УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №33-2223/2010                                                               Головуючий у місцевому суді – Українець В.В.  

Категорія: ст. 185 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    22 грудня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, з участю останнього, на постанову судді Солом’янського  районного суду м. Києва від 15.11.2010 року,-

встановила:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу розміром 170 гривень.

Суд визнав об’єктивними дані протоколу про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_2 12 листопада 2010 року о 15 год. 35 хв. біля перехрестя вулиць Єреванської і Курської в м. Києві злісної непокори законним вимогам працівників міліції, які виконували службові обов’язки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апелянт стверджує, що постанова суду є необґрунтованою, і наполягає на тому, що він незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд безпідставно залишив поза увагою його пояснення щодо відсутності у нього наміру злісно не виконувати вимоги працівників міліції при складанні ними протоколу про адміністративне правопорушення, яке стосувалося несвоєчасного проходження ним технічного огляду стану автомобіля.

Апелянт вважає, що відтворення судом відеозапису є неправильним, оскільки той проведений працівниками міліції на порушення вимог ст. 14-1 КУпАП, при цьому суд відмовив переглянути відеозапис, який він здійснив особисто, за допомогою відеокамери мобільного телефону.

На переконання апелянта, протокол про адміністративне правопорушення складений на порушення вимог ст. 254 КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 185 цього Кодексу.

    Вислухавши ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається зі справи, суддя повно та всебічно з’ясував обставини цього адміністративного правопорушення і у постанові докладно навів докази, що підтверджують винність апелянта у злісній непокорі законній вимозі працівників міліції при виконанні службових обов’язків.

Так, дані цього протоколу, пояснення інспекторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також відеозапис затримання ОСОБА_2, зроблений працівниками міліції, і який відтворений у судовому засіданні, свідчить про вчинення апелянтом вказаного адміністративного правопорушення, і спростовує його доводи про незаконні дії останніх.

Зокрема, за показаннями інспекторів ДПС ОСОБА_5 та    ОСОБА_6, ОСОБА_2 був повідомлений про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за несвоєчасне проходження технічного огляду автомобіля, і тому запропоновано останньому дати пояснення з приводу цього.

Проте у відповідь ОСОБА_2 почав некоректно себе поводити, ображати нецензурно, крім того, заявив, що вони вимагають від нього хабара, про що написав у наданому йому протоколі про порушення ним вказаних вимог Правил дорожнього руху.

У зв’язку із чим, вони запропонували йому проїхати до райвідділу міліції і з приводу таких заяв надати пояснення, але правопорушник самовільно залишив місце події, тому був викликаний інший наряд міліції, і той був затриманий на території Академії збройних сил України.

Підстав піддавати сумніву ці пояснення свідків не вбачаю, оскільки такі обставини події зафіксовані як на відеозйомці, зробленої працівниками міліції, так і на відеокамері мобільного телефону правопорушника, який він надав у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Отже, наведені у постанові докази свідчать про те, що ОСОБА_2 перешкоджав працівникам міліції здійснювати ними свої повноваження при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 1 КУпАП.

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції сам ОСОБА_2 визнавав, що дійсно він не пройшов технічний огляд автомобіля і був з цим згоден, але свою поведінку під час затримання пояснює тим, що був обурений діями працівників міліції, які зупинили його у місці, де зупинка заборонена, а він не міг залишити автомобіль, який перебуває під кредитною заставою.

Також правопорушник не заперечував той факт, що давав зазначені пояснення у протоколі щодо вимагання хабара, але такий висновок він зробив на підставі того, що в цей же час інспекторами зупинялись інші водії, але не на довгий час.

Не знаходять свого підтвердження і доводи апелянта про те, що йому надавався незаповнений бланк протоколу, бо такі пояснення останнього у справі відсутні.

Ті обставини, що ОСОБА_2 перебував у збудженому стані, відштовхував від себе працівників міліції, розмахував руками і не реагував на їхні зауваження заспокоїтись, підтверджується відтвореним відеозаписом. Навпаки, із відеокамери мобільного телефону ОСОБА_2 встановлено, що працівник міліції, який зупинив автомобіль останнього, і повідомляв його про порушення Правил дорожнього руху та складання відповідного протоколу, діяв у відповідності до вимог закону, при цьому був коректним та ввічливим.

Отже, що стосується доводів у апеляції ОСОБА_2 про невідповідність вказаного відеозапису вимогам ст. 14-1 КУпАП, вважаю їх необґрунтованими, оскільки його здійснення не суперечить вимогам ст. 251 КУпАП, і який відтворює дійсні обставини справи.

Таким чином, доводи в апеляції про незаконність дій працівників міліції при виконанні ними службових обов’язків під час складання адміністративного протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП, є недостовірними, оскільки спростовуються наявними доказами у справі, і їх вимоги до ОСОБА_2 були правомірними.

Додаткових доводів, які б спростовували висновки судді у постанові та підтверджували порушення вимог чинного законодавства України про адміністративні правопорушення при розгляді цієї справи, як і відповідних додаткових доказів, апелянтом не надано.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено в межах санкції ст. 185 КУпАП, із урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника та ступеню його вини.

Отже, підстав для визнання постанови суду незаконною не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

Постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року відносно нього – без зміни.

    Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Н.О. Бєлан