РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Кірюхіної М.А.
суддів Руснак А.П.
Адаменко О.Г.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Бахчисарайської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Тенистівська сільська рада Бахчисарайського району АР Крим, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у нього,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року Бахчисарайська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: Тенистівська сільська рада Бахчисарайського району АР Крим, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у нього та встановлення порядку користування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за ОСОБА_5, як за дитиною, позбавленою батьківського піклування, закріплене у передбаченому законом порядку право на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проте вона разом із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не має можливості проживати у ньому, оскільки відповідачка перешкоджає їй.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року позов Бахчисарайської РДА в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням залишено без розгляду з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.
Оскаржуваним рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року позов Бахчисарайської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено.
Усунено перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_5 із неповнолітньою ОСОБА_6 у житловий будинок АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Бахчисарайської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що Бахчисарайська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування не може бути позивачем по даній справі, оскільки особі, в інтересах якої пред’явлено позов, на момент звернення до суду виповнилось 18 років. Також посилається на те, що з моменту закінчення перебування ОСОБА_6 у дитячому виховальному закладі пройшло три роки, таким чином, вона втратила право на проживання у спірному жилому приміщенні. Крім того, вказує, що ОСОБА_6 та її дитина мають інше житло, суд не витребував документів щодо придатності приміщення, в яке її вселено, для проживання. Відповідачка також вказує на допущені судом першої інстанції процесуальні порушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідачкою порушується право позивачки та її малолітньої дитини на користування житловою площею, тому усунув їй перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення, а також стягнув з відповідачки судові витрати по справі.
З такими висновками суду першої інстанції в цілому погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону, крім висновків суду про стягнення з відповідачки судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, що підтверджується рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 вересня 2002 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_7
Рішенням №36 від 02.08.2002 року Тенистівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим за ОСОБА_5 до 2007 року закріплено житлову площу у будинку по АДРЕСА_1.
Вказане вище жиле приміщення зберіглось за ОСОБА_5 на час знаходження її у дитячому закладі та до закінчення навчання у Кримському республіканському професійно-технічному навчальному закладі «Євпаторійське професійно-технічне будівельне училище» у відповідності до вимог ст. 71 ЖК України. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 є особою, яка має право на користуванння житловим приміщенням у спірному будинку за вказаною вище адресою на підставі ст. 163 ЖК України.
Судом першої інстанції також було правильно встановлено порушення відповідачкою наявного у ОСОБА_5 права на користування житловим приміщенням, що підтверджується актом обстеження житлових умов від 20.05.2010 року, зверненнями сільської ради до прокурора, служби у справах дітей Бахчисарайської районної державної адмінстрації , Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано поновив порушені права позивачки шляхом усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом вселення в нього останньої із малолітньою дитиною, житлові права якої є похідними від житлових прав ОСОБА_6, і згоди інших осіб, що проживають у спірному будинку, на вселення неповнолітньої дитини не потрібно.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у Бахчисарайської РДА як органу опіки та піклування права пред’являти позов в інтересах повнолітньої особи ОСОБА_5 з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віднесені й особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування, а тому ОСОБА_5, якій на момент пред’явлення позову виповнилося 21 рік, а її батьки були позбавлені батьківських прав відносно неї, відноситься до таких осіб, права яких може захищати державна районна адміністрація як орган опіки та піклування відповідно до ст.11 зазначеного закону.
Посилання апелянта на те, що у відповідності до вимог ст. 71 ЖК України ОСОБА_5 втратила право на вселення у спірне жиле приміщення, оскільки вона пропустила строк для вселення без зазначення поважних причин, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки рішення суду про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на спірне житло, не ухвалювалось. Крім того, неприязні стосунки, що склалися між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , на думку колегії суддів, є поважною причиною тимчасової відсутності ОСОБА_5 у спірному житловому приміщенні.
Твердження апелянта про те, що спірне жиле приміщення не придатне для проживання жодними доказами у відповідності до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не підтверджені, а тому колегія суддів їх відхиляє.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що за ОСОБА_5 збережене житлове приміщення за іншою адресою, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи: рішенням №36 від 02.08.2002 року Тенистівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, яким за ОСОБА_5 закріплено житлову площу у будинку по АДРЕСА_1, даними погосподарської книги Тенистівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, в якій містяться відомості про закріплення житлової площі в будинку саме за цією адресою, а також даними про реєстрацією місця проживання ОСОБА_5 за цією адресою.
Інші доводи, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуальних норм, не є безумовними підставами для скасування рішення суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному розумінні відповідачкою матеріального та процесуального закону, а тому не приймаються до уваги як підстави для скасування рішення суду в частині позовних вимог.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції положень ч.2 ст. 88 ЦПК України та п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», оскільки суд не врахував, що ОСОБА_7 як інвалід 2 групи звільнена від сплати судового збору, і безпідставно стягнув з неї судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп. Таким чином, рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ст. 309 ЦПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_7 судового збору в сумі 8 грн.50 коп.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді