Копія  Справа 2-2992/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 року                                     м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

    головуючого судді:  Юхно С.П.,

    при секретарі:            Гарест О.М.,

    за участю адвоката:   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення. У позові вказував, що він та його сестра ОСОБА_3 є власниками по ? частини квартири № 10, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 після смерті батька забрала ключі від вхідних дверей та не пускає його у квартиру. Зважаючи на вказане просив суд задовольнити його позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач підтримав позов.

Відповідач не визнала позовні вимоги та суду пояснила, що вона не чинить перешкод брату в користуванні його частиною квартири та готова передати йому ключі від неї. Вона не заперечувала того факту, що у позивача відсутні ключі від спірної квартири. В останньому судовому засіданні відповідач пояснила, що вона не дасть брату ключі від квартири.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала.

    Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 9, 10) позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири № 10, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кожен по ? частині.

Спадкоємці у встановленому порядку зареєстрували право власності на спадкове майно в ПП ПБТІ "Інвентаризатор", що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 11).

Свідок по справі ОСОБА_4 підтвердила в судовому засіданні той факт, що її чоловік не має ключів від спірної квартири та він не може користуватися належним йому на праві власності житлом (а.с.48).

    Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

    Статтями 317, 319 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

    За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    Виходячи з вищевикладеного, обґрунтованими й такими, що заслуговують на увагу, є доводи ОСОБА_2 про існування перешкод у користуванні його власністю.

Як вбачається з копії паспорта позивача (а.с.6) та довідки Житлово-експлуатаційної організації від 07 вересня 2010 року (а.с. 12) позивач з грудня 2000 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

    Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку, квартиру), користуються (ним) нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

    Отже, виходячи із змісту вказаної норми Закону, ОСОБА_2 має право проживати у спірній квартирі, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку відмова відповідача ОСОБА_3 передати позивачу ключі від квартири порушує право власності позивача та його житлові права.

    Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про його вселенні у квартиру № 10, яка розташована по АДРЕСА_1,  та зобовязання відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні його частиною квартири, є законними та підлягають задоволеннюв повному об»ємі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, ст. 321, 286, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги  ОСОБА_2 до ОСОБА_3   про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення – задовольнити.

Вселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Полтави, у квартиру № 10, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_3  не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні належною йому частиною квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачені при подачі позову судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на та інформаційно - технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 37 грн.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Вірно

Суддя  Ленінського районного

суду м. Полтави                                     С.П. Юхно