Справа № 22-ц-3135/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Ярмак О.М.
Категорія: 57с Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
УХВАЛА
Іменем України
13 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючої - Дубровної В.В.,
суддів - Маслова В.О., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України в м.Конотопі Сумської області
на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі щодо невиконання приписів ст. ст. 30, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та непроведення ОСОБА_3 як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до вимог вказаного Закону та проведення відповідних виплат.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити ОСОБА_3 перерахунок основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і провести відповідні виплати за період з 01 липня 2008 року по 30 листопада 2009 року, з урахуванням здійснених ОСОБА_3 як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплат за вказаний період.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту з’ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Вказує на те , що достатні законні підстави для задоволення позовних вимог у суду на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні, рішення прийнято в результаті невірної оцінки доказів, частково без наявності та дослідження відповідних доказів ,оцінки та спростування доказів відповідача.
Зазначає , що постановою суду УПФ зобов’язане вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу, що суперечить ст. 6 Конституції України, яка передбачає, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Ст. 19 Конституції України, передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці, зобов’язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченими законодавством України .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , а постанова суду – залишенню без змін.
У листопаді 2009 року ОСОБА_3, звертаючись суду з позовом до управління пенсійного фонду України в м.Конотопі про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій зазначав, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, ОСОБА_3 просив суд визнати дії УПФ неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки та виплати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач невірно обрахував та виплачує позивачеві пенсію, чим порушує його право на соціальний захист.
Колегія суддів знаходить висновок суду таким, що відповідає зібраним у справі доказам та грунтується на законі.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він є інвалідом IIІ групи по захворюванню, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою. Зазначені обставини підтверджуються копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копією експертного висновку № 537 від 21 травня 2008 року та копією виписки до акту огляду МСЕК № 003615. Він одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону № 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.
Статтею 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 цього Закону інвалідам ІІІ групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” розміру, що становить 19,91 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були обмежені розміри основної та додаткової пенсії, але Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зазначені положення визнані неконституційними.
Враховуючи положення ч.2 ст. 152 Конституції, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність постанови суду першої інстанції.
На думку колегії суддів, постанова суду є законною та обґрунтованою, такою, що узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає нормам матеріального права, і тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, ст. 15 ЦПК України, прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 18.02.2010 року №1691-У1 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” , колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі Сумської області відхилити, а постанову Конотопського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: