Справа № 22а-1108/07
Ряд. стат.звіту №38
Доповідач: В.З. Улицький
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
секретаря: Рахманової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 19.04.2007 року, -
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Хмельницький про призначення страхових виплат.
ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивувала тим, що її син ОСОБА_2 працював в охоронно-правовій фірмі «Соппара» охоронцем. ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті нещасного випадку він загинув. Після розслідування нещасного випадку ОСОБА_1 подала документи у відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Хмельницькому для призначення страхових виплат, але їй відмовили, посилаючись на те, що на момент настання нещасного випадку їй не виповнилося 55 років.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 19.04.2007 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду оскаржила ОСОБА_1. Вважає постанову Хмельницького міськрайонного суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки має право на пільгову пенсію з 50 років відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом “д” пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Відповідно до п.б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З вищенаведеного випливає, що ОСОБА_1 на момент смерті її сина досягла пенсійного віку. Однак, як вбачається з п.д ст. 21, ст. 28, ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхової виплати, це суми, які виплачуються особам, які перебували на утриманні померлого, особам у зв'язку з втратою годувальника, та іншим.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не перебувала на утриманні сина і він не являвся її годувальником, а тому у виплаті страхових виплат їй слід відмовити.
Таким чином, з вищенаведеного випливає, що суд першої інстанції справу по суті вирішив правильно, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду від 19.04.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головучий: В. Улицький
Судді: І. Обрізко
В. Багрій