Справа № 22-ц-4791/2010                      Головуючий в суді першої інстанції: Прокудіна Н.Г.

       Категорія:  76                                                     Суддя-доповідач: Дубровна В.В.              

                                  УХВАЛА

і м е н е м   У к р а ї н и

 09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого –   Маслова В.О.,

суддів            -  Лузан Л.В., Дубровної В.В.,

за участю секретаря судового засідання  – Назарової О.М.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 18  жовтня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради

про розірвання шлюбу та визначення  місця проживання дитини

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки  та піклування Деснянської районної у м.Чернігові ради

про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18 жовтня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського  управління юстиції у 2007 році, актовий запис 2663.

Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір’ю ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати  рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким  визначити місце проживання ОСОБА_5 з ним.

В іншій частині рішення суду не  оскаржується.

В обґрунтування  апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що судом не були взяті до уваги його позитивна характеристика з місця роботи та характеристика дитини з дитячого садка, на яку слід звернути особливу увагу, так як  в ній вказано про те, що  дитину приводить та забирає завжди батько, а мати жодного разу до закладу не з’явилася. Дитина завжди охайна та в доброму настрої.  До виникнення спору і під час спору з боку відповідачки не вбачалося бажання спілкуватися з донькою. Коли вони проживали однією родиною в м. Чернігові, він постійно залишався з дитиною, а відповідачка затримувалась на роботі або зовсім йшла з дому. Після виникнення спору відповідачка приїжджала в м. Суми тільки на судові засідання і спілкувалася з донькою короткий час не тому, що їй не дозволяли, а тому, що їй достатньо було того часу для спілкування.

Суду слід було б звернути увагу на той факт, що дитина була розлучена із матір'ю, коли їй було 1 рік та 9 місяців і це  її не вразило. В той же час розлучити дитину з батьком на даний момент може спровокувати порушення психіки дитини. Квартира, в якій проводилось обстеження матеріально – побутових умов, не є власністю матері або бабусі дитини, вона наймана і в будь-який час власник квартири може вимагати залишити житло.

В однокімнатній квартирі, яка була раніше гуртожитком і в якій зареєстрована відповідачка, її мати і сестра, а також малолітня дитина, обстеження умов проживання дитини не проводились. У той час як апелянт має право власності на ј частину  у чотирьохкімнатній квартирі і в ній створені всі належні умови для  проживання та нормального розвитку дитини.

        У своєму рішенні суд першої інстанції, застосувавши принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, не взяв до уваги принцип 2 цієї декларації, згідно якого дитині повинен бути забезпечений спеціальний захист, надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно... Апелянтом до суду надавалися свідчення морального обличчя відповідачки - фотографії в лазні з незнайомими  чоловіками під час його відрядження в Італію, але суд не прийняв цей факт до уваги і не долучив їх до справи.

        Відповідачка працює приватним підприємцем, а після роботи - офіціантом в ресторані, не має часу для дитини. Він має набагато вищий заробіток і можливість постійно доглядати за дитиною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6, які підтримують апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_4, яка заперечує проти скарги, пояснення представника служби у справах дітей Сумської міської ради ОСОБА_7, яка вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, місцевий суд  вірно виходив з того,   що батьки дитини однаково відповідально ставляться до виконання  своїх батьківських обов’язків, мають позитивні характеристики, належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітньої дитини, але з урахуванням положень ст. 161 Сімейного Кодексу України, п.6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого  малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю,  дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір’ю.

        Суд вважав, що не є достатніми підставами для визначення місця проживання малолітньої доньки з батьком доводи ОСОБА_3 про кращі матеріально-побутові умови життя, які ним створені для дитини та те, що він мешкає в квартирі, частина якої ним приватизована, а позивачка проживає  в найманій квартирі.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом.  При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим  із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити здоров’ю дитини.

          Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року , дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому  випадку в атмосфері любові і  моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини,   бути розлучена зі своєю матір’ю.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15 листопада 2007 року був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини сторони припинили у грудні 2009 року, мешкають окремо. ОСОБА_3 мешкає в м. Суми, ОСОБА_4 – у м. Чернігові. До цього проживали однією сім’єю у м. Чернігові у цій же квартирі, у якій на сьогодні проживає ОСОБА_4 Позивач знає, що квартира знаходиться у хорошому стані, умови повністю придатні для проживання. Разом з нею  в квартирі проживає мама, яка притягувалась раніше до кримінальної відповідальності, але це події минулого, сьогодні вона очікує на народження дитини. У неї мається особисте житло – квартира у м. Чернігові, яку вона здає в найом за плату. ОСОБА_3, як зазначає відповідачка, викрав у неї доньку у віці 1 рік 9 місяців, перевіз її у Суми, де  донька і  знаходиться. По можливості вона відвідує доньку, але їй створюються в квартирі такі умови, що вона не може піти погуляти з дитиною, побути з нею наодинці, приділити достатню материнську увагу та любов дитині. Донька її пам’ятає, любить, дуже рада зустрічам. Вона дійсно дуже багато працює, але це зумовлено в основному тим, що, залишившись без доньки, вона просто віддається роботі. Вона безмежно любить доньку, прагне проживати з нею та виховувати її. З приводу наданих у судове засідання фотографій пояснила, що на них зображені вона та її друг, але це не свідчить про її аморальний спосіб життя, про що заявляє колишній чоловік.  

Згідно висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради вважається за можливе  визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, так як за місцем проживання батька дитини створені належні матеріально-побутові умови (а.с.88).

         З висновку виконавчого комітету Деснянської районної у м.Чернігові ради вбачається  доцільність визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, так як мати має стабільний дохід, у помешканні створені комфортні умови для навчання, відпочинку та гармонійного розвитку дитини. (а.с.182).

        Апелянтом не наведено доказів на підтвердження неправомірної поведінки позивачки, яка б перешкоджала виховання нею дитини при умові визначення її проживання з матір’ю, не доведено, в чому полягають передбачені Декларацією про  права дитини виняткові обставини,  за яких малолітню дитину,  слід розлучити з матір’ю.

        В справі відсутні характеризуючі ОСОБА_4. негативні дані, які відповідно давали б підстави для залишення дитини  з батьком. За умови, що обидві сторони  мають можливість забезпечити потреби малолітньої доньки та належно відносяться до виконання своїх батьківських обов’язків, і малолітня дитина в силу свого віку не може виявити особисту прихильність до одного з батьків, однаково добре ставилась  до них обох,  немає підстав для її розлучення з матір’ю.

        Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно з’ясовані спірні правовідносини, досліджені всі наявні у справі докази  та надана їм належна оцінка, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному їх дослідженні.

       В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

       У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про  відхилення  апеляційної  скарги  і залишення рішення без змін.

       Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 18 жовтня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  залишити без змін.            

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий:

          Судді: