Справа № 22-ц-4657/2010                      Головуючий в суді першої інстанції: Клименко А.Я.

       Категорія:  48                                                       Суддя-доповідач: Дубровна В.В.              

                                  УХВАЛА

і м е н е м   У к р а ї н и

 10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого –  Маслова В.О.,

суддів            - Сибільової Л.О.,  Дубровної В.В.,

за участю секретаря судового засідання  – Назарової О.М.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 30 вересня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про припинення стягнення аліментів на утримання колишньої дружини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 30 вересня 2010 року  у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в зв’язку з його необґрунтованістю.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати  рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

В обґрунтування  апеляційної скарги зазначає, що він перебуває у повторному зареєстрованому шлюбі, його дружина та донька, а також він сам постійно потребують  лікування, на яке йде левова частка його пенсії,  іншого джерела прибутку  сім’я не має. Також він з сім’єю змушений жити в садовому будинку, який майже  не пристосований для життя. Відповідачка має кращі житлові умови та її майновий стан кращий ніж у нього і як наслідок не потребує аліментів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який наполягає на задоволенні апеляційної скарги, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що майновий стан позивача значно не змінився, хоча останній і посилається на те, що вся сім’я постійно потребує  лікування з приводу різних хронічних хвороб, однак суд дійшов висновку, що це витрати, які носять тимчасовий характер. Крім того ніяких  доказів стосовно цього факту  суду не надав.

Доводи  ОСОБА_3 стосовно того, що в нього немає нормального житла і  він із сім’єю  змушений жити в дачному будинку, суд  не взяв до уваги, оскільки, як вбачається з його особистих пояснень, на праві власності  йому належить Ѕ частина квартири, в якій проживає відповідачка, а він там не  проживає з особистих міркувань

Колегія суддів знаходить висновок суду таким, що відповідає зібраним у справі доказам  та ґрунтується на законі.

         Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 20 грудня 2005 року розірвано шлюб  між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

          20 червня  2006 року рішенням цього ж суду з позивача стягнуто аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_4 в розмірі 1/10 частини  всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 21 березня 2006 року.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_3  перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з січня 2007 року і станом на вересень 2010 року  її розмір становить 3 191 грн. 26 коп.

Відповідачка ОСОБА_4 згідно довідки  управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі отримує пенсію, розмір якої складає 781 грн. 28 коп. на місяць.

24 лютого 2006 року позивач зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_5, тобто на момент розгляду справи про стягнення з нього аліментів на утримання колишньої дружини – ОСОБА_4 він вже перебував у шлюбі з ОСОБА_5

За рішенням суду від 30 липня 2007 року ОСОБА_3 удочерив дитину дружини – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначав про  те, що  він, його дружина і донька часто хворіють,  мають хронічні захворювання, потребують щомісячного лікування. За станом здоров’я дружи на працює 4-6 місяців у рік. Донька до 2-3 разів лікується в лікарнях, направляється до санаторію у м Євпаторію, потребує спеціального масажу. Затрати на лікування не залишають коштів на проживання. Не маючи житла та достатніх  коштів для його найму,вони  вимушені проживати у садовому будинку. Дитина росте, зростають і витрати на її утримання. Сім’я живе у борг. Відповідачка  проживає в упорядкованій  квартирі із сином, який працюючи  таксистом, добре заробляє. Вона як «дитина війни» користується пільгами.  

Відповідно до  ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлений  позов. Матеріали справи не містять  доказів на підтвердження того, коли, де, скільки разів та який час  знаходились  на лікуванні він та його члени сім’ї, які кошти витрачаються на  лікування, на утримання доньки.

Обставини, на які посилається ОСОБА_3, були предметом дослідження при розгляді аналогічної справи про припинення  права на аліменти, за результатом розгляду  якої прийнято рішення  Зарічним районним судом 26.11.2007 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області  17.01.2008 року, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 82 Сімейного кодексу України право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Обставини, які зазначені у ч.3 ст. 82 СК України, як підстава для припинення права на аліменти, не доведені позивачем.

Не спростовують рішення суду доводи апеляційної скарги щодо розподілу спільного майна подружжя, оскільки вони не стосуються  предмету розгляду даної справи.

         В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

         У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про  відхилення  апеляційної  скарги  і залишення рішення без змін.

         Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,                   у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 30 вересня 2010 року  залишити без змін.            

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

          Судді: