Справа № 2-А- 2287 /10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    27 грудня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді         Пепеляшкова О.С.

при секретарі             Шиміній М.Т.

розглянувши у порядку письмового провадження   в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі Одеської області мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни і має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по цей час.

У зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, відсутністю підстав для його поновлення, адміністративний позов щодо позовних вимог за попередній період по 08.06.2010 року ухвалою від 23.12.2010 року був залишений без розгляду.

Позивач у судове засідання не з’явилась, виклавши прохання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відповідач на адресу суду надіслав листа, згідно якого відповідач просить розглядати зазначену категорію справ без участі їх представника .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги, щодо яких відкрито провадження у справі, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, пенсіонеркою, дитиною війни, що підтверджується її паспортом, пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”. На підставі ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру належного позивачеві щомісячного підвищення до пенсії розмір прожиткового мінімуму, встановлений на відповідні періоди, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.  

Пунктом 41 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів” до ст.6 Закону №2195-ІV були внесені зміни, відповідно до яких особам, які мають статус “діти війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір вказаної надбавки відповідно до ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року для учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни становив 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інших учасників війни - 10%.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів” Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.  

Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону №2195-ІV від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року у відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України відновилася попередня редакція цієї статті, яка встановлювала право позивача, як дитини війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така ж редакція ст.6 Закону №2195-ІV діє і до цього часу.

Таким чином, в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-ІV, а у розмірі, встановленому підзаконним актом – постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, яка суттєво звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.

Отже, виплачене позивачеві підвищення за 2010 рік підлягає перерахуванню та виплаті виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.

За ст.84 Закону перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 41, 71, 94, 102, 122, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з урахуванням фактично виплачених та отриманих позивачем сум, визнавши в цій частині бездіяльність відповідача протиправною.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 03 гривень 40 копійок.  

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Суворовського районного суду м.Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя