Справа № 2-21/2011 р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 січня 2011 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:                

              головуючого -   судді Вуїва О.В.,  

              при секретарі – Кашарайло А.А.,

              за участю: позивача ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2, відповідача та одночасно представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4, його представника                          ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, орган опіки та піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними в якому з врахуванням уточнень зазначали, що в липні 1996 року їхня мати -                     ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4

Від шлюбу подружжя ОСОБА_4 мають спільну дитину – доньку ОСОБА_3, 1996 року народження.

В червні 2005 року ОСОБА_8 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді частки в квартирі АДРЕСА_1, що була придбана нею в період перебування в шлюбі з ОСОБА_4

12 березня 2008 року відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за якими успадкували в рівних частках все належне спадкодавцю майно, в тому числі й по ј частці квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Однак оспорювані свідоцтва видані з порушенням вимог закону та прав позивачів, як спадкоємців першої черги за законом, що прийняли спадщину, а тому останні просили про визнання їх частково недійсними – в 1/4 їх частині.

В подальшому позивач ОСОБА_1 надав суду уточнений позов в якому просив про встановлення факту його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в іншій частині вимоги залишив незмінними.

Ухвалою суду від 20 травня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено орган опіки та піклування Вознесенської міськради Миколаївської області.

Ухвалою суду від 11 січня 2011 року провадження по справі за позовними вимогами ОСОБА_6 було закрито в зв’язку з відмовою цього позивача від своїх вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 свої вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_4 (який одночасно є законним представником малолітньої                      ОСОБА_3), а також його представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали.

Свої заперечення обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 не вчинив дій, необхідних                   для прийняття спадщини, а тому його вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини   є безпідставними.

 Також, враховуючи, що останній не прийняв спадщину, вказували на те, що він не має права на частку спадкового майна та як наслідок, не може вимагати визнання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину частково недійсними.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Першої Вознесенської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, направивши на адресу письмову заяву про розгляд справи без його участі, питання задоволення позовних вимог залишив на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з’явився, направивши на адресу письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечує та просить прийняти рішення в інтересах малолітньої дитини.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

 Судом встановлено, що 05 липня 1996 року мати позивача - ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на «Кобець».

Від шлюбу подружжя ОСОБА_4 мають спільну дитину – доньку ОСОБА_3, 1996 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді частки в квартирі АДРЕСА_1, що була придбана нею в період перебування в шлюбі з ОСОБА_4

У вересні 2006 року ОСОБА_4 діючи в своїх інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 шляхом подання письмової заяви до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори прийняли спадщину  та 12 березня 2008 року відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за НОМЕР_1, НОМЕР_2 за якими успадкували в рівних частках все належне спадкодавцю майно, в тому числі й по ј частці квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Позивач ОСОБА_1 після смерті матері відповідну заяву до нотаріальної контори не подавав, навчався у вищому навчальному закладі в м. Харкові, тимчасово на період навчання був зареєстрований та проживав в студентському гуртожитку.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, відміток в паспорті позивача, письмових доказів, що містяться в матеріалах справи та не заперечувалося самими сторонами під час розгляду справи, ОСОБА_1 до вступу до вищого навчального закладу був зареєстрований та постійно проживав разом з матір’ю.

Після вступу до ВУЗу позивач тимчасово на період навчання був знятий з реєстрації та як іногородній студент тимчасово зареєстрований в студентському гуртожитку.

Незважаючи на навчання, періодично (щотижнево) приїжджав додому, де проводив вихідні, святкові дні та канікули, а після смерті матері – приймав участь в її похованні та пов’язаних з цим заходах.

Після припинення навчання повернувся до місця попереднього проживання.

Згідно положень Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв способом та у строки, передбачені ст.ст. 1268-1270 ЦК України. Зокрема, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час її відкриття.

При встановленні місця проживання ОСОБА_1, необхідного для вирішення питання про те, чи прийняв він спадщину, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Проживання в студентському гуртожитку – це особливий вид користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 127, ч. 1 ст. 132 ЖК України, «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208  таке приміщення надається студентам для тимчасового проживання, а саме на період навчання.

За його мешканцем зберігається зв’язок та всі права за місцем проживання, що було для нього постійним до виїзду на навчання.

Проте, згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання фізичної особи — це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

В іншому випадку таке місце вважається місцем перебування особи.

Положення ч. 6 ст. 29 ЦК України вказують на те, що фізична особа може мати одночасно кілька місць проживання.

Таким чином фізична особа може проживати у якомусь місці постійно. Але вона може мати кілька місць проживання.

В такому разі замість постійно виникає поняття «переважне місце проживання» та виникає потреба у встановленні саме такого місця.

Переважним є місце, де особа перебуває таку кількість часу, яка дозволяє їй вчинити значну кількість юридично значимих дій.

При встановленні обставини прийняття фізичною особою спадщини, суд керується нормами саме Цивільного кодексу України, що регулює питання прийняття спадщини та вимагає встановлення не права особи на житло, в тому числі його збереження на час тимчасової відсутності, а фактичного постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, як дії, що підтверджує її прийняття спадкоємцем.

Відповідно до п. 211 «Iнструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав декілька місць проживання, однак був зареєстрований та переважно проживав за місцем навчання в м. Харкові.

Періодичне відвідування матері не може свідчити про постійне проживання з нею, а тому вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є безпідставними.

 В зв’язку з цим ОСОБА_1 не може претендувати на частку спадкового майна, а тому відсутні й передбачені ст. 1301 ЦК України підстави для визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними.

В силу ст. 88 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню й судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, орган опіки та піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:      /підпис/

Згідно з оригіналом: суддя: