Лебединський районний суд Сумської області    

                            Справа № 2-а-13/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                         Лебединський районний суд Сумської області

в складі:суддІ:                      Подопригори Л. І.  

                   при секретарі    Соколовій Н.О.

з участю  позивача          ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні  в м.  Лебедині  справу  за  адміністративним  позовом  ОСОБА_2 до УДАІ УМВС  України  в  Сумській  області про скасування  постанови ВМ1 № 0052760  від 04.12.2010 року про стягнення  накладеного  адмінштрафу в розмірі 425 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся  до  суду   з  даним  позовом  до  УДАІ УМВС  України  в  Сумській  області, мотивуючи  свої  вимоги  тим,  що 04 грудня  2010 року   відносно  нього     складений  протокол  та  винесена  постанова інспектором відділу  дорожньо - патрульної  служби ВДАІ  м. Суми про  притягнення   його  до  адміністративної  відповідальності   за  скоєне  правопорушення  передбачене  ст. 122 ч. 2  КУпАП у    вигляді  штрафу  в  розмірі  425 грн.  в  прибуток  держави,   а саме, що нібито   при  повороті  на вул..  Еллінська в м.  Суми близько 15 години,  він  керуючи  автомобілем  не  надав  переваги  в русі  автомобілю ВАЗ  2107, держномер  НОМЕР_1, що  рухався  у зустрічному  напрямку та  виконував  поворот  праворуч.            Позивач з такими діями інспектора ДПС   відділу  ДАІ не погоджується оскільки при винесенні  постанови   про стягнення  з  нього   адміністративного штрафу   були  порушені   вимоги  ст. 245, 251, 254,  268  КУпАП  вважає, що   постанова  не  законна. Тому просить суд скасувати постанову про накладення на нього  адміністративного стягнення,  а  провадження  по справі  закрити.

             У судовому   засiданнi   позивач  підтримав  свої позовні   вимоги та  пояснив, що  Правил  дорожнього  руху  не  порушував, а під час керування автомобілем  діяв  відповідно  до п.10.5  Правил  дорожнього  руху,  про, що  намалював схему  та  надав суду, а  на  його  думку водій  автомобіля  ВАЗ 2107  ОСОБА_3  порушив  Правила  дорожнього  руху, але  інспектор  ДАІ  не взявши  його  пояснення  до уваги, а взявши  пояснення  водія  ОСОБА_3 склав  відносно  нього  протокол  та виніс  постанову про  притягнення його  до  адмінвідповідальності. На  місці  під час  складання  протоколу  вину  в скоєнні  правопорушення він  не  визнав,  оскільки дорога мала по дві полоси руху в кожному напрямку і  водій  автомобіля  ВАЗ 2107  про повороті займав перший ряд, а він   другий  ряд, і виконуючи цей маневр  один  одному  не  заважали, рухалися  на  зелений  сигнал світлофору, пропустили  пішоходів і  продовжили рух, а коли  був  зупинений  працівником ДАІ то  його порушення  ґрунтувалося  на  поясненнях  водія  автомобіля  ВАЗ 2107.  В його  присутності   свідок  ОСОБА_3 нічого  не  говорив,і  підписав  протокол  за  його  відсутності. На  його  звернення  до  інспектора, щодо  ознайомлення  з  поясненням  водія  автомобіля  ВАЗ 2107,  він  отримав  відмову.  Тому  у нього склалася  думка, що  водій   автомобіля ВАЗ 2107, якимсь  чином  знайомий  з  інспектором ДАІ. Крім  того  при   винесенні  постанови  інспектором  не було  враховано чи  маються   пом»якшуючі  чи  обтяжуючі  обставини,  не вказано, яку  шкоду заподіяно, що  враховувалося  при  призначенні  міри  покарання.

          Вважає,  що  інспектор склав  протокол  про  адміністративне   правопорушення,  врахувавши при цьому лише   свої  думки  достатніми  для  визначення    наявності  обставин, про вчиненням  ним   правопорушення  за ч.2 ст.122  КУпАП і виніс  постанову  про  накладення  адміністративного стягнення в  розмірі  425 грн.  Вважає, що   дана  постанова   не відповідає  вимогам  закону, так як  при  накладенні стягнення  не  було  враховано  характер  вчиненого   правопорушення, особу  правопорушника,   ступінь  його вини,   майновий  стан, обставини, що  пом’якшують   та  обтяжують  відповідальність,  не  було  взято  до уваги    його  пояснення та  заперечення. Крім того  при  винесенні  постанови    були  грубо  порушені його  права  передбачені  ст. 268 КУпАП. Також  інспектором  не було  надано  жодного  доказу  про  порушення ним  Правил  дорожнього руху, чим  порушено  ст.ст. 283 та 284 КУпАП.  Тому  на  своїх  вимогах  наполягає, просить скасувати  постанову, як  незаконну,  а справу   закрити  в зв’язку  з відсутністю   події  та складу   адміністративного  правопорушення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча  належним  чином  був  повідомлений  про  розгляд  справи  в суді, причину  неявки  суду  не  повідомив.

Вислухавши  позивача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов  обґрунтований, позовні вимоги витікають з адміністративних правовідносин i на пiдставi ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення  підлягають задоволенню, так як у судовому засiданнi було встановлено, що  при   винесенні  постанови,   зміст  постанови не відповідає вимогам, передбаченим   ст.ст. 283 та 284   КУпАП.  Інспектором  не  наведено  доказів,  на  яких  ґрунтується   його  висновок про  вчинення   особою     адміністративного  правопорушення  та  не  зазначені  мотиви  відхилення  інших  доказів, на  які  посилався   правопорушник, чи  висловлених   останнім  доводів. Крім  того  правопорушення    не  було  зафіксовано  належним  чином, як  того  вимагає   чинне законодавство, з  врахуванням  допущених   порушень під  час  складання  протоколу, він   не  може  бути  належним   доказом  вини  правопорушника і за  таких  обставин   відповідно до п.1 ст.247   КУпАП   провадження  у справі   про  адміністративне   правопорушення не  могло  бути  розпочато в зв’язку  з  відсутністю   події    і складу    адміністративного  правопорушення.

Так як  цього   не було  зроблено, що суперечить   вимогам  вказаних  норм КУпАП, суд вважає  безпідставним  та  незаконним   притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності з цих підстав.          

Судом  встановлено, що  притягнення  позивача   до  відповідальності  за викладених  вище  умов  здійснено  з порушенням  вимог ч.1 ст. 268 КУпАП , згідно з якими справа  про  адміністративне  правопорушення  розглядається   в 15 денний  строк, постанова  винесена  04 грудня  2010 року, а отже  порушені  права  позивача, а саме  він  не міг  знайомитися   з  матеріалами  справи,   давати  пояснення, подавати  докази,   заявляти   клопотання, при  розгляді  справи  користуватися   юридичною  допомогою  адвоката, іншого  фахівця у галузі   права, який  за  законом   має  право   на  надання   правової   допомоги   особисто    чи  за дорученням.

   Ці  вимоги закону  відповідачем були  грубо  порушені, а тому  і з цих  підстав  суд  вважає притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності незаконним.

   Відповідно  до ч.2  ст.71 КАС  України, в  адміністративних справах  про протиправність  рішень  дій чи  бездіяльності   покладається  на  відповідача, якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову.

   Відповідач не  надав  суду   конкретних   правових доказів   правомірності свого   рішення  у  запереченнях   адміністративного  позову.

         За таких  обставин, позов  підлягає  задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст.247 КУпАП, ст.ст. 6,10,11,12,14,70,71,99,102, 159-163  КАС України  ,-       

ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги  ОСОБА_2 задовольнити.                                       Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ВМ1 № 0052760 від 04 грудня 2010 року  про  визнання  ОСОБА_2 винним у скоєнні  адміністративного   правопорушення, передбаченого  ч.2 ст. 122 КУпАП  про   накладення  на  нього   адміністративного  стягнення  у вигляді  штрафу  в сумі 425 грн.

Закрити  провадження  у справі за відсутністю  в  його  діях  складу  адміністративного   правопорушення.

Постанова  оскарженню  не  підлягає.

СуддяЛ. І. Подопригора