Справа № 22 - 43 / 11 Головуючий у 1 інстанції: Максимчук З.М.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
12 січня 2011 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В позовній заяві зазначав, що йому на праві власності належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1, власником іншої Ѕ частини житлового будинку є відповідач. Відповідно до рішення Мелітопольського суду Запорізької області від 01.11.1976 року між попередніми власниками житлового будинку був визначений порядок користування земельною ділянкою, яка обслуговує домоволодіння. На теперішній час на земельній ділянці без врахування меж, встановлених рішенням суду, відповідачка самовільно побудувала сарай під літерою „Ж-1” розміром 4,80х4,0 м, навіс під літерою „З” розміром 1,73х5,8 м, навіс під літерою „К” розміром 2,70х2,60 м, навіс під літерою „Л” розміром 1,70х2,10 м, та два паркани розміром 4,70х2,50 м та 5,8х2,5 м, внаслідок чого він не може обслуговувати належну йому частину житлового будинку. Вирішити спір в добровільному порядку відповідач не бажає.
З цих підстав просив суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівель та споруд, а саме сарай під літерою „Ж-1” розміром 4,80х4,0 м, навіс під літерою „З” розміром 1,73х5,8 м, навіс під літерою „К” розміром 2,70х2,60 м, навіс під літерою „Л” розміром 1,70х2,10 м, та два паркани розміром 4,70х2,50 м та 5,8х2,5 м, які розташовані на земельній ділянці площею 116 кв. м, означеної на плані синім кольором та земельній ділянці площею 405 кв. м, що виділена у загальне користування співвласникам житлового будинку, на плані-схемі кольором не виділене також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що обслуговує житловий будинок по АДРЕСА_1, шляхом знесення будівель та споруд, а саме сараю під літерою „Ж-1” розміром 4,80х4,0 м, навісу під літерою „З” розміром 1,73х5,8 м, навісу під літерою „К” розміром 2,70х2,60 м, навісу під літерою „Л” розміром 1,70х2,10 м, та двох паркани розміром 4,70х2,50 м та 5,8х2,5 м, які розташовані на земельній ділянці площею 116 кв. м, яка перейшла у користування ОСОБА_3, означеної на плані синім кольором та земельній ділянці площею 405 кв. м, що виділена у загальне користування співвласникам житлового будинку, на плані-схемі кольором не виділене. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, зобов’язавши сторони за спільні кошти усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення частини 2 статті 152 ЗК України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При цьому суд виходив з того, що самочинно побудовані будівлі і споруди, якими користується відповідач, розташовані на земельній ділянці позивача та на ділянці, що знаходиться в спільному користуванні, а тому вимоги позивача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування земельною ділянкою – шляхом знесення цих будівель і споруд - є обгрунтованими.
Вищевикладене також узгоджується з приписами частини 1 статті 376 ЦК України, в якій надано визначення поняття «самочинне будівництво», а предметом спору в цій справі є самочинно побудовані будівлі і споруди, та зі змістом частини 4 цієї статті, якою передбачено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що будівлі і споруди, які є предметом спору, побудовані не нею, вони побудовані ще попереднім власником житла – ОСОБА_4. Ці будівлі були отримані за договорами дарування позивачем і відповідачем, а тому зносити ці будівлі повинні обидві сторони, а не вона одна за власні кошти.
Такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Так, суду апеляційної інстанції відповідач надала договір дарування частини жилого будинку від 20.10.2001 року, згідно якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1. На земельній ділянці розміром 600 кв. м. розташований жилий будинок А-1, сарай-гараж Б-1, сарай В-1, вбиральня № 1, паркан № 2, гараж Г-1, котельня Д-1 (а. с. 80).
Будівлі та споруди, які є предметом спору, в договорі дарування не зазначені, тобто, доводи апелянта стосовно того, що ці будівлі побудовані попереднім власником – ОСОБА_4 - не доведені.
Також апелянт надала суду технічний паспорт на даний житловий будинок (станом на 07.07.2010 року), з якого вбачається, що будівлі і споруди, які є предметом спору, відображені в документації Мелітопольського міжміського бюро технічної інвентаризації як побудовані самовільно: сарай літер.„Ж-1”, навіс під літер. „З”, навіс літер. „К” , навіс літер. „Л” , а в характеристиці зазначено рік їх побудови – 2002 р. (а. с. 85-87).
Позивач ОСОБА_3 став власником іншої Ѕ частини домоволодіння лише в 2005 році.
Вищевикладене свідчить про те, що будівлі і споруди, які є самовільними, побудовані в період, коли власником Ѕ частини будинку була ОСОБА_2, тобто, це нерухоме майно не увійшло в склад майна, яке подаровано попереднім власником позивачу та відповідачу, при цьому відповідач ОСОБА_2 не заперечує, що вона користується вказаними будівлями і спорудами, які фактично розташовані на земельній ділянці позивача. Таким чином, не має підстав покладати на позивача обов’язок знести дані будівлі і споруди.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: