Справа №2-168/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванченка Я.М. при секретарі - Худорбі Р.Г. за участю : позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новгород-Сіверський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування грошових коштів із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування коштів з чужого незаконного володіння, продовження строку на звернення до суду, стягнення з відповідача на її користь суму сплаченого судових витрат - 83 грн. та коштів сплачених за юридичну допомогу - 50 грн. - мотивуючи позов тим, що її рідна тітка ОСОБА_2 9 грудня 1987 року склала заповіт на належну їй 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1, на користь її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. За складання заповіту вона сплатила тітці 2000 карбованців. 14 грудня 1987 року вона в присутності свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 передала сину відповідачки ОСОБА_6 для ОСОБА_2 гроші в сумі 2000 крб. про, що він написав розписку.

28 березня 2007 року по приїзду у м. Новгород-Сіверський, на похоронах батька, вона дізналася про те, що відповідачка скасувала заповіт і заповіла вищевказану належну їй 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями своїй дочці ОСОБА_7, а отже відповідачка має повернути отримані грошові кошти.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі і до викладеного в позовній заяві додала, що насправді вона з відповідачкою мала на меті укласти договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку розташованого АДРЕСА_1 для своєї дочки, а тому сплатила останній 2000 крб. Саму угоду купівлі-продажу мали оформити належним чином, після досягнення дочкою повноліття, тобто в 1992 році, проте через скрутний фінансовий стан вона не мала змоги цього зробити. Гроші - 2000 крб. вона віддала під розписку, яку сама написала 14.12.1987 p., сину відповідачки. Про порушення свого права, скасування заповіту, дізналася лише в березні 2007 року, проте, про всяк випадок, відібрала письмові пояснення у свідків передачі коштів 18.10.2005 року. Порядок оформлення угод про купівлю-продаж житлових будинків їй відомий.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що вона дійсно у 1987 році складала заповіт на ім'я неповнолітньої дочки позивачки ОСОБА_3 За складання заповіту позивачка обіцяла її віддячити проте, ніяких домовленостей про укладення в подальшому договору купівлі-продажу її частини будинку у них не було. В подальшому через сімейні негаразди, та погіршення особистих відносин з позивачкою вона скасувала свій заповіт та оформила свою частину будинку на свою дочку ОСОБА_8 Про те, що вона скасувала заповіт вона повідомляла листом позивачку біля десяти років тому, а право власності на її частину будинку було оформлено на ОСОБА_8 п'ять років тому назад. Про те, щоб вона отримувала 2000 крб. Від ОСОБА_9 вона не пам'ятає, особисто ніяких грошей не брала, розписок про отримання грошей не давала, їй ніхто грошей не передавав та вважає, що після того як минуло 20 років позивачка поводить себе недобросовісно.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що в грудні 1987 року він разом з дружиною їздив в с Ульянівка Миколаївської області до ОСОБА_1 де останній передав документи на будинок і заповіт матері та отримав 2000 крб. Про отримання грошей він розписався в розписці яку від його імені склала сестра ОСОБА_1 Повернувшись додому гроші - 2000 крб. він віддав матері ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що в грудні 1987 року вона разом з чоловіком ОСОБА_6  їздила в с Ульянівка Миколаївської області до ОСОБА_1 де

2

останній передав документи на будинок та заповіт матері ОСОБА_2 і отримав від ОСОБА_1 2000 крб. Повернувшись додому гроші 2000 крб. він віддав ОСОБА_2 яка в подальшому роздала гроші своїм дітям.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши зібрані по справі докази суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.30 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачка в обґрунтування заявлених вимог послалася на невиконання відповідачкою зобов'язання за договором купівлі продажу ½ частини будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1. В судовому засіданні встановлено, і не оспорюється сторонами, що договору купівлі-продажу ½ частини будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем в передбаченому законом порядку укладено не було.

Суд не бере до уваги посилання позивача на текст розписки ОСОБА_6 від 14.12.87р. оскільки з пояснень самого позивача текст розписки був написаний нею власноручно, та зі змісту п. 2 тексту розписки не слідує, що позивач сплатила 2000 карбованців відповідачу ОСОБА_2 (а.с. 13).

Письмові свідчення ж свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 18.10.2005 року підтверджують факт передачі коштів ОСОБА_1 ОСОБА_6 (а.с. 14-15).

Також суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про передачу ними 2000 карбованців ОСОБА_2 оскільки вони ніякими іншими доказами по справі не підтверджуються, а відповідно до статті ст.44 ЦК України в редакції 1963 року (правовідносини виникли на момент дії даного кодексу) такі угоди повинні укладатися в письмовій формі. У відповідності до ст.46 ЦК України (в редакції 1963року) недодержання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене суд остаточно приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути 2000 грн., та стягнення з неї судових витрат й витрати на юридичну допомогу, в зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Вимоги позивача про продовження їй строку на звернення до суду розгляду не підлягають оскільки суд вважає, що вимоги заявлено в межах строків передбачених для подачі позову згідно статей 257, 261 ЦК України оскільки, позивачка про порушення свого права дізналась в березні 2007 року.

Відповідно до статті 88 УПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають оскільки їй в позові відмовлено.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених відповідачем на правову допомогу оскільки відповідно до статті 84 ЦПК України витрати пов'язані з оплатою правової допомоги несуть сторони.

На підставі наведеного, керуючись ст. 44, 46 ЦК України (в редакції 1963р.), ст.ст. 257, 261 ЦК України, ст.ст. 10, 11,60, 84,88 209, 212-215 ЦПК України, Суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути 2000 гривен та стягнення судових витрат в сумі 83 грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 50 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський райсуд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження, та протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.