Справа №-2-742/10        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    12 листопада 2010 року                              Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Семеновой Л.М.,

              при секретарі  - Озьоркіній О.В.,

              представника відповідача – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

                              ВСТАНОВИВ :

20 липня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_4,  після смерті батька позивачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина яка складається з: домоволодіння АДРЕСА_1, кошти на ощадкнижках  в сумі 7000 грн. та заощаджень на двох радянських книжках, земельного паю розміром 4 га в радгоспі Садовий, меблів, килимів, пральної машини, холодильника, телевізора, двох сервантів, двох крісел- ліжок, будівельних матеріалів -  оцинкованого заліза, двох письмових столів двох ліжок, стільців та шаф.

У встановлений законом строк позивачка як спадкоємиця першої черги не звертався до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, оскільки  вона досягла угоди з відповідачкою про те, що  остання оформить спадкові права на себе  та частину спадщини її повернее. Однак відповідачка  своєї обіцянки не виконала, скориставшись її юридичною неграмотністю.

 Підставою до звернення до суду стало те, що  вона дізналася про продаж відповідачкою  спадкового майна та  будинку та відмовила у  повернені ії частини вартості спадкового майна. Вважає, що  оскільки відповідачка  обманним шляхом оформила весь спадок на себе, позбавивши її тим самим права власності на спадкове майно, вона змушена звернутися до суду, та просила визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину  видані 13 грудня 2008 року  нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори та  надати їй додатковий строк для  звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що не зверталася до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті її батька, хоча їй було відомо про необхідність такого звернення  в шестимісячний термін після смерті спадкодавця, про що отримала консультацію  в Жовтневій нотаріальній конторі.  Так як   відповідач не виконала  обіцянку розділити спадкове майно,  в зв,язку з чим   порушила її право на спадок після смерті батька.

 Представник відповідача в суді заявлений позов не визнав, та пояснив, що свідоцтво про право на спадщину не являється угодою. Крім того відповідачка в письмовій формі повідомляла позивачку про необхідність звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5, однак остання проігнорувала  звернення до нотаріальної контори з заявою. Таким чином не будучи зареєстрована за місцем проживання спадкодавця пропустила строк на прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видано відповідачці  в грудні 2008 року. Позивач про це знала, одна не звернулася до нотаріальної контори. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.    

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, в тому числі і матеріали спадкової справи, судом встановлено що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 є  донькою ОСОБА_5 (а. с. 20), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 81), згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу позивачка змінила своє прізвище на з “ОСОБА_2” на “ОСОБА_2” (а.с.21).

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_1 від 30.08.1975 року відповідачка ОСОБА_3 знаходилась із  спадкодавцем ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі (а.с. 79).

Відповідно до свідоцтва про право на житловий будинок, виданого 21.07.1994 р. виконавчим комітетом Первомайської селищної ради Жовтневого району (а.с. 44), витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.11.2008 р. (а.с. 45), копією домової книги (а.с. 75-76) ОСОБА_5 був власником будинку АДРЕСА_1. Крім цього у його власності знаходилася земельна ділянка площею 5,67 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Первомайської селищної ради, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №829629 від 22.02.2006 року, виданого на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 16.01.2006 р. №14-р (а.с. 46-47) та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №545 від 11.11.2008 р. (а.с.48) та банківські рахунки, відповідно до листа № 01/1107 від 15.10.2008 р., виданого ВАТ “Державним ощадним банком України” (а.с. 38).

8 травня 2008 року відповідач звернулася до Жовтневої державної  нотаріальної  контори  з заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка  ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 29,33).

 Відповідно до довідки  Первомайської селищної Ради на день сметі спадкодавця з ним була зареєстрована та проживала  тільки його дружина ОСОБА_3 (а.с. 34).

13 грудня 2008 року відповідач отримала  свідоцтва про  право на спадщину за  законом (а.с. 52,54,56).

Як вбачається із позовної заяви, пояснень позивачки  та представника  відповідача, ОСОБА_2 знала про належне їй право, як спадкоємиці першої черги на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5, але за власною ініціативою до нотаріальної контори не звернулася.

 По сплину строку   передбаченого законом  державний нотаріус Жовтневого району видала свідоцтво про право на спадщину, спадкоємцю який звернувся  за прийняттям спадщини. Позивач до нотаріальної контори не зверталася в установлений законом термін, хоча знала про таку необхідність з консультації отриманої нею в Жовтневій державній нотаріальній конторі, про що вона повідомила в суді.  Більш того, позивач не зверталася ні до суду ні до нотаріальної контори  на протязі майже 1,5 року  після видачі свідоцтва про спадщину відповідачці.

 Відповідно до діючого Цивільного кодексу, Закону «Про нотаріат», відповідно до інструкції з «Про порядок виконання нотаріальних дій  нотаріусами України»  нотаріальна дія  з видачі свідоцтва про право на спадщину не  може визнаватися правочином, а тому до неї не можуть застосовуватися наслідки передбачені  ст.203 ЦК України, як на це вказує позивачка.

Таким чином  як встановлено з пояснень  позивача, остання  уклала угоду з відповідачем в усній формі та на власний ризик,  невиконання її умов з сторони відповідача не може бути визнано судом як поважна причина пропуску строку на прийняття спадщини.

 Посилаючись на  вказану угоду, позивачка висуває вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним у позові  вказує  що під час її укладання відповідачка ввела її в оману.  На підтвердження вказаної обставини  посилається на  лист направлений відповідачкою, який також не може бути визнано угодою, а тому він не тягне за собою правових наслідків передбачених Цивільним кодексом України. За таких обставин суд вважає позов до відповідачки про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на нерухоме майно необґрунтованим і недоведеним, а відтак і таки, що не підлягає задоволенню.

Доводи позивачки щодо необізнаності   про необхідність звернення до нотаріальної контори  з заявою в шестимісячний термін після смерті спадкодавця спростовуються її ж поясненнями в суді про те, що вона знала про необхідність звернутися з заявою для прийняття спадщини, однак досягла угоди з  відповідачкою про намір останньої  розділити спадок після його оформлення.

.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївського області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                       Л.М. Семенова