Справа № 2-1875/2009 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Сербіної Н.Г.
при секретарі: Карпенко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання
договорів довічного утримання та визнання права власності на квартиру,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації м. Києва від 18 липня 2000 року їй та її доньці ОСОБА_3 на праві власності в рівних частках належала двокімнатна квартира № АДРЕСА_1.
За своїм станом здоров»я позивачка та її донька, яка була інвалідом першої групи, потребували сторонньої допомоги.
З цією метою між ними з одного боку та відповідачкою - з другого боку 4 грудня 2006 року було укладено договори довічного утримання, посвідчені державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори.
Згідно умов цих договорів, відповідачка зобов»язалась довічно їх утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, медикаментами, медичним обслуговуванням, необхідною допомогою, оплачувати комунальні послуги.
З моменту укладення договорів довічного утримання відповідачка їх умови не виконувала, ні її, ні доньку не утримувала, не обслуговувала, харчуванням, одягом, медикаментами та медичною допомогою не забезпечувала, комунальні послуги сплачувала частково.
Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору довічного утримання донька позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Скориставшись цим відповідачка оформила своє право власності на 1/2 частину квартири, належну покійній.
Після смерті ОСОБА_3 до позивачки відповідачка ставиться зневажливо.
На пропозицію добровільно розірвати договір довічного утримання, категорично відмовляється.
Позивачка є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 за законом, заповіту на випадок своєї смерті вона не залишила. Вважає, що до неї перейшли всі права та обов»язки, які належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини.
З припиненням договору довічного утримання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок смерті останньої не погоджується, оскільки вважає, що він має бути припинений шляхом розірвання внаслідок неналежного виконання набувачем своїх обов»язків.
Просить розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений 04 грудня 2006 року державним нотаріусом Київської держнотконтори, а також договір довічного утримання, укладений 04 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2-4251 держнотаріусом 14-ї Київської нотаріальної контори.
Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив позов задовольнити.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що в задоволенні позовних вимог про розірвання договору довічного утримання від 04 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять відмовити, оскільки він не підлягає розірванню, а вимоги про розірвання договору довічного утримання від 04 грудня 2006 року між позивачкою та відповідачкою розглянути з урахуванням вимог законності, справедливості, розумності і добросовісності.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, її представника, допитавши свідків, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні квартира № АДРЕСА_1 належала позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві власності у рівних долях на підставі свідоцтва про право на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації м. Києва від 18 липня 2000 року.
ОСОБА_3 була інвалідом першої групи (а.с. 186, т.1).
ОСОБА_1 є особою похилого віку, 1927 року народження.
За станом здоров»я вони потребували сторонньої допомоги.
04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договори довічного утримання, які посвідчені державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори.
Згідно вказаних договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, кожна, а відповідачка зобов»язалась довічно утримувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3, забезпечувати їх харчуванням, одягом, доглядом, медикаментами, медичним обслуговуванням, необхідною допомогою, оплачувати комунальні послуги та зберігати в їх безкоштовному користуванні вказану житлову площу, поховати в разі смерті.
Вартість матеріального забезпечення: харчування, одяг, догляд та необхідна допомога визначена сторонами в сумі 300 грн. в місяць. Ця сума підлягає індексації у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст.. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов»язків, незалежно від його вини.
Позивачка ставить питання про розірвання договорів довічного утримання, укладених між нею, її покійною донькою та відповідачкою, вказуючи, що відповідачка неналежним чином виконувала свої обов»язки за цими договорами. Це виражалось в тому, що ОСОБА_2 не належним чином утримувала ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не обслуговувала, не забезпечувала належно харчуванням, медикаментами, медичною допомогою, комунальні послуги сплачувала лише частково.
Допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт неналежного виконання відповідачкою своїх обов»язків згідно договорів довічного утримання.
Так, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні показали, що на прохання позивачки вони купували продукти харчування, сплачували квартирну плату, допомогали в догляді за ОСОБА_3, яка була прикована до ліжка.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона купувала на прохання позивачки медикаменти, допомогала в догляді за ОСОБА_3.
Свідки також пояснили, що ОСОБА_1 скаржилась на ОСОБА_2, що та не належно доглядає за нею та її донькою, залишає їх на декілька днів без харчування та медикаментів. Свідок ОСОБА_5 також показала, що була свідком скандалу між позивачкою та відповідачкою в травні 2007 року, з цього приводу викликалась міліція.
Факт сплати позивачкою за квартирну плату та комунальні послуги підтверджується наданими квитанціями (а.с. 13-26).
Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд не приймає до уваги, оскільки обставини виконання договорів довічного утримання відповідачкою їм відомі лише зі слів останньої.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 05.05.2007 року була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та на неї було переведено особовий рахунок (а.с. 184).
Після реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та переоформлення особового рахунку на себе, відповідачка зовсім змінила своє відношення до позивачки, зневажливо ставиться до неї, на вимогу розірвати договір довічного утримання - категорично відмовляється.
Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були предметом розгляду правоохоронних органів, про що свідчать матеріали перевірки Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 195-206).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт неналежного виконання відповідачкою своїх обов»язків за договором довічного утримання від 04 грудня 2006 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, укладеного між нею та відповідачкою ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв»язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов»язків за договором відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Що стосується позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 04.12.2006 року та визнання права власності на 1/2 частину квартири, то в цій частині позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 608 ЦК України зобов»язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов»язаним з особою кредитора. Договір довічного утримання пов»язаний з особою кредитора- відчужувача.
Відповідно до ч.2 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання(догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Тобто, з моменту смерті відчужувача цей договір визнається виконаним і набувач має права власності на предмет відчуження без будь-яких обмежень.
За договором довічного утримання від 04 грудня 2006 року, укладеним з ОСОБА_3, ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, зі смертю ОСОБА_3, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2, договір довічного утримання від 04 грудня 2006 року між нею та відповідачкою припинив свою дію, право власності на вказану 1/2 частину квартири перейшло без будь- яких обмежень до відповідачки, а право власності ОСОБА_3 на цю частину квартири припинилось.
Оскільки на момент пред»явлення позову договір довічного утриманні, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вже не існує, 1/2 частин квартири 5 по вул. .
Сошенка, 3 в м. Києві, на яку претендує позивачка, як спадкоємець ОСОБА_3 не увійшла до складу спадщини, суд і прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору довічного утримання від 04.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнання права власності на V % частину квартири АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, ст. ст. 608, 651, 744, 747, 749, 755, 756, 1216, 1218, 1219 ЦК України, керуючись ст. ст. 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання та визнання права власності на квартиру задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори, повернувши сторони в первісний стан, тим самим визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.