Лебединський районний суд Сумської області    

                            Справа № 2-а-8/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                         Лебединський районний суд Сумської області

в складі:суддІ:          Подопригори Л. І.  

при секретарі     Соколовій Н.О.     

з участю  позивача     ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні  в м.  Лебедині  справу  за  адміністративним  позовом  ОСОБА_2 до УДАІ в м.Суми про скасування  постанови ВМ1 № 004999 від  16.11.2010 року про  накладення  адміністративного  стягнення  в  розмірі 255 грн

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся  до  суду   з  даним  позовом  до  УДАІ в м.Суми, мотивуючи  свої  вимоги  тим,     що  16 листопада 2010 року   відносно  нього   був  складений  протокол  та  винесена  постанова  інспектором  дорожно - патрульної  служби ДАІ ГУМВС України  в   Сумській області про  притягнення   його  до  адміністративної  відповідальності   за  скоєне  правопорушення  передбачене  ст. 122 ч.1  КУпАП,  а саме   рухаючись  в м. Суми  по  проспекту  М.Лушпи  не  надав  дорогу  пішоходам, які  переходили  проїзну  частину  по  нерегульованому  пішохідному   переходу, чим порушив  вимоги  п.18.1 Правил  дорожнього  руху,  у  вигляді  штрафу  в  розмірі  255  грн.  в  прибуток  держави.

          Позивач з такими діями інспектора ДПС   відділу  ДАІ не погоджується оскільки при винесенні  постанови   про стягнення  з  нього   адміністративного штрафу   були  порушені   вимоги  ст. 245, 251, 254,  268  КУпАП  вважає, що   постанова  не  законна. Тому просить суд скасувати постанову про накладення на нього  адміністративного стягнення,  а  провадження  по справі  закрити та  поновити  строк  для   оскарження  постанови.

             У судовому   засiданнi   позивач  підтримав  свої позовні   вимоги та  пояснив, що Правил  дорожнього  руху затверджених  Постановою    Кабінету  міністрів  України № 1306  від 10.10.2001 року не  порушував, оскільки  при  перегляді  разом  з інспектором  ДАІ  фото фіксації  пішохідного  переходу  було  видно, що пішохід  розпочав  рух  коли він  уже  проїхав  пішохідний  перехід. Крім  того  його автомобіль  рухався  в другому  ряді  і  не  міг  заважати  пішоходу при  його  русі.  В  протоколі  не  вказане  прізвище  пішохода та  його  адреса, також  не вказані  свідки  скоєння  ним  правопорушення, що  не відповідає  вимогам   ст. 256 КУпАП. До  справи  не  приєднані  пояснення пішохода, а отже  постанова  є  недійсною. Крім  того  під час зупинення  його автомобіля  в автомобілі  знаходилися   пасажири, які  в  дійсності  бачили, що  він  не  порушував  правил  дорожнього  руху, але  при складанні  протоколу  їх не  запросили  бути  свідками. Пояснення  в  протоколі  він  записав  зі слів  працівника міліції, оскільки  поспішав  на  роботу.

          Вважає,  що  інспектор склав  протокол  про  адміністративне   правопорушення  та  врахувавши  свої  думки  достатніми  для  визначення    наявності  обставин, про вчиненням  ним   правопорушення  за ч.1 ст.122  КУпАП    виніс  постанову  про  накладення  адміністративного стягнення в  розмірі  255 грн.  Дана  постанова   не відповідає  вимогам  закону, так як  при  накладенні стягнення  не  було  враховано  характер  вчиненого   правопорушення, особу  правопорушника,   ступінь  його вини,   майновий  стан, обставини, що  пом’якшують   та  обтяжують  відповідальність.  Не  було  взято  до уваги    його  пояснення та  заперечення. Крім того  при  винесенні  постанови    були  грубо  порушені його  права  передбачені  ст. 268 КУпАП ,  також  інспектором  не було  надано  жодного  доказу  про  порушення ним  Правил  дорожнього руху, чим  порушено  ст.ст. 283 та 284 КУпАП.  Тому  на  своїх  вимогах  наполягає, а справу   просить  закрити  в зв’язку  з відсутністю   події  та складу   адміністративного  правопорушення.

Представник відповідача в судове засідання  не з»явився,   але  надав суду  письмові  заперечення  в яких  позовні  вимоги  не визнав.  Крім  того  зазначив, що  інспектор  ДПС  із ЗС  УДАІ УМВС  України  в Сумській  області діяв  відповідно   до  вимог  чинного  законодавства, а саме  склавши  протокол  відносно  правопорушника, роз’яснив  йому  його  права  та  обов’язки,  надав  можливість ознайомитися  з  протоколом та  записати  своє  пояснення.  ОСОБА_2  ознайомившись  з  протоколом, написав  своє  пояснення про  те, що  він  порушив   правила  дорожнього  руху  не  навмисно та  підписав  протокол.  Копії  протоколу  та  постанови  ОСОБА_2  одержав  під  розпис від  інспектора ДПС.  Тому  вважає, оскільки  правопорушник  сам  визнав   свою  вину   в скоєнні  правопорушення, а саме  порушення  п.18.1 Правил  дорожнього  руху, відмовити     в  задоволенні  позовних  вимог, а  постанову  залишити  в силі. Крім  того  звертає  увагу  суду  на  пропущений  строк  позивачем на  оскарження  постанови.

          Свідок  ОСОБА_3 в судовому  засіданні  суду  пояснила, що  16.11.2010 року  вона  перебувала  в автомобілі  позивача, коли  він  був  зупинений  працівником ДАІ,  то  вони  пішли  до автомобіля  та  оформляли  документи  досить  довго, до  їх  автомобіля  ніхто  з  працівників  ДАІ  не  підходив, вона  весь  час  сиділа  в автомобілі, ніякої  жінки  на  пішохідному  переході  перед ними  не  було.

          Допитаний  в судовому  засіданні  свідок   ОСОБА_5  суду  пояснив, що 16.11.2010 року  близько  обіду  він  знаходився  в автомобілі  ОСОБА_2, як  пасажир, коли  їх  зупинив  працівник  ДАІ, то сказав, що  водій  порушив  правила  дорожнього  руху, що  не  пропустив  жінку  з коляскою на  пішохідному  переході.  В дійсності  жінка  була  на  пішохідному  переході, тоді  коли  їх  автомобіль  був зупинений  працівником  міліції. Йому  не  пропонували  бути свідком при складанні  протоколу.   

Вислухавши   позивача,  свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов  обґрунтований, позовні вимоги витікають з адміністративних правовідносин i на пiдставi ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення  підлягають задоволенню, так як у судовому засiданнi було встановлено, що  при   винесенні  постанови,   зміст  постанови не відповідає вимогам, передбаченим   ст.ст. 283 та 284   КУпАП.  Інспектором  не  наведено  доказів,  на  яких  ґрунтується   його  висновок про  вчинення   особою     адміністративного  правопорушення  та  не  зазначені  мотиви  відхилення  інших  доказів, на  які  посилався   правопорушник, чи  висловлених   останнім  доводів. Крім  того  правопорушення    не  було  зафіксовано  належним  чином, як  того  вимагає   чинне законодавство, з  врахуванням  допущених   порушень під  час  складання  протоколу, він   не  може  бути  належним   доказом  вини  правопорушника і за  таких  обставин   відповідно до п.1 ст.247   КУпАП   провадження  у справі   про  адміністративне   правопорушення не  могло  бути  розпочато в зв’язку  з  відсутністю   події    і складу    адміністративного  правопорушення.

Так як  цього   не було  зроблено, що суперечить   вимогам  вказаних  норм КУпАП, суд вважає  безпідставним  та  незаконним   притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності з цих підстав.          

Судом  встановлено, що  притягнення  позивача   до  відповідальності  за викладених  вище  умов  здійснено  з порушенням  вимог ч.1 ст. 268 КУпАП, згідно з якими справа  про  адміністративне  правопорушення  розглядається   в 15 денний  строк, постанова  винесена  16 листопада 2010 року, а отже  порушені  права  позивача, а саме  він  не міг  знайомитися   з  матеріалами  справи,   давати  пояснення, подавати  докази,   заявляти   клопотання, при  розгляді  справи  користуватися   юридичною  допомогою  адвоката, іншого  фахівця у галузі   права, який  за  законом   має  право   на  надання   правової   допомоги   особисто    чи  за дорученням.

   Ці  вимоги закону  відповідачем були  грубо  порушені, а тому  і з цих  підстав  суд  вважає притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності незаконним.

   Відповідно  до ч.2  ст.71 КАС  України, в  адміністративних справах  про протиправність  рішень  дій чи  бездіяльності   покладається  на  відповідача, якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову.

   Відповідач не  надав  суду   конкретних   правових доказів   правомірності свого   рішення  у  запереченнях   адміністративного  позову.

Судом   встановлено  також, що  позивачем  строк  на  звернення  до суду  за  захистом  порушеного  права не пропущений, оскільки, як вбачається з доповідної керуючої справами суду позивачем даний позов був зданий до суду 26 листопада 2010 року і в зв’язку з завантаженістю помилково не був зареєстрований цього дня.

         За таких  обставин, позов  підлягає  задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст.247КУпАП, ст.ст. 6, 10, 11,  12, 14, 70,  71, 99,  102, 159-163  КАС України  ,-

ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги  ОСОБА_2  задовольнити.                                       

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення  ВМ1 № 004999 від 16.11.2010 року  про  визнання  ОСОБА_2 винним у скоєнні  адміністративного   правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП  про  накладення  на  нього   адміністративного  стягнення  у вигляді  штрафу  в сумі 255  грн.

Закрити  провадження  у справі за відсутністю  в  його  діях  складу  адміністративного   правопорушення.

Постанова  оскарженню  не  підлягає.

СуддяЛ. І. Подопригора