення своїх дій та передбачати їх наслідки.

Крім того, зважаючи на визначені висновками посмертної комплексної судово психолого-психіатричної експертизи № 85 від 01.02.2010р. притаманних індивідуально-особистих особливостей ОСОБА_6, як боязкість,несміливість, апатичність, соціальної непристосованості до життя, невміння прорахувати можливі варіанти розвитку подій, пасивності життєвої позиції,інфантильності,відсутності особистих поглядів, виражної залежності від інших, неспроможності до прийняття самостійних рішень,безініціативності, боягузливості,інтелектуальної недостатності, підкореності,безконфліктності,неспроможності відстоювати свої інтереси,чинити опір,внаслідок соціальної дезадаптації , угоду,вчинену ОСОБА_6 слід визнати недійсною.

Як встановлено ст.ст.56,57 ЦК України угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення,може бути визнана недійсною, а також угода, укладена внаслідок обману, насильства,погрози,зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнан а недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Уклавши договір дарування, ОСОБА_6 вважав, що пустив до квартири людей, які будуть доглядати за ним, забезпечувати матеріально, проте не міг усвідомити та прорахувати можливі для себе негативні наслідки своїх дій. Відповідачі скористались особливостями його характеру та сприйняття життя, безкоштовно заволодівши двокімнатною квартирою в центрі м.Кременчука.

Оцінюючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору від 14 грудня 1999р. дарування квартири АДРЕСА_2.

Слід також поновити прокурору м.Кременчука строк звернення до суду, зважаючи на те, що про факт укладання договору ОСОБА_6 - особою, яка не усвідомлювала , що його права порушені, стало відомо під час розслідування кримінальної справи по факту вбивства ОСОБА_6

Разом з тим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання ОСОБА_3 спадкоємцем після смерті ОСОБА_8, так як зазначене питання повинно вирішуватись за нормами спадкового права, визначеними книгою шостою ЦК України.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ч.1 п.п.3,4,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги прокурора м.Кременчука та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 травня 2010р. скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов прокурора м.Кременчука задовольнити частково. Поновити строк звернення до суду.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений ОСОБА_6 14 грудня 1999р. про передачу в дар вказаної квартири неповнолітньому ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович М.В.

У визнанні ОСОБА_3 спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І