Справа №2-52/2011                                                                              

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  10 січня  2011   року   Вознесенський міськрайонний  суд  Миколаївської області                    в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В.,

     при секретарі судового засідання  Фінько О.П.,

     за участю  представника позивача Дідух К.О.,

               відповідача ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду  в місті Вознесенськ Миколаївської області  цивільну справу за позовом   Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”   до ОСОБА_3  про  звернення стягнення на заставлене майно, за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”   до ОСОБА_2  про звернення стягнення на заставлене майно ,  -

ВСТАНОВИВ:

В липні   2010  р.  Відкрите   акціонерне  товариство „ВТБ Банк” звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно, а також з позовом до  ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно.

В позовній заяві зазначено, що 14 листопада 2007 р. між банком та  ОСОБА_3  в рамках Генеральної угоди №11 від 14 листопада 2007 р.  укладено  кредитний договір №26.52-11/07-СК, згідно якого  банк надав відповідачу ОСОБА_3  грошові кошти  в порядку та на умовах, зазначених  в договорі  в сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності, зі сплатою процентної ставки у розмірі 18 (вісімнадцять)% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до                         14 листопада 2012 р. включно, в обмін на зобов’язання  позичальника використати  кредит  за цільовим призначенням, повернути кредит, а також сплатити  проценти за користування кредитом, комісії  та інші платежі в порядку,  на умовах та у строки, що встановлені  договором.

В забезпечення виконання  грошових зобов’язань за вказаним договором  в цей же  день  -                      14 листопада  2007 р.,  сторонами договору  було укладено  Договір застави №11-ДЗ-1, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Миколаївського  міського нотаріального округу,  зареєстрований в реєстрі  за №3625 .

Окрім того, 15 листопада 2007 р., між банком та відповідачем ОСОБА_2, як майновим поручителем, був укладений договір застави №11-ДЗ-2, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Миколаївського  міського нотаріального округу,  зареєстрований в реєстрі  за №3642, відповідно до якого останній  передав в заставу  банку рухоме майно для забезпечення  виконання в повному обсязі  зобов’язань відповідачем ОСОБА_3  перед банком за  Генеральною угодою  №11 від 14 листопада 2007 р.  та за кредитними договорами, що укладені  та/або  будуть укладені  на її підставі.

Посилаючись на те, що банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання, відповідно до умов кредитного договору, а відповідач ОСОБА_3  незважаючи на це, порушив  його, оскільки, зобов’язання  за вказаним договором належним чином не виконав, в наслідок чого станом на  05 липня 2010 р.  утворилась заборгованість  по кредитному договору  в сумі    320  398 (триста двадцять тисяч триста дев’яносто вісім)  грн. 10 коп., з яких:  

-  заборгованість за кредитом – 279 999 (двісті сімдесят дев’ять тисяч  дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 94 коп.;

-  заборгованість  за  процентами -   33 530  (тридцять три тисячі п’ятсот тридцять) грн. 90 коп.;

-  пеня за прострочення платежів по кредиту – 475 (чотириста сімдесят п’ять) грн. 62 коп.;  

- пеня за  прострочення платежів по  процентам - 1 293 (одна тисяча двісті дев’яносто три) грн. 90 коп.;

-  3% річних від суми простроченого  кредиту – 69 (шістдесят дев’ять) грн. 60 коп.;

-  3% річних від суми прострочених  процентів – 195 (сто дев’яносто п’ять) грн. 27 коп.;

-  проценти, що нараховані  за період з 01 червня 2010 р. по 05 липня 2010 р. в сумі 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять два) грн. 87 коп., позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_3  на користь банку заборгованість за кредитним договором  в розмірі  – 320 398 (триста двадцять тисяч триста дев’яносто вісім)  грн. 10  коп.  шляхом звернення стягнення  на заставлене майно, а саме:

- транспортний   засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка VOLVO, модель  -  FН 12 380, 1997 р. випуску,  колір – білий, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, реєстраційний номер  НОМЕР_1, що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого  14 липня 2007 р.  РЕГ 5-го   МРВ   ДАІ           м. Вознесенськ у Миколаївській області;

- транспортний  засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка VOLVO, модель  -  FН 12, 1997 р. випуску,  колір – синій, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7, реєстраційний номер  НОМЕР_2,  що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, виданого  07 жовтня  2006 р.  Вознесенським    МРЕВ УДАІ  УМВС України в Миколаївській області;

- транспортний   засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка DAF, модель  -  95 430 АТІ, 1996 р. випуску, колір -  білий,  шасі (кузов, рама, коляска)                                                     НОМЕР_9, реєстраційний номер  НОМЕР_3,    що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10, виданого  23 жовтня  2007 р.  РЕГ 5-го   МРВ   ДАІ    м. Вознесенськ у Миколаївській області.

Також, стягнути з відповідача  ОСОБА_3 на користь банку  в повернення сплачених позивачем при зверненні з позовом до суду  1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. судового збору та  120  (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Окрім того, за позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно,  банк  також просив  позов задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_2  на користь банку заборгованість за  вказаним  кредитним договором   №26.52-11/07-СК   від 14 листопада 2007 р. в розмірі  – 320 398 (триста двадцять тисяч триста дев’яносто вісім)  грн. 10  коп.  шляхом звернення стягнення  на заставлене майно, а саме:

- транспортний   засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка VOLVO, модель  -  FН 12 420, 1997 р. випуску,  колір – червоний, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_11, реєстраційний номер  НОМЕР_4, що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого  13 жовтня  2007 р.  РЕГ 5-го   МРВ   ДАІ  м. Вознесенськ у Миколаївській області та вирішити питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2  судових витрат по справі.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від                                         24 листопада   2010 р. були  об’єднанні в одне провадження  позов Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”  до ОСОБА_3  про  звернення стягнення на заставлене майно   та  позов Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”  до ОСОБА_2   про  звернення стягнення на заставлене майно.

В судовому засіданні представник позивача Дідух К.О., посилаючись на те, що  відповідач               ОСОБА_3   своєчасно  не виконав  взяті на себе зобов’язання  за  договором кредиту, який   укладено у письмовій формі, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму                     320  398 (триста двадцять тисяч триста дев’яносто вісім)  грн. 10 коп. та вказана сума   на час розгляду справи останнім  не погашена,  просила  позовні вимоги до ОСОБА_3 та                  до ОСОБА_2  задовольнити. При цьому, також зазначала, що згідно  рішення  позачергових загальних  зборів учасників (акціонерів)  Відкритого акціонерного товариства  „ВТБ Банк” (протокол №54 від 16 липня 2010 р.) відбулася зміна найменування банку на  Публічне акціонерне  товариство  „ВТБ Банк”.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області вищевказана сума заборгованості за кредитним договором вже була стягнута на користь позивача.    

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що  свідчать наявні в матеріалах справи  повідомлення про вручення поштового відправлення та розписки про одержання судової  повістки.

Ухвалою суду справа розглянута у відсутність відповідача  ОСОБА_3, оскільки в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені  наступні факти  та  відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що  рішенням  позачергових загальних  зборів учасників (акціонерів)  Відкритого акціонерного товариства  „ВТБ Банк” (протокол №54 від 16 липня 2010 р.), з метою приведення  у відповідність до вимог Закону України  „Про акціонерні товариства”, статут банку було викладено у новій редакції  та змінено  найменування банку на Публічне акціонерне  товариство  „ВТБ Банк”.

З матеріалів справи вбачається,  що 14 листопада 2007 р.  позивач уклав з відповідачем ОСОБА_3 у письмовій формі   Генеральну угоду №11 про надання йому в кредит грошових коштів.

В межах Генеральної угоди №11 від 14 листопада 2007 р., між відповідачем ОСОБА_3   та  Банком 14 листопада  2007 р. був укладений  письмовий Кредитний  договір №26.52-11/07-СК,  за умовами якого банк  надав останньому   кредит у сумі   400 000  (чотириста тисяч) грн. 00 коп.  у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості,  зі сплатою процентної ставки у розмірі  18  (вісімнадцять)% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 14 листопада  2012 р.

Відповідно до ст.ст.204,227 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, чинність кредитного договору  №26.52-11/07-СК  від 14 листопада 2007 р.  в судовому засіданні  сторонами не оспорювалася, а факт   виконання  позивачем   умов кредитного договору  знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Окрім того, в забезпечення кредитних зобов’язань  між позивачем  та відповідачем              ОСОБА_3  в той же день був укладений договір застави  №11-ДЗ-1, посвідчений                            14 листопада 2007 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Миколаївського  міського нотаріального округу,  зареєстрований в реєстрі  за №3625, згідно якого в заставу  Банку як забезпечення кредитних зобов'язань,  відповідачем ОСОБА_3  передано належне останньому рухоме майно, а саме:

- транспортний   засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка VOLVO, модель  -  FН 12 380, 1997 р. випуску,  колір – білий, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, реєстраційний номер  НОМЕР_1, що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого  14 липня 2007 р.  РЕГ 5-го   МРВ   ДАІ  м. Вознесенськ у Миколаївській області;

- транспортний  засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка VOLVO, модель  -  FН 12, 1997 р. випуску,  колір – синій, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7, реєстраційний номер  НОМЕР_2,  що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, виданого  07 жовтня  2006 р.  Вознесенським    МРЕВ УДАІ  УМВС України в Миколаївській області;

- транспортний   засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка DAF, модель  -  95 430 АТІ, 1996 р. випуску, колір -  білий,  шасі (кузов, рама, коляска)                                                     НОМЕР_9, реєстраційний номер  НОМЕР_3,    що належить застоводавцю на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10, виданого  23 жовтня  2007 р.  РЕГ 5-го   МРВ   ДАІ    м. Вознесенськ у Миколаївській області.

До того ж, 15 листопада 2007 р., між банком та відповідачем ОСОБА_2, як майновим поручителем,  був укладений договір застави №11-ДЗ-2, посвідчений 15 листопада 2007 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Миколаївського  міського нотаріального округу,  реєстровий  №3642, відповідно до якого останній  передав в заставу  банку рухоме майно, а саме: - транспортний   засіб  – тип -  вантажний сідловий тягач - Е,  марка VOLVO, модель  -  FН 12 420, 1997 р. випуску,  колір – червоний, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_11, реєстраційний номер  НОМЕР_4, що належить останньому на праві власності  на підставі  Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого  13 жовтня  2007 р.                    РЕГ 5-го   МРВ   ДАІ  м. Вознесенськ у Миколаївській області.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні  відносини,  зокрема, кредитні.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша  фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором  застосовуються положення  щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом  і не випливає із  суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України  позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю  кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

Проте, відповідно до розрахунку, наданого як доказ ПАТ „ВТБ Банк”, відповідач              ОСОБА_3   взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного  погашення належних за кредитним договором платежів не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість за  вказаним договором, яка станом на 05 липня  2010 р. становить  320  398 (триста двадцять тисяч триста дев’яносто вісім)  грн. 10 коп., у тому числі:  

-  заборгованість за кредитом – 279 999 (двісті сімдесят дев’ять тисяч  дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 94 коп.;

-  заборгованість  за  процентами -   33 530  (тридцять три тисячі п’ятсот тридцять) грн. 90 коп.;

-  пеня за прострочення платежів по кредиту – 475 (чотириста сімдесят п’ять) грн. 62 коп.;  

-  пеня за  прострочення платежів по  процентам -  1 293 (одна тисяча двісті дев’яносто три) грн. 90 коп.;

-  3% річних від суми простроченого  кредиту – 69 (шістдесят дев’ять) грн. 60 коп.;

-  3% річних від суми прострочених  процентів – 195 (сто дев’яносто п’ять) грн. 27 коп.;

-   проценти, що нараховані  за період з 01 червня 2010 р. по 05 липня 2010 р. в сумі 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять два) грн. 87 коп.

Згідно рішення  Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 23 вересня 2010 р., з відповідача ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 в солідарному порядку  на користь банку  стягнута  вищевказана заборгованість за кредитним договором    №26.52-11/07-СК від 14 листопада 2007 р.,  в сумі 319 875 (триста дев’ятнадцять тисяч вісімсот  сімдесят п’ять) грн. 41 коп., що утворилась станом  на 05 липня 2010 р.  

За таких обставин,  що стосується позовних вимог позивача  про звернення стягнення на заставлене майно, суд виходить з наступного.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення за рахунок  вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено  законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Також за правилами ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін) і звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Звернення стягнення  на рухоме майно, що є предметом застави, врегульовано  нормами Закону  України ?ро забезпечення вимог  кредиторів та  реєстрацію  обтяжень”. Відповідно до ст.24 вищевказаного Закону звернення стягнення   на предмет  забезпечувального обтяження  здійснюється на підставі  рішення суду  в порядку, встановленому  законом, або  в позасудовому  порядку згідно із цим  Законом.  

Так, згідно п.п.9.2.  договору  застави №11-ДЗ-1 від 14 листопада 2007 р., п.п.9.2 договору застави №11-ДЗ-2 від 15 листопада 2007 р., заставодержатель  набуває права стягнення  заборгованості  за рахунок предмета застави  у разі  невиконання  зобов’язання за кредитним договором та /або за договором застави.

Однак,  підставою для звернення  стягнення є декілька факторів. По-перше,  це невиконання  основних умов  зобов’язання  у необхідний  строк, якщо  інше не передбачено законом чи договором. По - друге, неналежне виконання, тобто  виконання  з порушенням умов  або невиконання  частини умов зобов’язання. До того ж,  в даному випадку слід враховувати  ступінь  порушення  або розмір тієї  частини, у якій  боржник не виконав свої зобов’язання.  

При цьому, суд виходить  з того, що позивач – ПАТ „ВТБ Банк”, самостійно обрав спосіб захисту свого  порушеного права шляхом  дострокового стягнення  всієї суми  заборгованості за кредитним договором, а тому  стягнення на предмет застави   по суті є стягненням в подвійному розмірі.

Отже, суд вважає, що цивільно – правові відносини між сторонами перейшли в сферу виконавчого провадження, тобто повинно виконуватись рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2010 р., так як позивач, як вже вище зазначалось, сам вибрав шлях захисту  своїх порушених прав по кредитному договору, звернувшись до               ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 з вимогою  про  дострокове стягнення всією суми заборгованості за кредитним договором.      

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  є необґрунтованими, тому слід  відмовити ПАТ „ВТБ Банк” в  задоволенні позову до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно та  в задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно.  

Керуючись ст.ст. 10,11, 88,209, 212, 213, 214,215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог  Публічного   акціонерного  товариства „ВТБ Банк”     до ОСОБА_3     про звернення стягнення на заставлене майно - відмовити.

В задоволенні позовних вимог  Публічного   акціонерного  товариства „ВТБ Банк”     до ОСОБА_2 про звернення стягнення  на  заставлене майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд  Миколаївської області   шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                       Т.В. Серебрякова