РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Інтерн», ОСОБА_6 про повернення коштів з урахуванням індексу інфляції, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 червня 2010 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Інтерн»(далі ПП «Інтерн» ) та до ОСОБА_6 про повернення коштів , перерахованих для виконання договору про надання послуг від 23.08.2006 року, відшкодування збитків з урахуванням індексу інфляції.
Свої вимоги мотивуючи тим, що на виконання договору про надання послуг , укладеного між позивачем та ПП «Інтерн» 23.08.2006 року на ім’я директора ОСОБА_6 в той же день через відділення Приватбанку було відправлено переказ на суму 10100 грн. з призначенням платежу «Кошти для асоціації АМТ», які згідно п. 1.1. договору про надання послуг від 23.08.2006 року повинні бути перераховані через рахунок Російсько-Японської асоціації АМТ для оплати навчання у школі японської мови на території Японії. Позивачем були надіслані необхідні документи зі школи, але після звернення у посольство Японії з заявою про надання візи отримано відмову, про що свідчить відмітка у закордонному паспорті . Про відмову в отримані візи було повідомлено директора фірми ПП «Інтерн»ОСОБА_6 за телефоном, у телефонній бесіді було запропоновано варіант або повторного оформлення документів на протязі наступних 6 місяців або повернення коштів. У подальшому ідо теперішнього часу директор ПП «Інтерн» уникає контакту , повторно документи не було надіслано, кошти перераховані позивачем як оплата за навчання , ОСОБА_5 не повернуті. У зв’язку з викладеним та керуючись ст.526,610,611, 902 ЦК України , ст. 3,109,118-120 ЦПК України позивач просить стягнути з ПП «Інтерн», директора ОСОБА_6 кошти з урахуванням індексу інфляції в сумі 15109,60 грн.., а також судові витрати по справі.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 червня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27 вересня 2010 року заява відповідачки ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на те, що судове рішення незаконне і необґрунтоване,
ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що ПП «Інтерн» виконані всі зобов’язання за договором, а тому висновки суду про порушення умов договору не відповідають дійсності. Крім того, вказує, що відповідачка ОСОБА_6 не є стороною за договором, у неї особисто не виникало жодних обов’язків за договором, який вона підписала як директор ПП «Інтерн», тому покладення відповідальності за договором і стягнення грошових коштів з неї як з фізичної особи є неправомірним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_6 та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідачі не виконали свої зобов’язання за договором про надання послуг. Тому з них підлягає стягненню сума отриманої попередньої оплати з врахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання.
Проте з такими висновками у повному обсязі погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального закону - ст. ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а у разі, якщо договором передбачена можливість покладення виконання ні іншу особу, то виконавець за договором залишається відповідальним перед замовником за порушення договору у повному обсязі.
При апеляційному перегляду справи встановлено, що 23 серпня 2006 року між ПП «Інтерн» (виконавцем) та ОСОБА_5( замовником) укладено договір про надання консультаційних та інших послуг з організації навчання в Японії, в тому числі підбір учбового закладу, учбового курсу, місця проживання в країни навчання; надання допомоги у підготовці документів, необхідних для вступу у відповідності з вимогами обраної замовником мовної школи; ведення переговорів та листування з учбовими закладами; консультаційних послуг з оформлення документів для отримання візи; перерахування повної вартості навчання та оформлення документів, яка складає 10100 грн. на розрахунковий рахунок Російсько – Японської Асоціації «АМТ», після отримання вказаної суми від замовника ( а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2006 року ОСОБА_5 перерахувала суму 10100 грн. на ім’я ОСОБА_6 для асоціації АМТ (а.с.8). Отримання зазначеної суми відповідачами не спростовується.
Згідно зі ст. ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Проте, відповідачем не надана розписка позивачки або інший письмовий документ, підписаний сторонами за договором, про отримання послуг.
Також відповідачем не надані інші докази того, що ним виконані всі зобов’язання за договором про надання послуг, зокрема докази перерахування повної вартості навчання та оформлення документів – 10100 грн. на розрахунковий рахунок Російсько – Японської Асоціації «АМТ».
Згідно із ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення передбачено ст. 60 ЦПК України.
Доводи відповідача що доказом виконання ним умов договору є надання пакету документів, нібито надісланих з Японії (інформації про короткострокові курси, поруки Міжнародного мовного центру Азії на ім’я посла Японії в України) колегія відхиляє, оскільки відповідно до положень ст. ст.58, 59, 64 ЦПК України такими доказами можуть бути лише письмові документи про перерахування даних коштів з рахунку відповідача на рахунок Російсько – Японської Асоціації «АМТ» або касові документи про сплату даних коштів представником відповідача до каси Російсько – Японської Асоціації «АМТ». Таких доказів суду не надано. Крім того, надані відповідачем копії вищеназваних документів належним чином не завірені, їх переклад з японської мови на українську мову належним чином не посвідчено, а відтак їх у якості доказів колегія суддів до уваги не приймає.
Також відповідач, заперечуючи проти позову, не посилався на те, що позивачкою надана неповна або недостовірна інформація, несвоєчасно надані документи, що потягло б за собою неможливість виконання послуги. Відсутні й посилання відповідача на понесені ним затрати за даним договором.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем надані консультаційні послуги, вартість яких визначена за п.3.1 договору у сумі 500 грн.. оскільки це випливає зі змісту позовної заяви.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача - ПП «Інтерн» суми 9600 грн. Оскільки у договірних відносинах з ОСОБА_6 позивачка не знаходилась, суму 10100 грн. перевела на її ім’я як посадовій особі ПП «Інтерн», з яким було укладено договір, то підстав для стягнення зазначеної суми з ОСОБА_6 немає.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Ст. 906 ЦК України передбачено, що виконавець зобов’язаний відшкодувати замовнику завдані збитки, але позивачка з такими вимогами до суду не зверталась і не зазначила, у чому полягають її збитки.
Що стосується її вимог про стягнення з відповідача суми позову з врахуванням індексу інфляції, то така відповідальність передбачена законом (ст. 625 ЦК України) за порушення грошового зобов’язання, а грошових зобов’язань за договором про надання послуг відповідач на себе не приймав, і договором не передбачено такий вид відповідальності за невиконання ним умов договору.
Відповідно до п. 3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, відповідно до п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про стягнення на користь позивачки суми 9600 грн. з ПП. «Інтерн», а решті позовних вимог до ПП «Інтерн» та у позові до ОСОБА_6 відмовити.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 задовольнити частково.
Заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 червня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ПП «Інтерн» на користь ОСОБА_5 суму 9600 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Судді