Справ №2-2009/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя – Бартко В.М.,
при секретарі – Лисовець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Фастові про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач відноситься до соціальної групи - діти війни, статус яких визначено у ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р. і згідно ст.6 даного Закону має право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Позивачу така допомога за період 2007-2010 рр. була виплачена не в повному обсязі. Позивач вважає, управління Пенсійного фонду України в м.Фастові своїми неправомірними діями порушує вимоги Закону, внаслідок чого порушуються його Конституційні права. У зв»язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить визнати дії управління Пенсійного фонду в м.Фастові неправомірними, зобов»язати відповідача нарахувати йому недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.08.2007 року по теперішній час.
Крім того позивач вважає, що на даний час йому як потерпілому від ЧАЕС 4 категорії, встановлена і виплачується додаткова пенсія у розмірах, значно нижчих, ніж гарантовано Конституцією України та ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після звернення до відповідача з заявою про здійснення перерахунку додаткової пенсії та стягнення заборгованості по пенсії, листом №98/Б-03 від 26.07.10 р. йому було відмовлено ( а.с. 5-6).
В судове засідання позивач не з”явився, про день слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про день та час слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, надіслав до суду заяву, якою просить справу розглядати за його відсутності, а позовні вимоги залишити без задоволення.
Суд, вивчивши матеріли справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи - діти війни, статус яких визначено у ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р., про що зроблено відмітку в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1, виданому 26.04.1992р., і згідно ст.6 даного Закону має право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Позивачу така допомога за період 2007-2010 рр. була виплачена не в повному обсязі.
Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №489-У від 19.12.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, проте рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007р. дані положення пункту 12 статті 71 визнанні неконституційними та втратили чинність.
Наступна зміна редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була внесена пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-17 вiд 28.12.2008р. Проте, рішенням Контитуційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. дану зміну також визнано неконституційною.
Оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні некоституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, то положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №489-У від 19.12.2006 року та положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-УІ від 28.12.2007р. втратили чинність відповідно з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р.
Таким чином, внаслідок застосування відповідачем норм Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №489-У від 19.12.2006 року та Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-УІ від 28.12.2007р. відбулось звуження прав позивача на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Також слід зазначити, що за основу нарахування державної соціальної допомоги береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 вказаного Закону, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на доплату, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до чю1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність щорічно встановлюється Законом України „Про державний бюджет України” на відповідний рік.
Разом з тим позивач являється постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, має посвідчення ( категорії 4 ) Серії В-І №НОМЕР_2, видане 28.10.1993 року, Київською облдержадміністрацією та проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стаття 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 51 вказаного Закону, особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Всі зміни, які були внесені до цих статтей - Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, визнано неконституційнми згідно з Рішеннями Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008.
Тобто Пенсійний фонд, визначаючи розмір доплати до пенсії, керувався редакцією ст. 39 та ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були змінені відповідно ЗУ «Про державний бюджет України», а також Постановами КМУ, не врахувавши ту обставину, що положення втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, а виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, застосуванню підлягають норми ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України.
В 2009 році та в 2010 році до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ст. 39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни не вносились.
При таких обставинах, позов слід задовольнити, визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Фастові щодо обмеження виплати належної позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2010рр. неправомірними та зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Фастові здійснити перерахунок та виплату позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до чинної редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.08.2007р. по теперішній час за виключенням сум фактично проведених виплат державної соціальної допомоги, як дитині війни за даний період за рахунок коштів Державного бюджету.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Фастові щодо відмови у проведенні перерахунку доплати до пенсії, як постраждалому він наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 39 та 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Фастові здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та стягнути недоплачену доплату до пенсії з 01.08.2007 року по теперішній час.
На підставі ст.ст.8, 22, 152 Коституції України, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Закону України «Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004р., ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.257 ЦК України, керуючись ст.ст.6, 10, 11, 14, 60, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити .
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Фастові щодо обмеження виплати належної ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р. за 2007-2010рр. неправомірними.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Фастові щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку доплати до пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії неправомірними.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Фастові здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до чинної редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.08.2007р. по теперішній час за виключенням сум фактично проведених виплат державної соціальної допомоги, як дитині війни за даний період за рахунок коштів Державного бюджету.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Фастові здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1, як особі, яка зареєстрована та постійно проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до чинної редакції ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 01.08.2007 року по теперішній час, за виключенням сум фактично проведених виплат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю особі, потерпілої від аварії на ЧАЕС 4 категорії відповідно до вимог ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком з 01.08.2007 року по теперішній час, за виключенням сум фактично проведених виплат.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: