Справа № 2- а-1840/2010р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м      У к р а ї н и

08 грудня 2010 року                             м. Хуст              

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Савицький С.А.                                                

при секретарі судового засідання  Штенгель О. О.

з участю позивача                            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області, інспектора Ужгородського окремого взводу ДПС Микулець Миколи Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В  :

Позивач звернувся до суду із позовом посилаючись на те, що постановою інспектора Ужгородського окремого взводу ДПС Микулець М.М. серії АО №115318 від 16.08.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.  Як вбачається з постанови позивач 16.08.2010 року позивач перевищив встановлену швидкість руху на 48 км/год., рухався із швидкістю 108 км/год. в населеному пункті і вчинив правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП. Позивач вважає постанову  незаконною та такою, що підлягає до скасування з наступних підстав. Постанова винесена за результатами застосування фіксації швидкості руху приладом «Радіс-2110». Позивач рухався позаду іншого автомобіля, і таким чином підтвердити, що швидкість, заміряна приладом «Радіс» належить транспортному засобу позивача неможливо. Під час вимірювання швидкості інспектор тримав вимірювальний пристрій в руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Прилад «Радіс» не є автоматичним засобом фото чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер. З огляду на положення ст..251 КУпАП, оскільки дана норма має імперативний характер щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, покази вимірювача швидкості «Радіс» не можуть бути використані як доказ по справі. Крім того при винесенні постанови було порушено права позивача передбачені ст.268 КУпАП.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задоволити, посилаючись на наведені в позові обставини.

         Відповідачі в судове засідання не з»явилися. Причини неявки суду невідомі. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило.

             Виходячи з наявних доказів у  справі суд вважає за можливе на підставі ст. 128 ч. 4 КАС України справу вирішувати без участі відповідачів.

     Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою відповідача серії АО №115318 від 16.08.2010 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.  Як вбачається з постанови позивач 16.08.2010 року перевищив встановлену швидкість руху на 48 км/год., рухався із швидкістю 108 км/год. в населеному пункті і вчинив правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП. Правопорушення зафіксовано приладом «Радіс-2110».

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі  про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі  яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Разом з тим, положення даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних  приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

  Тому, оскільки показання технічного приладу «Радіс» не містить функції фіксації будь-яким з зазначених вище способів факту перевищення швидкості руху, як в даному випадку, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

 Відповідно до ст.ст.10-15 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Проте таких документів позивачу надано не було.

           КУпАП закріплений принцип, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

П.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак всупереч цьому інспектор ДПС не зазначив мотиви відхилення пояснень позивача та не навів доказів, на основі яких він дійшов до висновку про скоєння позивачем начебто адміністративного правопорушення, а покази приладу «Радіс», на які він посилався не є належним доказом.

             Згідно ст. 71 ч 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

              Відповідачами не подано суду доказів, які б спростовували доводи позивача щодо обставин, які викладені в позовній заяві.

     За наведених обставин поданий позов є підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення, оскільки при притягненні позивачки до адміністративної відповідальності відповідачем не було всебічно, повно та об’єктивно досліджено всіх обставин справи в їх сукупності.      

                      Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст. 6,18,71,104, 128, 138,158-163, 171-2 ч.2  КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:    

              Позов задовольнити.

                Постанову інспектора Ужгородського окремого взводу ДПС Микулець Миколи Миколайовича, винесену 16.08.2010 року серії АО №115318 про накладення штрафу в розмірі 260 гривень на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП – скасувати.

                  Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

                    Головуючий :                  підпис                              Савицький С.А.  

                       З оригіналом вірно:

                        Суддя Хустського

                        районного суду:                                                              Савицький С.А.