R Справа № 2-129
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.
при секретарі Козаку О.М.
перекладачі ОСОБА_1
з участю представника служби у справах дітей ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця об’єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей,
ВСТАНОВИВ:
У зв’язку із складністю справи та необхідністю тривалого часу для винесення мотивованого рішення суд вважає за необхідне проголосити в судовому засіданні його вступну та резолютивну частини.
Керуючись Конвенцією про права дитини, ст. 7, 160, 161, 162, 171 Сімейного кодексу України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 208, 210, 213, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити.
Визначити місце проживання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_4 в с.Динівці Новоселицького району Чернівецької області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення мотивованого рішення апеляційної скарги.
Суддя:
Ў Справа № 2-129
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.
при секретарі Козаку О.М.
перекладачі ОСОБА_1
з участю представника служби у справах дітей ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця об’єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про відібрання у нього їх спільних дітей та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач у 2008 році обманним шляхом забрав у неї дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання яких згідно рішення суду було визначено із нею та в добровільному порядку відмовляється їх повернути, що також спричиняє їй моральні страждання. Після скасування заочного рішення по даній справі було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей та їх об’єднано в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представники позовні вимоги підтримали і просили відібрати дітей у ОСОБА_4 та стягнути моральну шкоду в сумі 1700 гривень та судові витрати у задоволенні позову про визначення місця проживання дітей просили відмовити. Обґрунтовували свої вимоги тим, що відповідач умисно ухиляється виконувати рішення суду, не передає дітей матері, при цьому намовляє дітей проти неї. Вона працює в колгоспі та із самого ранку до пізнього вечора зайнята на роботі.
В судовому засіданні ОСОБА_4 позов не визнав, оскільки він зі згоди матері взяв дітей для тимчасового проживання до себе, а потім коли вона прийшла їх забирати, то він не заперечував проти цього, однак діти самі не хотіли повертатися назад. Свою позовну заяву просив задоволити, оскільки вже більше двох років діти проживають із ним в с.Динівці та вони не хочуть повертатися назад до матері. Їм створені нормальні умови для навчання та проживання, він постійно відвідує школу, діти мають все необхідне із одягу та їжі та вони самі хочуть жити із ним. Він працює по найму в громадян села та круглий рік має доходи.
Малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні висловили свою думку про те, що вони люблять обох батьків, але жити хочуть із батьком.
Представник служби у справах дітей пояснив, що у обох батьків створені належні умови для проживання та навчання дітей, але головним критерієм при визначенні їх місця проживання незалежно від віку є їх особиста думка, якщо вони її можуть висловити. У зв’язку із цим, вважає, що позов ОСОБА_4 слід задоволити у зв’язку із значно більшою прихильністю дітей до нього, а в задоволенні зустрічного позову – відмовити.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він як голова сільської ради с.Динівці Новоселицького району сім’ю ОСОБА_4 знає із 1989 року по даний час та йому відомо, що вони є порядними працелюбними людьми, однак через різні характери проживають окремо. Чоловік спиртними напоями не зловживає, регулярно працює по найму в громадян села, проживає в окремому будинку в господарстві своєї матері, де для дітей створені нормальні умови для підготовки уроків, відпочинку та сну. Позивачка кілька разів хотіла забрати дітей до себе в с.Рокитне, але вони не хотіли, та відповідач їй в цьому не заважав. В даний час ОСОБА_4 закінчив переговори про купівлю в с.Динівці окремого господарства та в січні 2011 року має переоформити документи на себе.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є вчителькою початкових класів Динівецької ЗОШ та в її класі навчається ОСОБА_6. Він регулярно відвідує школу, завжди акуратно одягнений, чистий, добре вчиться, виконує домашні завдання. Навчанням його цікавиться батько, який регулярно відвідує школу та батьківські збори. Його мати за навчальний рік була в школі 2 рази, але коли вона приходила, то хлопець втік.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є класним керівником ОСОБА_4, яка навчається в Динівецькій ЗОШ. Дівчина регулярно відвідує школу, вона добре вчиться, постійно виконує домашні завдання, є спокійною та врівноваженою. З початку навчального року вона двічі спілкувалася із батьком та один раз приходила мати, але подружки ховали від неї дочку, бо та сказала, що мама її забере, але вона не хоче із нею жити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника служби у справах дітей, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми сторін по справі та відповідно до рішення Новоселицького районного суду від 10.08.2004 року було визначено їх місце проживання із матір’ю в с. Рокитне Новоселицького району. Відповідачем зі згоди позивачки в червні 2008 році було взято дітей до себе в с.Динівці Новоселицького району, де вони мешкають по даний час.
Як у позивачки, так і у відповідача створено належні умови для проживання та навчання дітей, що засвідчено актами обстеження та показами свідків. Діти в даний час навчаються в Динівецькій ЗОШ.
Згідно ст.170 Сімейного кодексу України якщо один з батьків самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина змінить її місце проживання суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Однак судом не було встановлено факту того, що відповідач саме без згоди матері забрав до себе дітей в 2008 році та насильно тримає по даний час.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7, 8 ст.7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
При визначенні місця проживання дітей згідно ст.160 Сімейного кодексу України із десяти років, а згідно ч.2 ст.171 Сімейного кодексу України із віку, з якого дитина може висловити свою думку, їх думка враховується.
В судовому засіданні як 10-річна ОСОБА_5 так і 8-річний ОСОБА_6 одноголосно пояснили, що вони бажають проживати із батьком, а з мамою жити не будуть.
Таким чином, суд приходить до висновку, що із врахування в першу чергу не матеріальних умов існування створених обома батьками для дітей, а значно більшої особистої прихильності дітей до батька ніж до матері саме із ним слід визначити їх місце проживання.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 слід задоволити, то це виключає задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про відібрання дітей від батька.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки судом не було встановлено факту протиправної поведінки відповідача, а він зі згоди матері взяв дітей до себе.
Керуючись Конвенцією про права дитини, ст. 7, 160, 161, 162, 171 Сімейного кодексу України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 208, 210, 213, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити.
Визначити місце проживання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_4 в с.Динівці Новоселицького району Чернівецької області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення мотивованого рішення апеляційної скарги.
Суддя: