Справа №2-1290
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2010 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого: судді Павлінчука С.С.
при секретарі: Кріган Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Суд вважає за необхідне проголосити у судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі ст.ст. 233, 235, 236, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст.23, 1167 Цивільного кодексу України Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст.232 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 208, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити частково.
Стягнути із відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації м.Новоселиця вул. Леніна, №47 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.10.2008 року по 14.10.2009 року в сумі 14868 гривень 90 копійок без вирахування податку з доходів громадян та інших обов’язкових платежів.
Стягнути із відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації м.Новоселиця вул. Леніна,№47 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 гривень.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1799,67 гривень підлягає негайному виконанню.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення мотивованого рішення апеляційної скарги.
Суддя:
Ў Справа №2-1290
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2010 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого: судді Павлінчука С.С.
при секретарі: Кріган Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогами скасування наказу, поновлення його на роботі, виплати заробітної плати за вимушений прогул з часу звільнення в розмірі 1807,05 гривень та стягнення моральної шкоди в розмірі 18000 гривень, посилаючись на те, що наказом начальника відділу освіти Новоселицької райдержадміністрації його було незаконно звільнено із посади методиста районного методичного центру у зв’язку із його ліквідацією, оскільки ніякої ліквідації не відбулося. В процесі розгляду справи позивач відмовився від вимог про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі у зв’язку із задоволенням його вимог відповідачем у досудовому порядку, його відмова була прийнята судом та провадження в цій частині закрито.
В судовому засіданні позивач та його представник збільшили вимоги та просили стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за 551 день в розмірі 47413,55 гривень та зменшили вимоги про стягнення моральної шкоди до 10000 гривень.
Представники відповідача в судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що відділ освіти згідний виплатити позивачу середній заробіток за один рік вимушеного прогулу за вирахуванням вихідної допомоги в сумі 1908,90 гривень та моральну шкоду в сумі 200 гривень, в решті вимог просили суд відмовити у зв’язку із тим, що розгляд справи частково тривав більше року по вині позивача, оскільки він відмовся з’являтися до них для вирішення питання про його працевлаштування в позасудовому порядку.
Третя особа в судовому засіданні підтримав позицію відповідача.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника відділу освіти № 60 від 01.09.1997 року був прийнятий на посаду методиста районного методичного центру із 29.08.1997 року та наказом №535-к від 14.10.2008 року був звільнений із вказаної посади у зв’язку із ліквідацією центру. Його звільнення було здійснено із порушенням законодавства про працю, оскільки районний методичний центр згідно довідки державного реєстратора Новоселицької РДА № 71 від 10.11.2010 року зареєстрований як юридична особа не був, а тому відповідно і не було підстав звільняти позивача у зв’язку із ліквідацією установи, а слід було перевести його на аналогічну посаду в утвореному районному методичному кабінеті. Враховуючи вищевикладене, відповідач своїм наказом №688-к від 03.12.2010 року правомірно скасував наказ про звільнення позивача із роботи та перевів його на посаду методиста районного методичного кабінету.
У зв’язку із вищевикладеним, на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача заробітну плату за один рік вимушеного прогулу.
Так за період із 15.10.2008 року по 14.10.2009 року позивач мав пропрацювати 251 робочий день. Із урахуванням довідки про заробітну плату за два повні місяці до дня звільнення №949 від 03.11.2008 року середньоденний заробіток позивача становив 86,04 гривні (1179,36 + 1402,03 = 2581,39 поділених на 30 робочих днів), а тому розмір компенсації повинен становити 16777,80 гривень (251 помножити на 86,04 гривень).
Оскільки отримана позивачем вихідна допомога в розмірі 1908,90 гривень була виплачена йому як вивільненому працівнику згідно ст. 44 КЗпП України, то її розмір слід відняти із загальної суми компенсації, а тому остаточна сума до виплатити становить 14868,90 гривень (16777,80 -1908,90).
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в силу ст.237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню виходячи із того, що судом встановлено порушення трудових прав позивача, які призвели до його моральних страждань, однак виходячи із принципу розумності та справедливості суд визначає її розмір в сумі 200 гривень.
В задоволенні інших вимог в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ще за 300 робочих днів слід відмовити, оскільки встановлено, що в процесі розгляду справи в суді відповідач робив спроби прийняти на роботу позивача шляхом запрошення його у відділ освіти на 23.02.2009 року, про що свідчить лист відповідача №100 від 12.02.2009 року та квитанція УЛППЗ «Укрпошта» №8725 від 12.02.2009 року, однак останній не скористався такою можливістю, чим фактично сприяв збільшенню тривалості вимушеного прогулу.
На підставі ст.ст. 233, 235, 236, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст.23, 1167 Цивільного кодексу України Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст.232 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 208, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації м.Новоселиця вул. Леніна, №47 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.10.2008 року по 14.10.2009 року в сумі 14868 гривень 90 копійок без вирахування податку з доходів громадян та інших обов’язкових платежів.
Стягнути із відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації м.Новоселиця вул. Леніна,№47 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 гривень.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1799,67 гривень підлягає негайному виконанню.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення мотивованого рішення апеляційної скарги.
Суддя: