Справа № 2а-265/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року  

Приморський районний суд м. Одеси в складі :

         головуючого судді     - Домусчі Л.В.

         при секретарі-Ларіної Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання неправомірною  бездіяльності, та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач в липні 2009р. звернулася  до суду з позовом   Одеської міської ради  про визнання неправомірною  бездіяльності, та зобов’язання вчинити певні дії, який згодом  02.03.2010р. та 15.07.2010р. змінила та доповнила, пред’явивши позовні вимоги до Одеської міської ради, Головного управління державного казначейства України в Одеській області про визнання неправомірною  бездіяльності Одеської міської ради щодо передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки в порядку безкоштовної приватизації для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, про зобов’язання Одеської міської ради передати у приватну власність в порядку безкоштовної приватизації земельну ділянку площею 0,0127 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, стягнення з Одеської міської ради  судових витрат (витрат на правову допомогу) в сумі 13 600 грн. та після 15.07.10р.по 400 грн. за кожне судове засідання, призначене після 15.07.10р.

   Ухвалою суду від 02.03.2010р. було залучено в якості співвідповідача - Управління земельних ресурсів Одеської міської ради (а.с.57).

      В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником домоволодіння АДРЕСА_1. 20.05.2008р. вона відповідно до діючих норм законодавства подала заяву до Одеської міської ради з проханням передати земельну ділянку пл..0,0127 га на якій розташований її будинок у приватну власність в порядку безкоштовної приватизації. Однак у відповідь вона отримала лише відповідь Одеського міського управління земельних ресурсів від 23.06.2008р. якою було запропоновано отримати земельну ділянку в строкову оренду на 10 років. Іншої відповіді вона не отримувала, у зв’язку з чим вважає що її права та інтереси були порушені.

        Відповідач, до компетенції якого віднесено питання надання фізичним особам в порядку приватизації у приватну власність земельної ділянки, за змістом адміністративного позову необґрунтовано та протиправно цих дій не виконав, чим порушив права та законні інтереси позивача.

            Представник позивача -ОСОБА_4,  27.10.2010р. в судове засідання не зявилась, надавши суду заяву про розгляд справи у її  відсутність.

    В минулих судових засіданнях представник позивача -ОСОБА_4, діюча по довіреності від11.08.2008р., позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

         Представник першого відповідача-Одеської міської ради- в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час  і місце слухання справи, письмових пояснень або заперечень до суду не надав.

           Представник другого відповідча-   Управління земельних ресурсів Одеської міської ради в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час  і місце слухання справи, письмових пояснень або заперечень до суду не надав.

    Представник другого відповідача Головного   управління державного казначейства України в Одеській області –в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час  і місце слухання справи, надавши письмові заперечення на позов, яким просять в позові відмовити так як ніяких протиправних дій з їх боку не здійснено, а також що Одеська міська рада є самостійною юридичною особою, та згідно діючого законодавства несе самостійну відповідальність.

          Неявка відповідачів відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи, проти чого не заперечували інші учасники процесу.

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив наступне.

          Судом встановлено, що  згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 11 листопада 2005р. ОСОБА_1 є власником домоволодіння за АДРЕСА_1. (а.с.6)., яке зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.11.2005р. Відповідно до технічного паспорту виготовленого 07.10.2005р. КП «ОМБТІтаРОН» зазначений будинок складається в цілому з житлового будинку літ.«К» загальною площею 86,3 кв.м., гаражу  літ.»Д» та знаходиться на земельній ділянці пл.. 124 кв.м. (а.с.7-9). Також площа вказаної земельної ділянки підтверджується розпорядженням  Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.10.2005р. №2799 «Про виділення домоволодіння №14 за адресою  вул. Південна із домоволодіння №9 за адресою:вул. Розкидайлівська в самостійне домоволодіння» (а.с.10).

           Згідно рішення Одеської міської ради від 31.10.2000р. №1838 «Про надання у тимчасове довгострокове користування земельної ділянки площею 0,0127 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_1, за адресою :АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» ОСОБА_1 була надана у тимчасове користування земельна ділянка пл.. 0,0127га за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель строком на п’ять років (а.с.12). Відповідно до п.3 цього рішення зобов’язано Управління земельних ресурсів видати ОСОБА_1 договір тимчасового користування землею.

        Судом встановлено, що позивачка зверталась с заявою про передачу    земельної ділянки площею 0,0127 га розташованої  за адресою АДРЕСА_1 у приватну власність в порядку безкоштовної приватизації 20 травня 2008р.(а.с.5), на яке вона отримала відповідь від 23.06.2008р. за №01-26/с-37-804-08, згідно якої Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради  їй було запропоновано отримати  зазначену земельну ділянку в строкову оренду строком на 10 років,не пізніше початку реконструкції та забудови житлового району.(а.с.32).

          Також судом встановлено, що позивачка з таким зверненням зверталась раніше 02.08.2007р.(а.с.90), що підтверджується запитом начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 17.08.2007р. на ім’я начальника управління архітектури та містобудування (а.с.33).

       Згідно відповіді начальника управління архітектури та містобудування від 18.10.2007р. №1234/3751 вбачається, що у відповідності до генерального плану м.Одеси, погоджене 31.01.89р.Радою Міністрів УРСР , рішенням МВК №783 від 26.07.2007р. зазначена земельна ділянка розташований в межах запланованої багатоповерхової житлової та громадської  забудови, яка не передбачає індивідуальне житлове будівництво. У зв’язку з зазначеним можливе переоформлення документів на земельну ділянку в довгострокову оренду строком на 10 років, але не пізніше початку реконструкції та забудови житлового району. Також цим листом повідомлено що остаточну відповідь з цього питання приймає Одеська міська рада (а.с.34).

           Крім того згідно відповіді виконавчого комітету Одеської міської ради  від 30.04.2010р. №03-33/2369 вбачається, що у департамент з питань звернень громадян Одеської міської ради позивачка зверталась декілька разів, а саме:

  -22.05.2008р. з питань приватизації земельної ділянки,  26.05.2008р. щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, які були направлені на розгляд до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, та 13.06.2007р. про надання інформації    щодо рішення виконавчого комітету з приводу комплексної реконструкції  будинку (а.с.71).

            Також вищезазначене підтверджується відповіддю Управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 12.07.2010р. за №01-26/С-37-632-07(а.с.88-89).

             Однак Одеська міська рада не надала суду докази щодо розгляду заяви позивача в встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

        З урахуванням положень статті 3 ЗК України правове регулювання відповідних відносин здійснюється спеціальним земельним законодавством

         Регулювання земельних відносин на території міст відноситься до компетенції міських рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 10 Земельного кодексу України).

       Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

        У ст. 12 ЗК передбачено, що до повноважень міської ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного й екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж міста; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

        Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в приватну власність вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

        Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

         Ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям "інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.

        Відповідно до ч . 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

           Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

         З огляду на те, що відповідачем Одеською міською радою в установленому законом порядку не було розглянуто на пленарному засіданні ради - сесії заяви (клопотання) позивача про перадчу земельної ділянки та не прийнято відповідного вмотивованого рішення стосовно заяви,  суд вважає що така бездіяльність відповідача є протиправною.

При цьому враховуючи положення ст.162 КАС України суд не може вийти за межи встановлених повноважень.

          Порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом другим статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

         Тобто вирішуючи спір, судам виходить з того, що до  компетенції суду, відповідно до чинного законодавства, віднесено лише спонукання ради як суб'єкту владних повноважень розглянути подане клопотання без визначення судом певного змісту рішення сесії ради. Згідно із ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

 Враховуючи наведене, суд вважає, що суд не може вирішувати питання про передачу земельної ділянки у приватну власність позивача, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.  Але до компетенції суду входить зобов’язання відповідача виконати певні дії на захист порушеного права, передбачені його компетенцією, як цього вимагає законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності бездіяльності з приводу неприйняття відповідного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 п.1, 2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Позивачка також просить стягнути з Одеської міської ради понесені нею судові витрати (витрати на правоу допомогу) в загальній сумі  13 600 грн. та з розрахунку 400 грн. за кожне судове засідання після 15.07.10р.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 01.07.2009р. укладений договір надання правової допомоги, (а.с.54), відповідно до якого передбачена одноразова оплата цих послуг у сумі 10 000 грн., та по 400 грн. за кожне призначене судове засідання. Представником позивача не було надано в пітвердження цих вимог оригіналу цього договору, а також доказів про сплату цих сум представнику.

        У відповідності із п. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, належать до судових витрат.

        У розумінні статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України оплата послуг на правову допомогу адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті при задоволенні позову відповідачем в силу пункту 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України,

        Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

         Суд вважає безпідставною вимогу позивача щодо стягнення з Одеської міської ради  витрат на правову допомогу в сумі 13 600 гривень та по 400 грн. за кожне послідуюче судове засідання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

         Крім цього, позивачем в судовому засіданні не представлено жодного платіжного документа про оплату послуг представника, не представлено даних про те, чи є представник адвокатом чи фахівцем в галузі права.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71,86, 87, 90, 94, 128,159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

    Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Одеської міської ради - протиправною та зобов'язати Одеську міську раду розглянути та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1  щодо передачу у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд земельної ділянки  площею 0,0127 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 10-ти днів з дня її оголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя :                                                                                            Домусчі Л.В.