Справа № 22-ц-1679/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Ярошенко Т.О.
Категорія: 37 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
УХВАЛА
і м е н е м У к р а ї н и
28 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючої – Сибільової Л.О.,
суддів - Дубровної В.В., Лузан Л.В.,
за участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Роменська міська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Ільченко Лариса Ігорівна
про визнання заповіту недійсним,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Роменська міська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Ільченко Лариса Ігорівна про визнання заповіту недійсним – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати за проведення судово – психіатричної експертизи в сумі 2 526,18 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції невірно дійшов висновку про недоведеність того, що ОСОБА_7 страждала на психічну хворобу і на момент складання заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки в матеріалах справи містяться медичні документи, які свідчать про те, що покійна ОСОБА_7 в останні роки свого життя зверталась до лікарні зі скаргами на свій стан здоров’я , що полягав у запамороченнях, слабкості та погіршенні пам’яті. В порушення вимог чинного законодавства суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував результати попередньої експертизи та показань свідків з її боку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3- ОСОБА_8, який підтримує апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 їх адвоката ОСОБА_9, які заперечують проти скарги, просять рішення суду залишити без змін, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції-залишенню без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з положень ст.225 ЦК України, згідно якої правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені та вважав, що позивачкою не надано доказів та не доведена та обставина, що на момент складання правочину ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Колегія суддів знаходить рішення суду законним та обґрунтованим, таким, що відповідає зібраним у справі доказам та ґрунтується на законі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що у АДРЕСА_1 з 1983 року і по день смерті мешкала ОСОБА_7, якій вказана квартира належала на праві власності.
16 жовтня 2007 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким вказану квартиру заповіла ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Ільченко Л.І.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається зі спірної квартири.
Позивачка ОСОБА_3 рідною сестрою ОСОБА_7 і вважає себе єдиним спадкоємцем після смерті сестри.
ОСОБА_7 не перебувала на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, що підтверджується довідкою Першої Обласної Спеціалізованої лікарні (а.с. 31), рішень про визнання її недієздатною чи обмежено дієздатною судом не приймалося.
Допитані у справі свідки ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12,ОСОБА_13 пояснили, що знали ОСОБА_7, спілкувалися з нею, вона була цілком нормальною людиною, ніяких відхилень у поведінці не помічали.
Як вбачається із заповіту, ОСОБА_7 власноручно його підписала, а до підписання прочитала його вголос. Нотаріус встановлюючи особу заповідача, перевірила її дієздатність.
В заповіті також мається рукописний текст: «цей заповіт, який на моє прохання та з моїх слів записаний нотаріусом з допомогою технічного засобу, прочитаний мною, заповідачем, вголос і особисто підписаний» (а.с. 5). Обидві сторони визнали той факт, що даний рукописний текст написаний самою померлою.
Складання заповіту саме на відповідачів, як пояснили у суді апеляційної інстанції останні і це не спростовано іншою стороною, було зумовлено тим, що у ОСОБА_7 із сестрою - позивачкою у справі - були складні відносини. ОСОБА_7 зверталась до кожної з них окремо з проханням доглядати її. Спочатку вони не погоджувались, а потім, коли сусіди вмовляли погодитись, запропонували свою спільну допомогу. ОСОБА_7 склала на них двох заповіт. По день смерті вони надавали допомогу ОСОБА_7, проводили поховання останньої, оформляли ритуальні послуги, про що свідчать наявні у справі документи (чеки, квитанції).
З акту амбулаторної посмертної судово – психіатричної експертизи від 13 травня 2009 року вбачається, що ОСОБА_7 на момент складання заповіту станом на 16 жовтня 2007 року, знаходилася в такому стані, що не міг забезпечувати їй здатність в повній мірі розуміти значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки їх здійснення (а.с. 81-87).
З акту повторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 30 грудня 2009 року вбачається, що у момент складання заповіту (16 жовтня 2007 року о 12 год. 10 хв.) ОСОБА_7 страждала органічним ушкодженням головного мозку змішаного (судинно-травматичного) ґенезу з церебрастенічним синдромом (Р 06,6 згідно МКБ-10) і за своїм психічним станом в указаний період часу усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними (а.с. 160-166).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно узяв до уваги як доказ у справі висновок повторної судово - психіатричної експертизи, з урахуванням всіх інших доказів у справі, які не свідчать про те, що ОСОБА_7 на час складання заповіту за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.1 та 315 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: