Справа № 2-730/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

         14 грудня 2010 року Нижньогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

                        Головуючого                  – судді Чернецької В.В.

                        при секретарі                                   - Колесниковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Нижньогірський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу,

в с т а н о в и в:

            Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12 травня 2010 року сторонами був укладений договір займу коштів. Відповідно до умов даного договору, позивач передала відповідачу 3000 грн., а відповідач зобов'язаний повернути дану суму грошей до 12.06.2010 року з урахуванням процентів, а всього у сумі 4000 грн. Однак до теперішнього часу відповідач повернула лише 450 грн., решту добровільно не повертає. Тому позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 2550 грн., проценти від вказаної суми за період з 12.06.2010 року по 12.10.2010 року у сумі 1026 грн. 64 коп. Крім того, позивач вказує, що своїми діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 700 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

            У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнила, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу 2550 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 1000 грн.,  3%  річних від простроченої суми у сумі 39 грн. 40 коп. та судові витрати.  

            У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнали, пояснила суду, що за розпискою отримала у борг від позивача гроші у сумі 3000 грн., та вказала у розписці, що зобов'язується повернути позивачу у строк до 12 червня 2010 року суму боргу з урахуванням процентів за користування грошима у сумі 1000 грн., а всього 4000 грн. Повернула вона 450 грн., згодом повернула позивачу 200 грн., однак це не зафіксовано у розписці. Добровільно відмовляється виплатити борг, оскільки в неї немає грошей. Також пояснила, що моральну шкоду та судові витрати не визнає, оскільки позивач даючи гроші у борг переслідувала свою мету – виплату відсотків за користування грошима, крім того, вважає, що судові витрати слід покласти на позивача, оскільки вона зверталася до суду.  

           Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розписки відповідача 12.05.2010 року отримала від позивача гроші у сумі 3000 грн. та зобов'язалася повернути вказану суму до 12.06.2010 року з урахуванням процентів за користування кредитом, а всього у сумі 4000 грн. Також судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що відповідач повернув позивачу суму боргу – 450 грн. Твердження відповідача, що вона повернула позивачу ще 200 грн. нічим не підтверджені, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б це підтверджували.

            Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

            Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено законом.

             Також суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

              Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода  полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних  стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;   у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.  В судовому засіданні позивачкою не надано доказів, які б свідчили про заподіяння їй моральної (немайнової) шкоди.    

               Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, а саме  п.2, передбачено, що спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами  Конституції або випливає з її положень; Цивільного кодексу  та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

              Між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері виконання договору позики.

              Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.

              Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст.ст. 625, 1050 ЦК України, однак вони не передбачають відшкодування моральної шкоди.  

              Викладене свідчить про безпідставність вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди.

           Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України.

           На підставі ст.ст. 23, 526, 611, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 11,15,30, 60, 88, 213 - 215  ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

            позов задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором займу у сумі 2550 грн., відсотки за користування у сумі 1039 грн. 40 коп. та судові витрати у сумі 571 грн., а всього у сумі 4160 (чотири тисячі сто шістдесят) грн. 40 коп.

            В решті позов залишити без задоволення.

            Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія шляхом подачі апеляційної скарги через Нижньогірський районний суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Головуючий: