У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-а-2224/2010             Категорія: ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 3 КК України

Головуючий у 1-ій інстанції:         Бабайлова Л.М.

Доповідач:                     Бєлан Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді:             Бєлан Н.О .  

суддів:                     Журавля О.О., Кепкал Л.І.

за участю прокурора:             Петренко О.І.        

засудженого:                 ОСОБА_2

захисника:                     ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_4, на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого:

засуджено:

-   за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-   за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 626 гривень 94 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у таємному викраденні чужого майна на загальну суму 2042 гривні 25 коп., належне приватному підприємцю ОСОБА_5, яке вчинив в стані алкогольного сп’яніння 29.03.2010 року, вночі, приблизно о 3 год., за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. При цьому, згідно до розподілених ролей, ця особа шляхом відкручення петель захисних залізних дверей, проникла до холодильника, що був розташований по АДРЕСА_2, де викрала чуже майно, а ОСОБА_2, перебуваючи на відстані до 30 метрів, спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки повідомити вказану особу.

З викраденим засуджений разом із цією особою з місця вчинення злочину зникли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд.

Крім того, 22.04.2010 року о 20 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля автомобільної мийки будинку №14-Б по Броварському проспекту, в м. Києві, повторно відкрито викрав мобільний телефон «Самсунг» із приналежними до нього аксесуарами, загальною вартістю 465 гривень, що належав потерпілому ОСОБА_6, застосувавши до потерпілого насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, бо вдарив останнього кулаком в обличчя, коли той висловив вимогу повернути мобільний телефон. З місця вчинення злочину засуджений зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

В апеляції захисник ОСОБА_4, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 та фактичні обставини справи, вважає призначене останньому покарання суворим, тому просить вирок змінити, застосувавши до засудженого положення ст. 69 КК України, посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу засудженого, який з’явився із зізнанням, визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується,  добровільно відшкодовано завданий збиток, і не враховано думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі, застосувавши до останнього положення ст. 75 КК України.

Крім того, апелянт просить зважити на те, що суд не прийняв до уваги стан здоров’я засудженого, який у неповнолітньому віці переніс тяжку операцію після випадкового вогнепального поранення голови, в результаті чого у нього видалено частину лівої півкулі головного мозку, а в самому мозку залишилось 13 осколків, які неможливо видалити, і в лобну частину голови в нього вставлена пластмасова пластина,  яка закриває головний мозок, і на даний час засудженому рекомендовано провести повторну операцію, яка в умовах СІЗО не є можливою, а стан здоров’я на даний момент є критичним.  

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3, підтримавши апеляцію, просив звільнити засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Іншими учасниками судового розгляду апеляції не подані.

    Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважає вирок законним і обґрунтованим, а призначене покарання засудженому справедливим, пояснення захисника, засудженого, провівши судові дебати, та заслухавши останнє слово засудженого про звільнення від відбування покарання із встановленням іспитового строку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія знаходить її такою, що підлягає задоволенню.

    Висновок суду щодо встановлених судом першої інстанції обставин вчинення злочинів згідно до вимог ст. 365 КПК України не перевіряється, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися сторонами, за клопотанням яких на підставі ст. 299 КПК України докази не досліджувались.

В апеляції захисник також не оспорює винуватість засудженого у вказаних злочинах.

Кваліфікація дій засудженого за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України визначена правильно.

Покарання винному призначено у відповідності до ст. 65 КК України.

Разом з тим, на переконання судової колегії, доводи в апеляції щодо можливості застосування положень, передбачених ст. 75 КК України, слід визнати небезпідставними, оскільки у справі достатньо об’єктивних даних про особу засудженого, які свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, навіть при тому, що він вчинив два тяжких злочини.

За вироком встановлено, що завдані злочином збитки відшкодовані.

Належить урахувати і його роль у вчиненні крадіжки, а також те, що відсутні тяжкі наслідки після грабежу, який вчинив із застосуванням насильства, завдавши потерпілому фізичний біль.

Обґрунтовано суд першої інстанції визнав обставину як обтяжуючу покарання – вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Поряд з цим, встановлені й обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданих збитків.

Дані справи об’єктивно свідчать про те, що засуджений щиро каявся у вчинених злочинах і протягом як досудового, так і судового слідства стверджував про це.

У суді апеляційної інстанції засуджений зазначав про своє негативне ставлення до вчиненого і теж щиро каявся, заявляв про готовність нести відповідальність, та просив звільнити його від відбування покарання, врахувавши при цьому його незадовільний стан здоров’я.

Крім того, засуджений раніше ні в чому ганебному помічений не був, не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 175).

В матеріалах справи достатньо об’єктивних даних, що засуджений має дефект лівої частини лобної кістки, закритого металевим трансплантатом, і невропатологом йому рекомендовано подальше динамічне спостереження з проведенням комп’ютерної томографії у плановому порядку

Наведені обставини та дані про особу засудженого істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і можуть бути підставою для звільнення засудженого від відбування покарання згідно до вимог ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації.

ОСОБА_2 звільнити з-під варти негайно в залі суду.

В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

    Головуючий:

    Судді: