Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 – 19/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” в особі Запорізького Регіонального Управління ПАТ КБ „Приватбанк” на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2010 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” в особі Запорізького Регіонального Управління ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ УМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ПАТ КБ „Приватбанк” в особі Запорізького Регіонального Управління ПАТ КБ „Приватбанк” звернулося до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнили до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ УМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки .
В позовній заяві зазначали, що 27.06.2007 року між ними та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ZPS0GK00000072, згідно якому вони надали відповідачу кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у сумі 107000 доларів США.
Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний щомісяця надавати банку кошти в сумі 875,10 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, при порушенні зобов’язань відповідач повинен сплачувати банку відсотки за користування кредитом в розмірі 1,68% на місяць, розрахований на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. В порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання виконала частково, у зв’язку з чим має заборгованість за кредитним договором станом на 26.11.2008 року в сумі 82312,91 доларів США, що складає 543265 грн. 20 коп. з яких : 79712 грн. 91 коп. – заборгованість за кредитом; 16828 грн. 68 коп. – заборгованість по відсоткам; 331 грн. 32 коп. – пеня.
Для забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором, між ними та відповідачем був укладений іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок літ. Г-2, житловою площею 62,7 кв. м, загальною площею 95,5 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1 Відповідно до довідки квартального комітету в будинку проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підлягають виселенню з житла. З цих підстав просили суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом продажу, виселити відповідачів, які зареєстровані у спірному житловому будинку та зняти їх з реєстрації., також просили стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZPS0GK00000072 від 27.06.2007 року у розмірі 82312,91 доларів США, гривневий еквівалент 543265 грн. 20 коп. звернуто стягнення на предмет іпотечного договору від 27.06.2007 року : нерухоме майно – житловий будинок, загальною площею 95,5 кв. м, житловою площею 62,7 кв. м, розташовану за адресою АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю – ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2007 року . Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з будинку АДРЕСА_1 зобов’язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти їх з реєстрації., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Приватбанк” в особі Запорізького Регіонального Управління ПАТ КБ „Приватбанк” судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішенням суду, ПАТ КБ „Приватбанк” в особі Запорізького Регіонального Управління ПАТ КБ „Приватбанк” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення спосіб реалізації предмета іпотеки.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 4) частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольнивши частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк”, суд першої інстанції посилався на положення статей 525, 526, 572, 575 ЦК України, статей 33, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку» і виходив з того, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом встановлений правильно.
Проте, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, суд першої інстанції посилався на те, що ці вимоги не грунтуються на законі.
Оскаржуючи судове рішення саме в цій частині, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку» не застосував положення ч. 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає право іпотеко - держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі – покупцеві і не зазначив в судовому рішенні такий спосіб реалізації предмета іпотеки.
В ході апеляційного розгляду справи представник апелянта також звернув увагу на те, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані не тільки нормами закону, але й тим, що такий спосіб реалізації предмета іпотеки передбачений в п. 27 іпотечного договору від 27.06.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 (а. с. 21).
Судова колегія вважає, що цей довід апеляційної скарги заслуговує на увагу.
Так, в частині 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку» зазначено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Згідно частини 5 цієї статті дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Зокрема, в цій статті вказано, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону тощо.
За таких обставин судова колегія вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що позовні вимоги іпотекодержателя про визначення способу реалізації предмета іпотеки не грунтуються на законі, є безпідставними, а тому судове рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства КБ ”Приватбанк” в особі Запорізького Регіонального Управління ПАТ КБ „Приватбанк” задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2010 року змінити – абзац 2 резолютивної частини судового рішення доповнити наступним: шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: