Справа № 22-ц/0390/89/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.
Категорія:5 Доповідач: Киця С. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киця С. І.,
суддів - Антонюк К.І., Матвійчук Л.В. ,
при секретарі Семенюк О.А. ,
з участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину житла, що перебуває у спільній частковій власності за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину будинковолодіння у АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину будинковолодіння у АДРЕСА_1 Виплачено ОСОБА_2 34000грн., що становлять 1/3 частину будинковолодіння у АДРЕСА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА у Волинській області, які були внесені ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 312грн. компенсації вартості частки. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір 626грн.
Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неправильним встановленням судом обставин, що мають значення для справи, дослідженням і оцінкою доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Для вирішення питання про припинення зазначеного права непотрібно наявності всіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки статтею передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності будь-якої з них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд АДРЕСА_1. Власником 1/3 частини будинковолодіння є ОСОБА_2 Загальна площа будинку становить 43,2кв.м., а житлова площа -18.2кв.м.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що частка відповідачки в будинку є незначною, спірний будинок є неподільним і припинення права власності на його 1/3 частину не завдасть істотної шкоди відповідачці.
Встановлені судом та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №0582 від 29.12.2009 року спірний будинок є одноквартирний, складається із однієї кухні, однієї кімнати, тамбуру та комори; вхід один; будинок влаштований для проживання однієї сім’ї і діє як одна система. 1/3 частина загальної площі будинку становить 14,0кв.м., а 1/3 частина житлової площі - 6.0кв.м. Технічна можливість реального поділу будинку між двома співвласниками, відповідно до їх часток, на дві відокремлені частини (квартири) і переобладнання з врахуванням будівельних норм і правил неможливо. (а.с.66, 83).
Позивач є власником земельної ділянки площею 0,1666 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Іншої нерухомості на праві приватної власності позивач не має і частина даного будинку придбавалася нею для проживання.
З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що співвласники будинку не є членами однієї сім’ї, між ними виникають конфлікти щодо користування будинком, отже спільне користування та володіння будинком є неможливим.
В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в судовому засіданні не довела і не подала суду доказів, які б підтверджували можливість поділу будинку на дві окремі частини – а саме на 2/3 та 1/3 частини. У справі відсутні проектна документація, висновки про можливість реконструкції будинку з додержанням державним будівельним нормам, вимогам санітарної та протипожежної безпеки відповідних державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) і відповідно до пояснень відповідачки в судовому засідання така документація нею не виготовлялась. Проектна пропозиція (без дати) надання у користування 1/3 майна (домобудівлі з надвірними спорудами) по АДРЕСА_1, дозвіл на влаштування малих очисних споруд не свідчать про можливість проведення поділу будинку в натурі між двома співвласниками з додержанням державних будівельних норм.
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.07р. належить на праві приватної власності 10/100 нерухомого майна – секції № 6, загальною площею 484,2 кв.м. в гуртожитку АДРЕСА_2, де вона і проживає разом із сім’єю. В спірному будинку відповідач ОСОБА_2 ніколи не проживала і не користувалась ним.
Перебування у власності ОСОБА_2 частини земельної ділянки не впливає на вирішення спору про припинення права власності на жилий будинок.
Згідно з ч.2 ст.365 ЦК України суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частинки на депозитний рахунок суду.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 0-180 від 10.09.2010р. встановлено, що ринкова вартість 1/3 частини садиби (будинковолодіння) по вул. АДРЕСА_1 становить 34312грн.
Позивачем ОСОБА_4 29 липня 2010 року була внесена сума 34000грн. на депозитний рахунок суду, а під час розгляду справи в апеляційному суді 6 січня 2011 року нею внесено ще 400грн.
Відповідач не подала суду інших доказів, які б заперечували дану оцінку нерухомості, не ставила питання про призначення повторної експертизи для визначення вартості майна і суд першої інстанції ухвалював рішення на підставі тих доказів, що подані сторонами.
Не заслуговують на увагу доводи відповідачки, що їй належить не 1/3 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а Ѕ його частина. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.10.2007р. визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в с.Підгайці, як це остання і просила. Своє право власності саме на цю частину відповідач зареєструвала в органах БТІ. Суд не вправі давати оцінку судовому рішенню по іншій справі, яке набрало законної сили.
Процесуальні порушення, що були допущені судом при розгляді справи і наведені в апеляційній скарзі, є формальними і не призводять до скасування законного, обгрунтованого та правильного по суті рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді