Справа №2-а-128/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Новака Р.В.

при секретарі Мазманян Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі   м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, мотивуючи тим, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, який введено в дію з 01.01.2006 позивач належить до категорії громадян України «дитина війни» і на підставі ст. 6 вказаного Закону позивач вважає, що має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. На цих підставах позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою провести перерахунок його пенсії. Однак, в задоволенні даної заяви позивачу було відмовлено. Позивач вважає таку відмову, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у підвищенні йому пенсії, протиправною.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач визнаний дитиною війни, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Однак, підвищення пенсії позивачу в 2006-2007 роках не виплачувалось, оскільки дію норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111 Законів України «Про Державні бюджети України на 2006 і 2007 роки».

Згідно рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України «Про бюджетну систему України», щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану – п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним з зазначенням у п. 5 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

З 01.01.2008 згідно закону від 28.12.2007 «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність.

Зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус дитина війни, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, тобто - положення п. 28 розділу 11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані незаконними, неконституційними з зазначенням у п. 6 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

Проте, всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

В зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок підвищення пенсії, з урахуванням вище зазначених рішень та вимог закону, на що отримав 03.12.2010 відповідь про відмову в перерахунку підвищення їй пенсії, як дитині війни (а.с. 8).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.

Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» - не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (і Кечко проти України), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів, не може бути підставою, для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до листів Вищого адміністративного суду України від 14.08.2009 № 1128/13/13-09 та 01.12.2009 № 1623/13/13/13/09 у зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням окремих норм законодавства під час розв’язання спорів щодо нарахування та виплати дітям війни у 2009 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про судоустрій України» у порядку надання методичної допомоги, Вищий адміністративний суд України вбачає за необхідне повідомити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином із січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей».

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивач з даним позовом до суду звернувся 24 грудня 2010 року та просить суд нарахувати та виплатити йому щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2010 року, то відповідно до положень ч. 2 ст. 99 КАС України, позов в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни  підлягає до задоволення саме з 24 .06.2010 до 24.12.2010.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 у справі (Бакалов проти України).

Відповідно до ч . 1. ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягнення в якості відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України) , ст.ст. 2, 6-10, 17, 87, 90, 94, 99, 105, 121, 158-162 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 24 .06.2010 по 24.12.2010 - протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 24 .06.2010 по 24.12.2010 з урахуванням проведених нарахувань.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. у відшкодування судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                 Р.В. Новак